ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 10/Б-5022/1359/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. - головуючого, Білоуса В. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Сотник А. С.

учасники справи:

боржник - фізична особа-підприємець Пендзюр Ігор Іванович

представники боржника - не з'явилися,

арбітражний керуючий, ліквідатор - Гутнікевич Любомир Миколайович - не з'явився,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

представники кредитора - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А.

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області

від 30.09.2019

у складі судді: Хома С. О.

та на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 30.07.2020

у складі колегії суддів: Матущака О. І. (головуючий), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.

у справі за заявою

фізичної особи-підприємця Пендзюра Ігоря Івановича

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.12.2011 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Пендзюра Ігора Івановича (далі - ФОП Пендзюр І. І.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; накладено арешт на майно боржника, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

2. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2012 ФОП Пендзюра І. І. визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну; призначено ліквідатором банкрута Гутнікевича Любомира Миколайовича.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019, зокрема: затверджено звіт ліквідатора Гутнікевича Л. М. за вих. №177/05 від 07.05.2019;

постановлено вважати погашеними усі вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна банкрута в ліквідаційній процедурі, зокрема і ПАТ "Дельта Банк" у сумі 548 599,27 грн третьої черги;

затверджено ліквідаційний баланс щодо боржника станом на 07.05.2019;

стягнуто на користь арбітражного керуючого Гутнікевича Л. М. з ПАТ "Дельта Банк" оплату послуг за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі №10/Б-5022/1359/2011 за період з 01.04.2014 по 07.05.2019 в розмірі 216928,39
грн. та 2462,14 грн. витрат в ході проведення ліквідаційних заходів;

припинено підприємницьку діяльність банкрута - ФОП Пендзюра І. І.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на наданий остаточний звіт ліквідатора боржника та подані докази, ліквідатором вжито всіх заходів, необхідних для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора у даній справі.

5. В частині часткового задоволення клопотання ліквідатора про відшкодування винагороди, ухвала обґрунтована тим, що ліквідатором не надано відомостей про транспортні засоби, які використовувались, норми споживання палива, маршрутні листи, відомості про автопробіг, накази про відрядження, а відтак транспортні витрати не підтверджені документально та не підлягають затвердженню. Крім цього, надана ліквідатором квитанція на підтвердження телефонних витрат не є належним доказом телефонних витрат здійснених в ліквідаційній процедурі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 у справі №10/Б-5022/1359/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк" - без задоволення.

7. Суд апеляційної інстанції вказав на правомірність висновку суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, оскільки встановлено, що ліквідатором вжито всіх необхідних заходів для затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора у даній справі.

8. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо погашення грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором №11024340000 від 07.08.2006 та договором споживчого кредиту №11330645000 від
09.04.2008, у зв'язку з недостатністю майна банкрута.

9. Суд апеляційної інстанції також вказав на правомірність висновку суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання ліквідатора про відшкодування винагороди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від
30.09.2019 та постановою Західного апеляційного господарського суду від
30.07.2020, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А. звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених ухвали та постанови, з вимогою направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-5022/1359/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Білоус В. В., суддя - Васьковський О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020.

12. У зв'язку з перебуванням судді Васьковського О. В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 10/Б-5022/1359/2011 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Білоус В. В., суддя - Огороднік К. М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
18.11.2020.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В. Я. - головуючого, судді - Білоус В. В., суддя - Огороднік К. М. від 08.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 10/Б-5022/1359/2011 Господарського суду Тернопільської області за касаційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А. на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А. на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 відбудеться
26.01.2021. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.01.2021. Звернуто увагу учасників справи на тимчасовий характер вжитих судом процесуальних заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 серед учасників відкритих судових засідань. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду касаційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо), письмові та електронні докази на електронну адресу суду, поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Рекомендовано учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв'язку. Повідомлено Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme. court. gov. ua.

14. В судове засідання 26.01.2021 учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

15. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від
11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №№ 10/Б-5022/1359/2011 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

16. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (26.01.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 26.01.2021.

17. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А.)

18. Скаржник вказує на те, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені без належного дослідження усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 47, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013.

19. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо погашення грошових вимог за кредитним договором №11024340000 від
07.08.2006 та договором споживчого кредиту №11330645000 від 09.04.2008, у зв'язку з недостатністю майна банкрута, оскільки в силу ч. 2 та ч. 3 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

20. В частині стягнення з АТ "Дельта банк" на користь арбітражного керуючого грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора, то скаржник вказує на те, що задоволення кредиторських вимог банків здійснюється у порядку та черговості встановленій Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції ~law14~ від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені ст. 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції ~law15~ від 15.01.2020).

22. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ч. 6 ст. 12 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Водночас, оскільки ухвала Господарського суду Тернопільської області винесена
30.09.2019, то до спірних правовідносин судами попередніх правомірно застосовано Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, згідно п. 1-1 ч. 1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013), положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи те, що провадження у справі № 10/Б-5022/1359/2011 порушено та постанову про визнання банкрутом прийнято до набрання чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013, то судами попередніх інстанцій правомірно застосовано положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 32, п. 6 ч. ч. 1,2 ст. 40 Закону про банкрутство господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадку передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

При цьому, Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій щодо здійснення ліквідаційної процедури, а також після розгляду усіх скарг та майнових спорів, зокрема і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.05.2019 відбулись збори комітету кредиторів ФОП Пендзюр І. І. про проведення яких учасники справи про банкрутство повідомлялись повідомленнями № 163/04, № 164/04, № 165/04, № 166/04, від
19.04.2019.

На засіданні зборів комітету кредиторів ФОП Пендзюр І. І. (протокол № 16 від
07.05.2019) було прийнято до уваги звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - ФОП Пендзюр І. І. і визнано роботу арбітражного керуючого Гутнікевича Л. М. як ліквідатора, задовільною.

Як підтверджується матеріалами справи, ліквідатором вчинялись дії по виявленню дебіторської заборгованості, зокрема, була проведена інвентаризація активів банкрута, за місцем проживання та місцем здійснення господарської діяльності останнього та оформлена актом від 23.11.2012. В процесі проведення інвентаризації не вдалось встановити наявність дебіторської заборгованості у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів. Під час проведення процедури ліквідації ліквідатором дебіторської заборгованості теж не виявлено. У ліквідаційному балансі станом на 07.05.2019 (код рядка 160,161,162,170,210) відображено відсутність дебіторської заборгованості.

Відсутність заборгованості по оплаті заробітної плати встановлена Бережанською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області під час документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП Пендзюра І. І. за період з 01.01.2009 по
31.12.2011, результати якої оформлено актами №113/2443405972/17-01 від
02.02.2012 та №24/170/2443405972/17-01 від 24.02.2012. За результатами перевірки встановлено, що протягом 2009-2010 р. р. банкрут здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати на землю та земельного податку. Протягом періоду з 01.01.2009 по 31.12.2011 ФОП Пендзюр І. І. здійснював діяльність за участю 7-ми найманих працівників, з якими були укладені трудові угоди та згідно ст. 24.1 Кодексу Закону про працю зареєстровано в Центрі зайнятості згідно чинного законодавства. Заборгованості по заробітній платі за період перевірки не встановлено. Загальна сума виплаченого доходу склала 129 842,93 грн. Водночас, із виплачених найманим особам доходів, боржником не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб в суму 8 456,08 грн. Останні податкові декларації до органів ДФС банкрутом подавались за січень-березень 2011.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день подання звіту, залишок заборгованості ФОП Пендзюра І. І. перед кредиторами становить - 727
495,27 грн.

Водночас у банкрута відсутні кошти та майно, за рахунок яких можливо було б погасити наявний борг.

Зокрема, встановлено, що:

- згідно даних Єдиного державного реєстру МВС України, транспортні засоби за банкрутом не значиться (лист Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області №31/19-349 від 25.01.2019);

- згідно реєстру Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області сільськогосподарська, дорожньо-будівельна техніка та інші механізми за банкрутом не зареєстровані (лист ГУ Держпродспоживслужби в Тернопільській області №01-13/246 від 28.01.2019);

- земельні ділянки та нерухоме майно у ФОП Пендзюр І. І. відсутнє (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №164214560 від 19.04.2019);

- згідно відомостей веб-сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (http://smida. gov. ua) щодо власників крупних пакетів акцій (понад 10%). інформація про наявність у ФОП Пендзюр І. І. пакетів акцій інших суб'єктів господарювання відсутня;

- згідно відомостей веб-сайту Національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку (http://www. nssmc. gov. ua/) що знаходяться у відкритому доступі, інформація про те, що ФОП Пендзюр І. І. є власником цінних паперів акціонерних товариств відсутня;

- результатами дослідження баз даних ДП "Український інститут інтелектуальної власності" у мережі Інтернет (http://www. uipv. org/) встановлено відсутність зареєстрованих за банкрутом активів інтелектуальної власності, в тому числі патентів, ліцензій;

- згідно відомостей Державного реєстру космічних апаратів України, які наявні у відкритому доступі на веб-сайті Національного космічного агентства України (http://www. nkau. gov. ua/), об'єкти космічної діяльності у банкрута відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, затверджуючи звіт ліквідатора, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили належність проведення ліквідаційної процедури, вичерпність та повноту здійснення дій у ліквідаційній процедурі та вжиття належних заходів з виявлення майна боржника, що у свою чергу дає підстави для висновку про дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Зважаючи на підтвердження матеріалами справи здійснених в ліквідаційній процедурі вичерпних заходів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що ліквідаційна процедура банкрута проведена у встановленому Законом про банкрутство порядку, відтак остаточний звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута підлягають затвердженню, а підприємницька діяльність банкрута - ФОП Пендзюра І. І. припиненню.

Щодо доводів скаржника про неможливість погашення його вимог внаслідок законодавчо закріпленої можливості заявлення їх в порядку цивільного судочинства після завершення процедури банкрутства, Колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону про банкрутство після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Абзацом другим ч. 2 ст. 49 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Отже, громадянин-підприємець звільняється від подальшого виконання усіх вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог особистого характеру.

Під час провадження у справі про банкрутство у ліквідаційній процедурі не можуть бути погашеними зобов'язання громадянина перед його кредиторами, оскільки у процедурі банкрутства визнаються та погашаються борги підприємця.

В цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги скаржника не носять особистого характеру, а є такими, що пов'язані з підприємницькою діяльністю фізичної особи-боржника.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що оскільки банк такі вимоги заявив до боржника в процедурі банкрутства та внаслідок недостатності активів не зміг їх задовольнити, відповідно суд першої інстанції правомірно визнав їх погашеними.

Щодо виплати грошової винагороди арбітражного керуючого, то Колегія суддів зазначає таке.

Правовідносини щодо здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) та відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням повноважень ліквідатора у ліквідаційній процедурі боржника (підстави та порядок), врегульовані, зокрема нормами ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Згідно з нормами цієї статті Закону надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі, а відповідно у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі.

Ч. 4 ст. 3-1 Закону про банкрутство передбачено, що арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. ч. 12,13 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Нормами ч. 12 ст. 3-1 Закону про банкрутство також передбачено, що оплата послуг арбітражного керуючого за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство).

Згідно з нормами ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, узагальнюючи висновки щодо застосування наведених норм Закону про банкрутство, судова колегія зазначає про таке.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Закон не ставить визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого та порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, невиявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, не впливає на оплату його послуг, за відсутності встановлених судами обставин неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків.

Матеріали справи не містять доказів оскарження дій чи бездіяльності арбітражного керуючого та прийняття за результатами розгляду такої скарги відповідного судового рішення.

Отже, у зв'язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно на кредиторів, є правомірним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 15/55/2011/5003).

Зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, наведені законодавчі положення, враховуючи, що надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі та у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень, а також те, що розмір відшкодування витрат та оплати послуг ліквідатора боржника у даній справі затверджено ухвалою суду, яка набрала законної сили, перевіривши докази на підтвердження вищезазначеної грошової винагороди, господарські суди попередніх інстанцій підставно задовольнили відповідне клопотання арбітражного керуючого Гутнікевича Л. М. частково, а саме: за період з 01.04.2014 по
07.05.2019 в сумі 287 320,58 грн та витрати на здійснення ліквідаційної процедури в сумі 3 261,09 грн.

Скаржник, посилаючись на положення ст.ст. 1, 46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення винагороди та відшкодування витрат ліквідатора за його рахунок, зазначаючи що він, як банківська установа, перебуває у ліквідаційній процедурі та спеціальним законом про ліквідацію банків не передбачено можливості витрачання коштів банку, який ліквідується, на інші витрати, окрім витрат ліквідаційної процедури власне банківської установи та задоволення вимог кредиторів банку відповідно до черговості.

Колегія суддів не вбачає порушення судами попередніх інстанцій вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки згідно з Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в ході ліквідаційної процедури здійснюється фінансування витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку, а компенсація оплати праці ліквідатора, може бути віднесена ліквідатором банку до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури з метою одержання активів банку.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі № 902/1188/13, від 13.03.2019 у справі № 5023/2837/11, від 08.08.2019 у справі № 902/1188/13.

23. Щодо суті касаційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції ~law33~ від 15.01.2020).

Згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А. та залишення ухвали Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі №10/Б-5022/1359/2011 без змін.

25. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Матвієнка А. А. залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі №10/Б-5022/1359/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік