ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15764/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Губенко Н. М., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Коровай Л. В. ;

за участю представника третьої особи 3 - адвоката Луценка Р. О.;

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дідиченко М. А., судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.)

від 02.06.2021

у справі за позовом ОСОБА_2

до 1. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

2. ОСОБА_3;

3. ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвторенергоресурс";

2. ОСОБА_4;

3. ОСОБА_5;

4. ОСОБА_6

про скасування реєстраційних дій та визнання недійсним договору

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3; ОСОБА_1 про:

- визнання недійсною та скасування реєстраційної дії від 06.11.2018, вчиненої державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою Інною Вікторівною щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) щодо ТОВ "Укрвторенергоресурс" (надалі - Товариство);

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства від 19.01.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 19.07.2019, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнання недійсною та скасування реєстраційної дії від 23.07.2019, вчиненої державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою Інною Вікторівною щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників в Єдиному державному реєстрі щодо Товариства;

- зобов'язання виконати актуалізацію реєстраційних дій та привести дані Єдиного державного реєстру згідно зі станом на 06 листопада 2018 року, у тому числі зазначивши у складі учасників (засновників) Товариства ОСОБА_7 з часткою у статутному капіталі у розмірі 36,13% статутного капіталу у сумі 18 065,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку вступу ОСОБА_3, спадкоємиці померлого учасника, до складу учасників Товариства лише на підставі заяви, поданої до органу державної реєстрації, за відсутності згоди інших учасників товариства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Відповідно до пункту 7.2 статуту Товариства в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників №48 від 14 грудня 2012 року, учасниками товариства були: ОСОБА_2 (позивач), розмір частки в статутному капіталі складає - 14 250 грн, що становить 28,5 % статутного капіталу; ОСОБА_4, розмір частки в статутному капіталі складає - 17 685 грн, що становить 35,37% статутного капіталу; ОСОБА_7 - 18 065 грн, що становить 36,13% статутного капіталу.

4. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7.

5. ОСОБА_3 є спадкоємицею 1/3 з Ѕ частки в розмірі 18 065 грн., що становить 36,13% статутного капіталу Товариства, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №2431.

6. ОСОБА_3 належить 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з частки в розмірі 18 065 грн, що становить 36,13% статутного капіталу відповідно до свідоцтва про право власності від 18.09.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №2427.

7. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2018 за №13561070027003211 до складу учасників Товариства державний реєстратор включив ОСОБА_3 із зазначенням частки в статутному капіталі товариства 24,08%.

8.19.07.2019 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 24,09 % статутного капіталу товариства, що складає 12 043,33 грн.

9.19.07.2019 року на виконання цього договору був підписаний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 24,09 % статутного капіталу, що складає 12 043,33 грн.

10.23.07.2019 року державним реєстратором внесено запис про зміну учасників з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 із зазначенням частки в статутному капіталі товариства 24,08%.

11. У пункті 9.4 статуту Товариства, що був чинним станом на 06.11.2018 року, було визначено, що частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства. Такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

13. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав або законних інтересів, як учасника Товариства, діями ОСОБА_3, спадкоємиці померлого учасника, що були спрямовані на реалізацію нею права власності на частку у статутному капіталі Товариства (право власності не заперечується позивачем та підтверджується свідоцтвами про право власності і про право на спадщину за законом), зважаючи на те, що на даний час положеннями чинного законодавства визначено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

14.02.06.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково:

- визнав недійсною та скасував реєстраційну дію від 06.11.2018, вчинену державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою Інною Вікторівною щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства;

- визнав недійсним договір дарування частки у статутному капіталі Товариства від
19.07.2019, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнав недійсною та скасував реєстраційну дію від 23.07.2019, вчиненої державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою Інною Вікторівною щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміна складу або інформації про засновників в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства;

- у решті позовних вимог відмовив.

15. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що:

- позивач у позові належним чином обґрунтував порушення відповідачами його прав та законних інтересів як учасника товариства, зокрема: порушено права на управління товариством внаслідок вчинення реєстраційної дії, відчуження частки та вступу нового учасника без рішення загальних зборів учасників;

- відповідно до положень статуту Товариства, що були чинним станом на 06.11.2018 та діяли до 17.06.2019, перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця допускається лише за згодою інших учасників товариства;

- відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від
06.04.2021 у справі № 906/262/20, лише з 17.06.2019 у власника частки у статутному капіталі товариства виникало право на вступ у товариство незалежно від позиції інших учасників товариства та їх згоди на це, але до 02.11.2019 воно реалізовувалось способом подання заяви до товариства, яке не мало права відмовити у вступі, а з 02.11.2019 - до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ і завіреною копією свідоцтва про спадщину;

- спадкоємиця померлого учасника станом на момент вчинення реєстраційної дії (05.11.2018) могла стати учасником товариства лише за наявності відповідного рішення загальних зборів товариства про надання згоди на вступ до товариства, а не автоматично, отримавши частку в товаристві, шляхом її успадкування;

- оскільки станом на 06.11.2018 ОСОБА_3 не подала заяву про вступ до Товариства, учасники не дали свою згоду на її вступ до Товариства, у державного реєстратора відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" були відсутні підстави для вчинення реєстраційної дії щодо включення ОСОБА_3 до учасників товариства, тому таку реєстраційну дію слід скасувати;

- договір дарування частки у статутному капталі від 19.07.2019 підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 не набула статусу учасника Товариства, тому не набула права відчужувати відповідну частку у статутному капіталі іншим учасникам товариства або третім особам, а позивач є заінтересованою особою, оскільки такий договір впливає на його права та законні інтереси, як учасника товариства;

- вимога про скасування реєстраційної дії від 23.07.2019 підлягає задоволенню як похідна від вимоги про визнання недійсним договору дарування від 19.07.2019;

- вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі задоволенню не підлягає, оскільки обраний спосіб захисту не може відновити права або законні інтереси позивача та є неефективним, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.06.2018 у справі № 916/613/17;

- вимога щодо виконання актуалізації реєстраційних дій та приведення даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно зі станом на 06 листопада 2018 року не підлягає задоволенню, оскільки "актуалізація реєстраційної дії" не є за своєю суттю реєстраційною дією, а вчиняється державним реєстратором самостійно для приведення інформації, наявної в Реєстрі, у відповідність до вимог судових рішень, на виконання пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто є безпосередньою компетенцією державного реєстратора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи, викладені у касаційній скарзі

16.07.07.2021 ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

17. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від
19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, що можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

18. Також скаржниця вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статей 2, 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України та частини 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у подібних правовідносинах, зокрема, щодо наявності у позивача порушеного права або законного інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку, якщо на момент подання позову (станом на 08.11.2019) у позивача в силу законодавчих змін вже відсутнє право надавати згоду на перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємців учасника, що помер.

19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд апеляційної інстанції не обґрунтовував порушення права або законного інтересу позивача;

- заявлені вимоги не можуть трактуватися як ефективні способи захисту порушеного права, оскільки їх задоволення не забезпечить відновлення прав позивача;

- ціллю заявлених позовних вимог є досягнення позивачем бажаного результату - визнання винними відповідачів у порушенні його прав, як учасника товариства, та позбавлення права на спірну частку у статутному капіталі товариства безвідносно до конкретних правових наслідків, які може мати ухвалене рішення суду у справі для сатисфакції позовних вимог;

- задоволення позовних вимог не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру;

- звернення позивача із позовом через рік після вчинення реєстраційної дії свідчить про порушення балансу інтересів усіх учасників і самого товариства, що є недопустимим з огляду на позицію, викладену у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16.

20. Інші учасники справи не скористалися правом подати до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника скаржника, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

22. Згідно із частиною 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що набрав чинності 17.06.2018, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

23. Отже, Законом встановлено імперативне правило щодо відсутності необхідності згоди учасників товариства на перехід частки до спадкоємця, а отже статутом товариства не може бути передбачено інше.

24. У постанові від 06.04.2021 у справі № 906/262/20 Верховний Суд розтлумачив, що відповідно до цієї статті не унормовано, що корпоративні права виникають у спадкоємця в момент набуття права на частку, а зазначення, що згода інших учасників товариства не потрібна, означає, що товариство не має права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства (пункт 7.15).

25. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17.06.2018, визначено, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

26. Станом на 17.06.2018 частина 5 статті 147 ЦК України визначала, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

27. Одночасно стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

28. Отже частина 5 статті 147 ЦК України передбачала можливість встановлення у статуті положень щодо отримання згоди на перехід частки до спадкоємця саме учасниками товариства. Водночас у статті 55 Закону України "Про господарські товариства" було закріплене інше формулювання. Виходячи з її положень, товариство надавало згоду не на перехід частки до спадкоємця, а на його вступ до товариства, і мало право відмовити спадкоємцю у вступі. Водночас таке право товариства на відмову у прийнятті не було абсолютним.

29. У справі, що переглядається, у пункті 9.4 статуту Товариства було визначено, що перехід права на частку до спадкоємця допускається лише за згодою учасників товариства, що відповідає частині 5 статті 147 ЦК України. Для порівняння у справі № 906/262/20 у статуті товариства було визначено, що інші особи, а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть вступати в товариство за згодою зборів учасників, що відповідає статті 55 Закону України "Про господарські товариства". Тому висновки Верховного Суду у постанові від
06.04.2021 у справі №906/262/20 слід враховувати з урахуванням цих особливостей положень статуту.

30. Згідно з приписами підпункту "в" пункту 3, абзацу 13 частини 5 статті, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, що діяла станом на
05.11.2018), було передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається заява про вступ до товариства.

Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально. Разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ). Якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

31. Отже, для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю станом на 05.11.2018 вимагалося подання заява про вступ до товариства та згоди інших учасників товариства, якщо це передбачено нормами статуту самого товариства.

32. Водночас з 02.11.2019 статтю 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" законодавцем було змінено, а саме було спрощено процедуру реєстрації вступу до товариства, зокрема у випадку спадкування частки у статутному капіталі товариства, і така зміна відбулась без внесення змін до статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що є підставою для висновку, що цією статтею з моменту набуття нею чинності було передбачене саме право на вступ спадкоємця учасника, якому (спадкоємцю) перейшло право на частку, до товариства з обмеженою відповідальністю, і таке право на вступ до товариства (за умови відповідного волевиявлення) не залежить від згоди інших учасників товариства. Норма щодо необхідності подання нотаріально посвідченої згоди інших учасників на вступ до товариства виключена (пункти 7.23-7.24 постанови Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 906/262/20).

33. У пунктах 7.26,7.36 постанови від 06.04.2021 у справі № 906/262/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо порядку набуття спадкоємцем права власності на частку у статутному капіталі Товариства та порядку вступу у "перехідний період" (з 17.06.2018 по 17.06.2019), зробив такі висновки:

" станом на 11.03.2019 для набуття статусу учасника товариства мала право звернутися із заявою до Товариства про вступ до нього, а Товариство повинно було прийняти рішення про прийняття її до Товариства, оскільки учасники останнього не могли відмовити їй у цьому праві вступу";

"свідоцтво про право на спадщину - частку у статутному капіталі товариства, давало спадкоємцю право вимагати прийняття його до учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства, починаючи з дати набуття чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" - 17.06.2018, а способом його реалізації відповідно до законодавства було: до 02.11.2019 - звернення із заявою до Товариства; після
02.11.2019 - самореєстрація вступу до товариства. Тобто, лише з 17.06.2019 у власника частки у статутному капіталі товариства виникало право на вступ у товариство незалежно від позиції інших учасників товариства та їх згоди на це, але до 02.11.2019 воно реалізовувалось способом подання заяви до товариства, яке не мало права відмовити у вступі, а з 02.11.2019 - до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ і завіреною копією свідоцтва про спадщину".

34. Отже, позивач станом на 06.11.2018 для набуття статусу учасника товариства мав право звернутися із заявою до Товариства про вступ до нього, а інші учасники надати письмову згоду, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

35. Водночас, зважаючи на те, що інші учасники не могли відмовити їй у цьому праві вступу, а відповідно до чинного законодавства на момент подання позову та вирішення спору така згода взагалі вже не вимагається, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що порушення порядку набуття спадкоємицею ОСОБА_3 статусу учасника товариства означає, що порушене корпоративне право позивача на управління товариством та таке право підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним реєстрації спадкоємиці як учасниці товариства, а також шляхом визнання недійсним договору дарування цієї частки іншій особі.

36. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

37. У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

38. При цьому дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом повинно здійснюватися у взаємозв'язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (пункт 7.52 постанови Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 906/262/20).

39. У даному випадку відсутність письмової згоди позивача на перехід до спадкоємиці частки у статутному капіталі товариства не є порушенням його права на управління товариством, зважаючи на те, що така згода хоча і вимагалась за статутом, але внаслідок законодавчих змін фактично мала безальтернативний та формальний характер, оскільки учасник, як і Товариство, не мав права відмовити у прийнятті спадкоємця до складу учасників (у статуті також не передбачено таке право), тобто не мав права вирішувати на власний розсуд питання вступу спадкоємця до складу учасників.

40. З огляду на те, що на момент подання позову за чинним законодавством така дія може відбутися не тільки без згоди, а й взагалі без відома інших учасників, що виключає необхідність отримання згоди позивача на перехід частки до спадкоємці у разі можливого задоволення позову у цій справі (тобто наслідком прийняття такого рішення буде необхідність проходження повторно реєстрації спадкоємиці учасником товариства, і знову без згоди позивача, але вже в силу прямої Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), і відповідно до частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, Верховний Суд вважає, що норми пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо чинності положень статуту про установлення обмеження на перехід корпоративних прав до спадкоємців учасника слід застосовувати у системному зв'язку з приписами частини 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статей 2, 4 ГПК України, статей 13, 15, 16 ЦК України.

41. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності порушення права чи інтересу позивача, що підлягають захисту у визначений ним спосіб, а також недоведеності, яким чином у разі задоволення позову відновиться порушене право чи законний інтерес позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини 1 статті 308 ГПК України).

43. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 312 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у системному зв'язку з приписами статей 2, 4 ГПК України, статей 13, 15, 16 ЦК України, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 7.26,7.36 постанови від 06.04.2021 у справі № 906/262/20, що учасники товариства не могли відмовити спадкоємцю у вступі до товариства, тому помилково скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

45. За змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

46. Судовий збір, сплачений скаржником за перегляд постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
02.06.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від
03.02.2021 у справі № 910/15764/19.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) 11526,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

Л. Стратієнко