Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 24/5005/10848/2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича - адвокат ОСОБА_5, № свідоцтва КС6204/10 від 06.10.2017, дог. Від 15.02.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017

(Суддя - Калиниченко Л.М.)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017

(Головуючий - Кузнецов В.О.; судді - Науменко І.М., Чус О.В.)

за заявою Фізичної особи - підприємця Джирова Діоніса Геннадійовича

до Фізичної особи - підприємця Гейєр Алли Вікторівни

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №24/5005/10848/2012 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Гейєр Алли Вікторівни (далі - боржник) на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2012.

Короткий зміст клопотань і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора Колошина В.П. №135-21314 від 29.03.2016, у якій, з урахуванням доповнень від 15.12.2016 №148-22768 та від 16.05.2017 №8542-733557, просило припинити повноваження ліквідатора Колошина В.П. та призначити іншого ліквідатора у справі, в порядку встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у даній справі усунуто арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича від виконання ним своїх обов'язків ліквідатора; припинено повноваження ліквідатора Колошина В.П. з 22.08.2017. Вирішено обрати нового ліквідатора у справі (арбітражного керуючого) шляхом застосуванням автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича відмовлено.

4.1 Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі №24/5005/10848/2012 змінено, викладено у наступній редакції: "Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на дії ліквідатора Колошина В.П. за № 135-21314 від 29.03.2016 з доповненнями до неї від 15.12.2016 № 148-22768, від 16.05.2017 №8542-733557 - задовольнити. Визнати незаконними дії ліквідатора Колошина В.П. Припинити повноваження ліквідатора Колошина В.П.".

4.2. Направлено матеріали справи №24/5005/10848/2012 до господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо призначення ліквідатора фізичної особи - підприємця Гейєр Алли Вікторівни в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.03.2013).

5. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що:

5.1. У діях ліквідатора арбітражного керуючого Колошина В.П. виявлено порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при здійсненні ліквідаційної процедури боржника, які є підставою для усунення останнього від виконання повноважень ліквідатора:

5.1.1. неотримання ліквідатором від заставного кредитора (скаржника) згоди на продаж заставного майна боржника;

5.1.2. не сплачено гарантійний внесок при реалізації заставного майна;

5.1.3. реалізація заставного майна боржника проведена не за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинність з 19.01.2013;

5.1.4. ухвалою господарського суду від 27.12.2016 встановлено відсутність доказів розміщення оголошення про проведення аукціону.

5.1.5. одним із засновників організатора аукціону Українсько-Російського ТОВ "Югос" є донька арбітражного керуючого Колошина В.П. - ОСОБА_8

5.1.5. В договорі на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) не було визначено склад майна та початкову вартість майна, яке мало бути реалізовано на аукціоні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. Арбітражний керуючий Колошин Вадим Петрович звернувся через Дніпропетровський апеляційний господарський суд з касаційною скаргою №01-29/95 від 17.10.2017 року на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №24/5005/10848/2012, в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до набрання чинності Законом України №2147-VІІІ від 03.10.2017) з проханням скасувати наведені судові рішення першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Заявник касаційної скарги вважає, що попередні судові інстанції дійшли передчасного висновку про порушення ліквідатором вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушивши ст. ст. 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України, в редакції , що діяла до 15.12.2017):

7.1. висновки оскаржуваних судових рішень суперечать ухвалі господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 27.12.2016, на яку суди послались, оскільки цією ухвалою визнано аукціон з продажу заставного майна недійсним та не встановлено порушень ліквідатора;

7.2. при розгляді даної справи судами порушено ст. 35 ГПК України щодо обставин, які встановлено у чинному рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі №804/9907/14 щодо відсутності порушень ліквідатора у даній справі про банкрутство;

7.3. на підставу для визнання дій ліквідатора незаконними, суди обох інстанцій послались на те, що донька Колошина В.П. - ОСОБА_5 є засновником організатора аукціону, проте, не наведено доводів щодо підстав для кваліфікації дій ліквідатора незаконними у зв'язку з такими обставинами.

8. Відзивів на касаційну скаргу арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича до Верховного Суду не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 прийнято до провадження Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкрито касаційне провадження у справі № 24/5005/10848/2012 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017.

9.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича на 07 березня 2018 року о 12 год. 30 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

9.2. Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 19 лютого 2018 року.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу, слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

13. Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

14. Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2012 боржника було визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, що регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство, яка діяла до набрання чинності змінами згідно Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, за винятком положень, які регулюють процедуру продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, якщо реалізація майна здійснюється після 19.01.2013 року.

15. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

16. У ст. 31 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, а невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (ліквідатора) згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

17. Згідно з частиною 4 статті 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

18. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 року, у ліквідаційній процедурі господарський суд, зокрема, розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

19. Частиною 3 статті 35 ГПК України, у редакції, що діяла до 15.12.2017 передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20. Так задовольняючи скаргу на дії ліквідатора та припиняючи повноваження останнього, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016, якою визнано недійсними результати аукціону від 03.09.2013 з продажу майна банкрута, встановлено ряд порушень ліквідатором Калошиним В.П. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21. При цьому слід зауважити, що процедура продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, реалізація якого здійснювалась після 19.01.2013 року, мала відбуватись в порядку норм Закону України №4212-VІ від 22.12.2011.

22. Згідно з частиною 4 статті 42 Закону (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

23. Колегія суддів враховує, що майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство, та знаходиться в управлінні ліквідатора, який має право реалізувати дане майно в порядку, передбаченому Законом.

24.Проте, ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора.

25. При цьому виконання ліквідатором вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство щодо погодження з заставним кредитором умов реалізації заставного майна повинно передувати процедурі визначення організатора аукціону, оскільки відповідні погоджені умови проведення аукціону в обов'язковому порядку повинні бути відображені в проекті договору про проведення аукціону. Отже, у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна та інших умов його продажу (із заставним кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника.

26. У разі ж наявності спору між заставним кредитором та ліквідатором щодо умов реалізації заставного майна, з метою оптимізації порядку здійснення ліквідаційної процедури він повинен вирішуватися судом саме на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі. У свою чергу безпосередньо процедура реалізації майна боржника розпочинається з моменту винесення судом ухвали про визнання організатора аукціону учасником провадження у справі.

27. Судами було встановлено відсутність доказів надання забезпеченим кредитором ТОВ "Кей-Колект" згоди на продаж заставного майна банкрута.

28. У ст. 44 Закону про банкрутство, визначено право ліквідатора самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги, який не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

29. У ст. 49 Закону про банкрутство визначено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

30.1. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

30.2. Порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

30.3. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники.

30.4. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

30.5. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

30.6. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.

30.7. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

30.8. Учасниками аукціону можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземні юридичні особи, які подали необхідні документи та пройшли процедуру реєстрації виконавцем аукціону відповідно до цього Закону.

30.9. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

31. У ч. 2 ст. 57 Закону про банкрутство передбачено, що початкова вартість підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону.

32. У ч. 6 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

33. Аналіз наведених законодавчих положень та встановлені під час розгляду попередніми судовими інстанціями обставини, зокрема, і в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016, на яку суди послались під час вирішення даного спору дає підстави касаційному суду дійти висновків про правомірність відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, оскільки судами встановлено неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (ліквідатора), як це передбачено у ст. 31 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 :

33.1. ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Колошиним В.П. порушено ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство щодо порядку отримання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення;

33.2. в порушення ч. 2 ст. 57 Закону про банкрутство арбітражним керуючим Колошиним В.П. не зазначено у договорі на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) склад майна та початкової вартості майна, яке мало бути реалізоване на аукціоні.

34. Колегія суддів звертає увагу, що реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого у цивільних правовідносинах мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

35. Поряд з тим, суд відхиляє доводи наведені у оскаржуваних рішеннях щодо підстав усунення ліквідатора:

35.1 не сплата гарантійного внеску при реалізації заставного майна та відсутність доказів розміщення оголошення про проведення аукціону є порушеннями, але такі порушення вчинено організатором аукціону;

35.2. суди не мотивували, а лише послались на те, що одним із засновників організатора аукціону Українсько-Російського ТОВ "Югос" є донька арбітражного керуючого Колошина В.П. - ОСОБА_8, що виключає висновки про кваліфікування дій ліквідатора незаконними у зв'язку із цією обставиною.

36. Разом з тим, часткове відхилення наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовує остаточно вірного висновку про наявність правових підстав для усунення, у даному випадку, від виконання повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колошина В.П., оскільки встановлення судами обставин не отримання ліквідатором згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення та порушення при укладенні договору на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону), а саме, відсутність початкової вартості майна, яке мало бути реалізоване на аукціоні, є достатнім для висновку про неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків.

37. Доводи арбітражного керуючого Колошина В.П. про порушення під час розгляду даної справи ст. 35 ГПК України щодо обставин, які встановлено у чинному рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 у справі №804/9907/14 щодо відсутності порушень ліквідатора у даній справі про банкрутство не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, з огляду на те, що відповідно до статті 12 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, розгляд справ про банкрутство покладається на господарський суд, який розглядає спори, що виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, а також наділений повноваженнями для розгляду скарг на дії арбітражного керуючого (ліквідатора), в порядку норм Закону про банкрутство, а отже, наділений правом, встановивши невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого (ліквідатора) згідно із нормами наведеного Закону, усунути арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що виносить ухвалу.

38. Отже, наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, відповідно до вимог ст. 310 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, оскільки вони не спростовують законних та обґрунтованих висновків ухвали суду першої інстанції з урахуванням змін внесених постановою апеляційного господарського суду у оскаржуваній постанові, не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

39. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №24/5005/10848/2012 підлягають залишенню без змін, як такі, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Колошина Вадима Петровича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №24/5005/10848/2012 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №24/5005/10848/2012 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко