ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/5508/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - О.О. Мамалуй, судді: Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач,

при секретарі судового засідання Н.С. Руденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш - Зорянського елеватора"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р.

у складі колегії суддів: І.В. Зубченко - головуючий, О.О. Радіонова, О.І. Склярук

за позовом командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш - Зорянського елеватора"

до приватного підприємства "Молокозавод - Олком"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1. Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк";

2. Кабінет Міністрів України

за участю приєднаної особи публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

про стягнення 54277604,07 грн.

за участю представників:

від позивача - адвокат А.М. Безух;

від відповідача - адвокат А.С. Попов, адвокат В.А. Бодюк;

від третьої особи 1- не з'явилися;

від третьої особи 2- не з'явилися;

від приєднаної особи - представник ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини прийняття оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного господарських судів

Командитне товариство "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Київський маргариновий завод", ПП "Молокозавод-Олком", ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору про надання банківських послуг від 16.08.2012р. за №СR12-143/200-4, та за договорами поруки від 16.08.2012р.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. При новому розгляді справи ухвалами господарського суду Запорізької області суду від 07.11.2017р. припинено провадження в частині позовних вимог до ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та до ПрАТ "Київський маргариновий завод".

Заявою від 27.09.2017 р. позивач остаточно просить стягнути з ПП "Молокозавод-Олком" як поручителя 54 277 604, 07 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2017р. у справі №908/5508/14 позовні вимоги командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" до ПП "Молокозавод-Олком" задоволені в повному обсязі.

В рішенні суду першої інстанції вказано, що матеріалами справи обґрунтовано та підтверджено належними та допустимими доказами заборгованість ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" як боржника перед позивачем як новим кредитором за договором про надання банківських послуг. У зв'язку з цим місцевий господарський суд, встановивши відсутність підстав для визнання поруки за договором поруки №SR 12-158/200 від 16.08.2012р. припиненою, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПП "Молокозавод-Олком" як поручителя заявленої суми боргу.

Судом першої інстанції також взято до уваги встановлені у справі №908/1977/16 обставини щодо відповідності договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014р. положенням законодавства, та відсутність у ньому ознак факторингу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі №908/5508/14 рішення місцевого господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Апеляційний господарський суд, здійснивши оцінку поданих позивачем заяв протягом розгляду даної справи у 2015-2016 р.р., дійшов висновку, що позивачем під час нового розгляду справи у 2015 р., здійснено відмову від позовних вимог до ПП "Молокозавод-Олком".

З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що суб'єктивне право кредитора на отримання виконання зобов'язання від поручителя, реалізоване шляхом поданням позову у 2014 р., з відмовою від такого позову - припинилось. Апеляційний суд послався на норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, за якою порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Командитне товариство "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду у справі №908/5508/14, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вказує, що в матеріалах справи відсутня письмова заява позивача про відмову від позову. У всіх судових засіданнях був присутній представник позивача Безух А.М., у довіреностях якого немає повноважень на відмову від позову.

Скаржник наполягає на тому, що всі судові рішення, в тому числі постанова апеляційного господарського суду від 01.02.2016р., якою припинено провадження у справі №908/5508/14 в частині позовних вимог до ПП "Молокозавод - Олком", були скасовані Верховним Судом України 25.05.2016р.

Також скаржник вважає помилковим визнання шестимісячного строку на звернення з вимогою до поручителя пропущеним, оскільки він пред'явив і окрему вимогу і позов до поручителя у межах передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, а тому відсутні підстави для припинення договору поруки.

4. Позиції інших учасників справи

Відповідач ПП "Молокозавод-Олком" у відзиві на касаційну скаргу та представники відповідача в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечують, вважають постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята у повній відповідності до положень матеріального та процесуального законодавства. Зазначають, що апеляційним судом повно та всебічно досліджено обставини справи, надана правильна оцінка наявним у справі доказам. Відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущений шестимісячний строк пред'явлення вимоги до відповідача як поручителя, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.02.2018р. було задоволено заяву ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про приєднання до апеляційної скарги. ПАТ «Банк Кредит Дніпро» надав до справи відзив на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав позицію відповідача ПП «Молокозавод-Олком». ПАТ «Банк Кредит Дніпро» зазначає, що, на його думку, відносини поруки між позивачем та відповідачем припинилися в силу ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку». Представник ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в судовому засіданні підтримав аргументи, викладені у відзиві.

До справи надійшов відзив на касаційну скаргу від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, як представника Кабінету Міністрів України в судах. У відзиві зазначено, що рішення у даній справі могло вплинути на інтереси Кабінету Міністрів України, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб укладаються договори, аналогічні укладеному між позивачем та ПАТ «ОТП Банк». У відзиві вказано, що участь Кабінету Міністрів України у справі №908/5508/14 обумовлена метою запобігання визнанню недійсними договорів такого виду (що, на думку Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, могло б призвести до негативних наслідків у фінансовій системи країни). Головне територіального управління юстиції у Запорізькій області просить суд постановити рішення по суті спору відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Дослідивши аргументи, викладені в касаційній скарзі та відзивах на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи та приєднаної особи Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2012р. між ПАТ «ОТП Банк» та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» був укладений договір про надання банківських послуг № CR12-143/200-4 з додатками та договорами про зміни.

Відповідно до пункту 3 договору, банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені договором відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку. Ліміт банківської послуги може змінюватися шляхом укладання додаткових договорів про зміну договору.

Згідно п. 5 договору, строк його дії дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. У випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Пунктом 6 договору в редакції договору про зміну № 6 від 19.06.2014р. зазначено, що ПАТ «ОТП Банк» здійснює надання банківських послуг за плату, що має сплачуватись клієнтом банку в порядку та на умовах договору виключно в безготівковій формі.

Пунктом 7 договору визначено, що банк здійснює надання кожної банківської послуги клієнту відповідно до заяви про надання банківської послуги, яка для кожного разу надається клієнтом банку в письмовому вигляді.

Сторонами договору було погоджено надання банком клієнту такої послуги, як «кредитна лінія» з лімітом 75 000 000 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США (USD) (пункт 28.1 договору послуг, в редакції договору про зміну № 6 від 19.06.2014р.) та 1 650 000 доларів США або еквівалент цієї суми в гривнях (пункт 28.2 договору послуг, в редакції договору про зміни № 5 від 20.09.2013р.).

За умовами пункту 34 договору послуг (в редакції договору про зміну № 6 від 19.06.2014р.), генеральний ліміт зобов'язань за договором становить 95 000 000 грн. або еквівалент цієї суми в доларах США. Генеральний строк становить період з дати укладання договору та до 30.08.2015р.

Умовами пункту 12 договору послуг, в редакції договору про зміну № 6 від 19.06.2014р., передбачене належне виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «ОТП Банк», на виконання умов договору та на підставі заявок ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», надав останньому кредитні кошти в сумі 33 380 000,00 грн. (по кредитній заявці № 2232/05 від 05.08.2014р. строком до 03.09.2014р.) та 2395405,58 доларів США:

- 551597,52 доларів США - по кредитній заявці № 1898/05 від 24.09.2013р., строком до 20.09.2014р.;

- 50870,00 доларів США - по кредитній заявці № 1502/05 від 20.05.2014р. строком до 14.11.2014р.;

- 36195,00 доларів США - по кредитній заявці № 1581/05 від 27.05.2014р. строком до 14.11.2014р.;

- 21 930,00 доларів США - по кредитній заявці № 1595/05 від 29.05.2014р. строком до 24.11.2014р.;

- 36 195 доларів США - по кредитній заявці № 1581/05 від 27.05.2014р. строком до 21.11.2014р.;

- 36417,00 доларів США - по кредитній заявці № 1644/05 від 03.06.2014р. строком до 28.11.2014р.;

- 169206,00 доларів США - по кредитній заявці № 1657/05 від 04.06.2014р. строком до 28.11.2014р.;

- 250 000,00 доларів США - по кредитній заявці № 1748/05 від 11.06.2014р. строком до 05.12.2014р.;

- 119000,00 доларів США - по кредитній заявці № 1777/05 від 13.06.2014р. строком до 09.12.2014р.;

- 129 000,00 доларів США - по кредитній заявці № 1786/05 від 16.06.2014р. строком до 12.12.2014р.;

- 227429,65 доларів США - по кредитній заявці № 1793/05 від 17.06.2014р. строком до 12.12.2014р.;

- 119 700,00 доларів США - по кредитній заявці № 1871/05 від 23.06.2014р. строком до 19.12.2014р.;

- 150 000,00 доларів США - по кредитній заявці № 1502/05 від 20.05.2014р. строком до 22.12.2014р.;

- 67 697,13 доларів США - по кредитній заявці № 1948/05 від 01.07.2014р. строком до 26.12.2014р.;

- 262590,00 доларів США - по кредитній заявці № 2042/05 від 10.07.2014р. строком до 05.01.2015р.;

- 193425,57 доларів США - по кредитній заявці № 2076/05 від 14.07.2014р. строком до 09.01.2015р., що, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується банківськими виписками з рахунку ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 9 договору про надання банківських послуг, банк має право вимагати виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеної банком частині при настанні випадку невиконання умов договору. В такому випадку виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснено клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дня пред'явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» вручив ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» вимоги про погашення заборгованості за договором про надання банківських послуг № 207-197/1 від 04.09.2014р. та № 207/197/2 від 04.09.2014р., які отримані клієнтом 04.09.2014р., що підтверджується вхідними номерами № 2578/1 та 2573/2. Судами також встановлено, що ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» листом № 3187/23 від 13.11.2014р. повідомив ПАТ «ОТП Банк» про неможливість виконання вимог, у зв'язку із відсутністю грошових коштів.

Верховний Суд констатує, що відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.09.2014р. між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора, з додатками та договорами про зміну (далі в тексі постанови Верховного Суду - «договір відступлення»). За умовами вказаного договору відступлення ПАТ «ОТП Банк» відступив позивачеві свої права кредитора по договору надання банківських послуг № CR12-143/200-4 від 16.08.2012р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» надіслав ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» повідомлення № 207-197/1 від 04.09.2014р. про порушення фінансового зобов'язання та необхідність його належного виконання.

04.11.2014р. між позивачем та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» був укладений договір про зміну № 9 до договору про надання банківських послуг (том справи 1 аркуш 174), в пункті 1 якого сторони вказали, що ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» не може здійснити погашення заборгованості перед позивачем за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012р. в сумі 33790027,39 грн. та 2425088,27 доларів США, що в національній валюті України склало на дату погашення 65193320,80 грн. Вказаним договором про зміну № 9 була встановлена нова редакція пункту 34 договору № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012р., відповідно до якої генеральний ліміт за договором - заборгованість в сумі 33 790 027, 39 грн. та 2 425 088,27 доларів США (виходячи з валютного курсу НБУ дорівнює 31414479,47 грн.). Генеральний строк для погашення вимог складає сім банківських днів з дати укладання зміни договору - 13.11.2014р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з несплатою ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» заборгованості за договором надання послуг, була проведена реалізація майна ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» за рахунок реалізації майна було погашено 16 431 413, 30 грн. до звернення до суду з позовом, що підтверджується актом звірки (том справи 1 аркуш 244), довідкою про вартість реалізованого майна (том справи 7 аркуш 24), звітами про незалежну оцінку майна.

05.12.2014р. між позивачем та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» був укладений договір про зміни № 10 (том справи 7 аркуш 108), в якому зазначено, що за період заявлення вимоги про дострокове погашення заборгованості боржником погашено кредитору 16431413,30 грн. і ця сума зарахована в рахунок погашення заборгованості за простроченою кредитною заявкою від 05.08.2014р. № 2232/05 в сумі 33790027,39 грн. Таким чином, сума боргу боржника перед кредитором на момент підписання договору складає 17358614,39 грн. та 2425088,27 доларів США, що виходячи з валютного курсу НБУ на дату підписання договору становить 37383948,23 грн.

Договором про зміни № 10 від 05.12.2014р. передбачено, що правовідносини між сторонами за договором про надання банківських послуг обмежуються виключно відносинами по поверненню заборгованості, визначеної пунктом 2 цього договору. Надання інших банківських послуг, передбачених договором про надання банківських послуг кредитором боржнику не проводиться протягом генерального строку. Сторони договору зазначили, що генеральний ліміт дорівнює сумі наявної заборгованості, генеральний строк становить період з дати укладання договору до 30.08.2015р.

Суди першої та апеляційної інстанції на підставі досліджених матеріалів справи встановили, що позивач надіслав ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» повідомлення - вимогу про погашення заборгованості в сумі 33 790 027, 39 грн. та 2 425 088, 27 доларів США, яка була отримана 04.11.2014р., про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції № 2921/1. Листом № 3187/23 від 13.11.2014р. ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» повідомив позивача про те, що заборгованість за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012р. в сумі 33 790 027,39 грн. та 2 425 088,27 доларів США не має можливості виконати у визначений сторонами строк, у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Верховний Суд зазначає, що згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2012р. між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ПП «Молокозавод-Олком» укладений договір поруки SR 12-158/200 (том справи 7, аркуш 1-16). В цьому договорі зазначено, що відповідач як поручитель поручається перед банком за невиконання клієнтом (ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод») боргових зобов'язань. Порукою забезпечується виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Порука та солідарний обов'язок поручителя перед банком виникають з моменту укладання договору поруки та є чинними протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов'язань. Таким чином, за умовами вказаного договору поруки № SR 12-158/200 від 16.08.2012р., клієнт та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Пунктами 6 та 7 договору поруки № SR 12-158/200 від 16.08.2012р., передбачено, що ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення генерального ліміту в валюті гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на дату визначення.

Строк дії договору дорівнює генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов'язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі.

Пунктом 14 договору поруки передбачений обов'язок поручителя забезпечити належне виконання боргових зобов'язань, як шляхом впливу на клієнта, так і шляхом виконання боргових зобов'язань згідно договору поруки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.11.2014р. між ПАТ «ОТП Банк» (первинний кредитор) та командитним товариством «Желєв С.С. і компанія «Комиш-Зорянського елеватора» (новий кредитор) був укладений договір відступлення прав за договором поруки, відповідно до пункту 1 якого, у зв'язку з виконанням новим кредитором укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 09.09.2014р. (договір цесії), за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4, що був укладений 16 серпня 2012р., між первинним кредитором та ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (боржник), первинний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права первинного кредитора, які належать первинному кредитору, зокрема, за договором поруки SR 12-158/200 від 16 серпня 2012р. (договір поруки 2), укладеним між первинним кредитором та ПП «Молокозавод-Олком».

Пунктом 2 договору відступлення прав за договором поруки від 04.11.2014р. передбачено, що вартість прав, що передаються відповідно до положень договору первинним кредитором новому кредитору, включена у вартість прав вимоги за договором цесії та на момент укладення договору сплачена у повному обсязі.

Пунктом 5 договору відступлення прав за договором поруки від 04.11.2014р. визначено, що новий кредитор зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набрання чинності договором направити поручителю повідомлення про відступлення прав на користь нового кредитора. Повідомлення має містити інформацію про відступлення прав вимоги із зазначенням реквізитів нового кредитора, необхідних для виконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки. Повідомлення повинно бути направлено на адресу поручителя, який вказаний у договорі поруки, та на адресу боржника, який вказаний у кредитному договорі, рекомендованим листом з описом вкладення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору цесії позивач 14.11.2014р. надіслав відповідачеві ПП «Молокозавод Олком» повідомлення - вимогу № 718 від 14.11.2014р. (том справи 1 аркуш 221-222) про погашення заборгованості ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний - Зорянського елеватора», в розмірі 33 790 027, 39 грн. та 2 425 088,27 доларів США, у семиденний термін з моменту отримання повідомлення - вимоги. Повідомлення - вимога № 718 від 14.11.2014р. містить всю необхідну інформацію, яка повинна містись в такому повідомленні. До повідомлення - вимоги були додані копії документів. Повідомлення-вимога була відправлена відповідачеві цінним листом з описом документів (том справи 1 аркуш справи 223).

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо припинення поруки за договором № SR 12-158/200 від 16.08.2012р. Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У справі №908/5508/14 позивач звернувся до суду з позовом (том справи 1 аркуш 3-6) про стягнення з відповідача ПП «Молокозавод-Олком» заборгованості як з поручителя 4 грудня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, який передбачений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України. Отже, кредитор пред'явив до поручителя вимогу і дана вимога пред'явлена в межах передбаченого законодавством строку, тому порука за договором № SR 12-158/200 від 16.08.2012р. не може вважатися припиненою. Верховний Суд констатує, що законодавець в частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України обумовлює припинення поруки в існуванням однієї обставини - факту непред'явлення кредитором вимоги до поручителя у визначений законом строк (якщо інше не передбачено законом). Норма матеріального права - стаття 559 Цивільного кодексу України не встановлює припинення поруки у випадку здійснення будь-яких процесуальних дій - в тому числі і відмови позивача від позовних вимог до поручителя в господарському процесі.

Верховний Суд також вважає неправомірними ствердження суду апеляційної інстанції стосовно наявної відмови позивача від позову, заявленого до відповідача як поручителя з таких підстав. Верховний Суд України ухвалив 25.05.2016р. постанову у справі № 908/5508/14, якою направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В тексті вступної частини вказаної постанови приватне підприємство «Молокозавод-Олком» зазначено саме як відповідач у справі.

Верховний Суд констатує, що при надходженні матеріалів справи (позовного провадження) на новий розгляд до місцевого господарського суду, розгляд справи судом першої інстанції починається з початку, зі стадії порушення провадження у справі і з тим же складом учасників, що був вказаний у позові. Положення статей 46 та 231 чинного Господарського процесуального кодексу України, як і положення статей 22 та 80 ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017р. встановлюють, що процесуальні правові наслідки відмови від позову настають лише у випадку сукупності двох обставин - відмові від позову і прийняття такої відмови судом. В матеріалах справи відсутні як заява позивача про відмову від позовних вимог до ПП «Молокозавод-Олком», подана під час нового розгляду справи (після направлення її постановою Верховного Суду України на розгляд до господарського суду Запорізької області) так і дані про прийняття такої відмови господарським судом під час нового розгляду справи №908/5508/14.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України, в редакції, яка діяла на час розгляду справи, всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Ефективний засіб захисту, який гарантований статтею 13 Конвенції, передбачає, зокрема, що за результатами розгляду скарги особа отримує відповідний захист.

У зв`язку з цим, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на відповідача - приватне підприємство "Молокозавод-Олком".

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш- Зорянського елеватора" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018р. у справі №908/5508/14 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.12.2017р. у справі №908/5508/14 залишити в силі.

Стягнути з приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (ідентифікаційний код юридичної особи 31176910, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 289а, рахунок 2600130542201 в ПАТ «Банк Кредит-Дніпро» МФО 305749) на користь командитного товариства "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (ідентифікаційний код юридичної особи 00954225, Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Поштова, 70, рахунок 26007455003679 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528) 146 160 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач