Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/21139/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

позивача - Писаренка О.О., який діє на підставі довіреності від 21.01.2016 № 9

відповідача 1 - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 02.08.2016

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016

(суддя - Курдельчук І.Д.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017

(колегія суддів: Остапенко О.М. - головуючий, Майданевич А.Г., Пантелієнко В.О.)

у справі

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Верхувен Холдінг Уден Б.В."

до:

1) Фізичної особи ОСОБА_6;

2) Фізичної особи ОСОБА_10

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2013 року Приватна компанія з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." (далі - Компанія, Позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_6 (далі в тексті - Відповідач-1) та ОСОБА_10 (далі в тексті - Відповідач-2), в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідачів солідарно 12 192 284 грн.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачі, як члени ліквідаційної комісії ТОВ „ТВ-Транс" не виконали рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2010 року у справі № 30/384-48/546 та від 09.12.2010 року у справі № 38/125 під час досудової процедури ліквідації, а відтак Позивач просив стягнути майнову шкоду в зазначеному розмірі у відповідності до ч. 6 ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безпосередньо з ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

3. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013 у справі №910/21139/13 відмовлено у прийнятті позовної заяви Позивача.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 у справі №910/21139/13 ухвалу господарського суду міста Києва від 04.11.2013 скасовано; справу № 910/21139/13 передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

5. Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2015 провадження у справі № 910/21139/13 припинено.

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 ухвалу господарського суду м. Києва від 12.01.2015 у справі № 910/21139/13 залишено без змін.

7. Постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 та ухвалу господарського суду м. Києва від 12.01.2015 по справі № 910/21139/13 скасовано; справу № 910/21139/13 направлено до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

8. Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2015 припинено провадження у справі № 910/21139/13.

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у справі № 910/21139/13 ухвалу господарського суду міста Києва від 09.11.2015 про припинення провадження по справі № 910/21139/13 - скасовано; справу направлено до господарського суду міста Києва для розгляду позову Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Верхувен Холдінг Уден Б.В." до фізичної особи ОСОБА_6, фізичної особи ОСОБА_10 про стягнення коштів по суті.

10. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/21139/13 позов задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Верхувен Холдінг Уден Б.В.» (5405BW, Нідерланди, м. Уден, вул. Ягерсвельд, 4; банківський рахунок IBAN: NL59RABO0134332547; банк: «Rabobank Land van Cuijk en Maasduinen», SWIFT/BIC: RABONL2U місто: Cuijk Netherlands): 12 150 884 (дванадцять мільйонів сто п'ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн незадоволених вимог кредитора.

11. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/21139/13 залишено без змін.

12. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/21139/13 встановлено наступні фактичні обставини:

12.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2010 зі справи № 38/125 з Товариства на користь Компанії стягнуто: 8 950 456,53 грн боргу з урахуванням інфляції, 531 698,03 грн. 3 % річних, 348 643,26 грн. пені та судові витрати.

12.2. 02.03.2012 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано наказ.

12.3. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2010 у справі №30/384-48/546 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-Транс" (далі в тексті - Товариство) на користь Компанії вирішено стягнути: позику у сумі 350 000 євро, 7% річних плати за позику - 131 158 євро 90 євроцентів, пеню - 103 172 євро 50 євроцентів, а також судові витрати.

12.4. На виконання вказаного рішення суду 26.10.2011 було видано відповідний наказ.

12.5. 25.11.2010 власником Товариства, а саме ОСОБА_10, було прийнято рішення, яке оформлене протоколом загальних зборів учасників № 1/11/10, про ліквідацію вказаної юридичної особи.

12.6. У зв'язку з початком досудової ліквідаційної процедури Товариства, виконавчі провадження з примусового виконання рішень Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 зі справи №30/384-48/546 та від 09.12.2010 зі справи № 38/125 були закінчені, а виконавчі документи вручені ліквідаційній комісії Товариства для їх подальшого виконання відповідно до встановленого статтями 110-112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порядку.

12.7. Матеріалами справи, підтверджується, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема, нежилий будинок-склад площею 1 799,20 кв. м за адресою: м. Київ, Московський проспект, 28 а (ЛІТЕРА Б), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.09.2004.

12.8. Висновками судових експертиз, які проводилися в процесі розгляду справ № 38/125 та № 30/384-48/546 було визначено вартість майна Товариства, яке перебувало у його власності та за рахунок якого могло бути задоволено кредиторські вимоги Компанії на суму 12 192 284 грн.

12.9. В рамках провадження у справі про банкрутство Товариства (справа № 5021/504/12) кредиторські вимоги позивача були погашені лише частково, а саме на суму 41 400 грн.

13. Судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи зроблено висновок про те, що оскільки, Товариство ліквідовано за рішенням суду (ухвала Господарського суду Сумської області від 24.07.2013 зі справи № 5021/504/12), про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

14. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові дійшов висновку, що Відповідачі як члени ліквідаційної комісії, виявивши недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, в тому числі і Позивача, не вжили заходів щодо своєчасного звернення з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство, а навпаки здійснили дії щодо відчуження майнових активів боржника (Товариства) та отримані кошти розподілили на власний розсуд, з порушенням вимог статті 112 ЦК України.

15. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно висновків судових експертиз, які проводилися в процесі розгляду справ № 38/125 та № 30/384-48/546, ринкова вартість майна Товариства, яке перебувало у його власності та за рахунок якого могло бути задоволено кредиторські вимоги Компанії складала у загальній сумі 12 192 284,00 грн. При цьому, зазначена у висновку судової експертизи вартість майнових прав на оренду земельної ділянки боржника за договором оренди від 14.07.2005 року не враховувалась і не зазначалась Позивачем в обґрунтування позову, що відповідно спростовує твердження апеляційної скарги.

16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ліквідаційного балансу та акту інвентаризації майна боржника станом на 04.04.2012 року перед зверненням до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „ТВ-Транс" на підставі ст. 51 Закону про банкрутство (06.04.2012 року) балансова вартість його майна складала лише 25 600,00 грн., до якого було включено тільки авто Тойота Камрі. Згідно довідки АТ «Райффайзенбанк Аваль» залишок коштів ТОВ „ТВ-Транс" на банківському рахунку станом на 06.04.2012 року становив 104,83 грн.

17. Виходячи з зазначеного колегією суддів апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що таким чином, Відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав Позивача.

18. Окремо у постанові суду апеляційної інстанції зазначено наступне:

18.1. У справі № 5021/504/12 про банкрутство боржника Позивач вимагав сплати банкрутом грошових коштів, визначених судовими рішеннями та просив залишити в силі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року, якою було скасовано ухвалу суду Сумської області від 24.07.2013 року про ліквідацію боржника, із встановленням факту того, що майно банкрута відчужено після початку ліквідаційної процедури, а ліквідатор банкрута в судовій процедурі банкрутства не вжив заходів з його пошуку, виявлення (в тому числі майна, яке вибуло після прийняття засновниками рішення про припинення діяльності Товариства в досудовій процедурі ліквідації останнього та за 22 дні до порушення стосовно останнього справи про банкрутство) та не звернувся з відповідними позовами про визнання недійсними правочинів з відчуження майна боржника.

18.2. Водночас, Вищий господарський суд, скасовуючи вищезазначену постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, у своїй постанові від 11.12.2013 року у справі № 5021/504/12 зазначив, що відповідальність за незаконність укладених угод та інших правочинів з відчуження майна боржника до порушення стосовно нього справи про банкрутство на призначеного вже в процедурі банкрутства ліквідатора не покладається. Відповідні питання мають ставитись до голови ліквідаційної комісії, який очолював та відповідав за всі дії, що були вчинені, у тому числі стосовно майна боржника, в досудовій процедурі ліквідації Товариства, та який має нести відповідальність за незаконність вчинення згаданих вище правочинів. Також цей висновок узгоджується і з приписами частин 1 та 6 ст. 51 Закону про банкрутство, якими визначено коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог частини першої цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутом в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство). Такими особами є власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили вказані порушення. У зв'язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

18.3. Відтак, оскільки Позивачем позов у справі № 910/21139/13 про стягнення коштів подано до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як до голови ліквідаційної комісії та члена ліквідаційної комісії відповідно, то враховуючи встановлені судом обставини справи та беручи до уваги вищезазначену позицію ВГСУ, зобов'язання боржника правомірно покладено судом на Відповідачів солідарно.

19. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані положеннями статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція яка була чинна до 19.01.2013), статей 110, 112 ЦК України, статей 60 ГК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

20. Відповідач 1 подав через Київський апеляційний господарський суд касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/21139/13 і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсязі.

21. В обґрунтування підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції Відповідач 1 в своїй касаційній скарзі зазначає наступні доводи:

21.1. Позиція суду апеляційної інстанції про те, що Відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як членами ліквідаційної комісії ТОВ "ТВ-Транс", обов'язки щодо погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, в установленому законодавством черговості погашено не було, майнові активи товариства було відчужено протягом ліквідаційної процедури, проте, грошові вимоги Позивача не задоволено, не вмотивована жодними доказами, не зазначена судом на які докази суд посилається при зазначенні даного твердження та не дано оцінку таким доказам.

21.2. Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно акту інвентаризації основних засобів ТОВ "ТВ-Транс" станом на 20.01.2011 балансова вартість майна боржника складала 4 855 194, 80 грн, при цьому судом, на думку Відповідача 1, не досліджено даний акт, як належний та допустимий доказ. В матеріалах справи про банкрутство ТОВ "ТВ-Транс" такого акту не міститься, а ліквідаційна комісія такого акту не надавала, окрім того, оригіналу даного документу не оглядалось, джерело походження даного акту не встановлено. Також Відповідач 1 зазначає, що встановлена фактична обставина справи про те, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема нежилий будинок-склад площею 1 799, 20 кв. м, що підтверджується вищезазначеним актом інвентаризації основних засобів спростовується тим, що в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "ТВ-Транс" такого акту не міститься, а ліквідаційна комісія такого акту не надавала.

21.3. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що Відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав Позивача взагалі нічим не обґрунтовано, оскільки сам факт порушення процедури досудової ліквідації ліквідаційною комісією судом не досліджувався, у судовому рішенні відповідної оцінки доказам не надано, як не зазначено самі докази.

21.4. За час досудової ліквідаційної процедури, ліквідаційною комісією було розглянуто та включено до реєстру вимог кредиторів наступні вимоги: ТОВ "В.І. Технолоджіс" на суму 74566000, 00 грн до четвертої черги; Позивача на суму 16 000 532, 2 грн до 4 черги. Навіть якщо допустити, що розрахунок повинен проводитися з суми 4 855 194, 80 грн, то відповідно до пропорційного погашення з зазначених коштів ТОВ "В.І. Технолоджіс" повинно отримати 3 995 825, 32 грн, а Позивач 859 369, 48 грн. Але не зважаючи на власні припущення та не дослідивши матеріали справи, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі про стягнення на користь Позивача 12 150 884, 00 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

22. До Верховного Суду 21.02.2018 від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач заперечує проти касаційної скарги повністю, оскільки доводи скарги суперечать закону, фактам й наявним у справі доказам.

23. Обґрунтовуючи у відзиві заперечення проти касаційної скарги, Позивач наводить наступні аргументи:

23.1. В томі справи 1 на сторінці 159 є засвідчена копія акту інвентаризації основних засобів ТОВ "ТВ-Транс" станом на 20.01.2011, що спростовує доводи касаційної скарги про недослідження судами попередніх інстанцій вказаного доказу.

23.2. Не дивлячись на визнання претензій Позивача, Відповідачі боргу перед Позивачем в ліквідаційній процедурі не сплатили. Замість задоволення претензій Відповідачі отримавши постанови ДВС та апеляційного суду про припинення арешту, розпродали майно ТОВ "ТВ-Транс", грошами розпорядилися на власний розсуд, жодної суми Позивачу не сплатили.

23.3. Доказами, які містяться у справі № 910/21139/13, зокрема в томі справи № 2 на сторінках 41-43, 79-84, 105-110, 177-228, в томі справи № 5 на сторінках 117-119 спростовується довід касаційної скарги про недослідження судом матеріалів справи про банкрутство.

Позиція Верховного Суду

24. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/21139/13 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі № 910/21139/13 за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017; призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_6 на 07 березня 2018 року у відкритому судовому засіданні.

25. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 без змін виходячи з наступного.

26. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі в тексті - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Щодо доводу касаційної скарги про те, що позиція суду апеляційної інстанції, яка полягає у тому, що Відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як членами ліквідаційної комісії ТОВ "ТВ-Транс", обов'язки щодо погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, в установленому законодавством черговості погашено не було, майнові активи товариства було відчужено протягом ліквідаційної процедури, проте, грошові вимоги Позивача не задоволено, не вмотивована жодними доказами, не зазначена судом на які докази суд посилається при зазначенні даного твердження та не дано оцінку таким доказам, колегія суддів зазначає наступне.

29. Відповідно частини першої статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

Частиною шостою статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013) передбачено, що власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

30. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що частина шоста зазначеної статті 51 визначає коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог частини першої цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутство в порядку норм статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

30.1. Такими особами є власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили вказані порушення. У зв'язку із цим саме на вказаних осіб покладається солідарна відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями боржника.

31. Як було зазначено, суд касаційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи, підтверджується, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема, нежилий будинок-склад площею 1 799,20 кв.м. за адресою: м. Київ, Московський проспект, 28 а (Літера Б), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.09.2004 року.

33. Також судами встановлено, що відповідно до ліквідаційного балансу та акту інвентаризації майна боржника станом на 04.04.2012 року перед зверненням до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „ТВ-Транс" на підставі ст. 51 Закону про банкрутство (06.04.2012 року) балансова вартість його майна складала лише 25 600,00 грн., до якого було включено тільки авто Тойота Камрі.

34. Враховуючи встановлені фактичні обставини, а також беручи до уваги відзив Позивача, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводу касаційної скарги про те, що позиція суду апеляційної інстанції, яка полягає у тому, що Відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як членами ліквідаційної комісії ТОВ "ТВ-Транс", обов'язки щодо погашення заборгованості, підтвердженої судовими рішеннями, в установленому законодавством черговості погашено не було, майнові активи товариства було відчужено протягом ліквідаційної процедури, проте, грошові вимоги Позивача не задоволено, не вмотивована жодними доказами, не зазначена судом на які докази суд посилається при зазначенні даного твердження та не дано оцінку таким доказам.

35. З аналогічних підстав колегією суддів відхиляються наступні аргументи касаційної скарги:

35.1. Судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно акту інвентаризації основних засобів ТОВ "ТВ-Транс" станом на 20.01.2011 балансова вартість майна боржника складала 4 855 194, 80 грн, при цьому судом, на думку Відповідача 1, не досліджено даний акт, як належний та допустимий доказ. В матеріалах справи про банкрутство ТОВ "ТВ-Транс" такого акту не міститься, а ліквідаційна комісія такого акту не надавала, окрім того, оригіналу даного документу не оглядалось, джерело походження даного акту не встановлено. Також Відповідач 1 зазначає, що встановлена фактична обставина справи про те, що на момент початку ліквідаційної процедури у Товариства перебувало у власності майно, зокрема нежилий будинок-склад площею 1 799, 20 кв. м, що підтверджується вищезазначеним актом інвентаризації основних засобів спростовується тим, що в матеріалах справи про банкрутство ТОВ "ТВ-Транс" такого акту не міститься, а ліквідаційна комісія такого акту не надавала.

35.2. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що, Відповідачі здійснили відчуження майна, що належало Товариству, а грошові кошти в порушення вимог чинного законодавства України на момент проведення ліквідаційної процедури не використали з метою погашення вимог кредиторів, а по суті розпорядилися ним з порушенням прав Позивача взагалі нічим не обґрунтовано, оскільки сам факт порушення процедури досудової ліквідації ліквідаційною комісією судом не досліджувався, у судовому рішенні відповідної оцінки доказам не надано, як не зазначено самі докази.

36. Разом з тим колегія суддів вважає зазначити, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

37. Вищезазначені доводи касаційної скарги, на переконання колегії суддів, спрямовані не на зазначення норм матеріального чи процесуального права, які були порушені чи невірно застосовані попередніми судовими інстанціями, а спрямовані на здійснення касаційним судом нового судового розгляду та переоцінки доказів у справі, що не входить до меж розгляду касаційної скарги у відповідності до положень ст. 300 ГПК України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

38. Щодо доводу касаційної скарги про те, що за час досудової ліквідаційної процедури, ліквідаційною комісією було розглянуто та включено до реєстру вимог кредиторів наступні вимоги: ТОВ "В.І. Технолоджіс" на суму 74566000, 00 грн до четвертої черги; Позивача на суму 16 000 532, 2 грн до 4 черги. Навіть якщо допустити, що розрахунок повинен проводитися з суми 4 855 194, 80 грн, то відповідно до пропорційного погашення з зазначених коштів ТОВ "В.І. Технолоджіс" повинно отримати 3 995 825, 32 грн, а Позивач 859 369, 48 грн. Але не зважаючи на власні припущення та не дослідивши матеріали справи, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі про стягнення на користь Позивача 12 150 884, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

39. Згідно положень ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013), кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею.

40. Разом з тим частина шоста статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013) визначає коло осіб, на яких покладається відповідальність за порушення вимог частини першої цієї статті (щодо недотримання вимог стосовно підстав для порушення справи про банкрутство в порядку норм статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

41. З наведеного колегія суддів приходить до висновку, що порушення керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) положень частини першої ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013), покладає на вказаних осіб солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями.

42. Оскільки частина 6 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013), не містить відсилань на часткову відповідальність керівника боржника, ліквідаційної комісії (ліквідатора), які порушили вимоги частини 1 вказаної статті, то солідарна відповідальність, на переконання колегії суддів, керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) покладається на зазначених осіб, які порушили процедуру банкрутства до боржника, що ліквідується власником, в повному обсязі по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати, податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника.

43. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що положеннями частини 6 статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (редакція яка була чинна до 19.01.2013) спростовується довід касаційної скарги про те, що за час досудової ліквідаційної процедури, ліквідаційною комісією було розглянуто та включено до реєстру вимог кредиторів наступні вимоги: ТОВ "В.І. Технолоджіс" на суму 74566000, 00 грн до четвертої черги; Позивача на суму 16 000 532, 2 грн до 4 черги. Навіть якщо допустити, що розрахунок повинен проводитися з суми 4 855 194, 80 грн, то відповідно до пропорційного погашення з зазначених коштів ТОВ "В.І. Технолоджіс" повинно отримати 3 995 825, 32 грн, а Позивач 859 369, 48 грн. Але не зважаючи на власні припущення та не дослідивши матеріали справи, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції в силі про стягнення на користь Позивача 12 150 884, 00 грн.

44. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6 на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/21139/13, а вказані судові рішення слід залишити без змін.

46. Оскільки підстав для скасування судових рішень та постановлення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на Відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/21139/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/21139/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко