ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/878/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича

на рішення Господарського суду Миколаївської області

(суддя - Смородінова О.Г.)

від 13.03.2018

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Ярош А.І., судді: Принцевська Н.М., Діброва Г.І.)

від 30.07.2018

у справі № 915/878/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича

до Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни

про стягнення 565 670,03 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Димитров Георгій Дем'янович (далі - ФОП Димитров Г.Д.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни (далі - ФОП Скакун О.М.) про стягнення заборгованості на загальну суму 473 016,50 грн: в тому числі 244 987,50 грн основного боргу, 62 113,00 грн пені, 238 833,00 грн інфляційних, 19 736,53 грн 3% річних.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Фізичною особою-підприємцем Скакун Оксаною Миколаївною порушено умови договору купівлі-продажу продукції № 17 від 17.11.2014 в частині оплати придбаного за договором товару. В зв'язку з оплатою товару Фізичною особою-підприємцем Скакун Оксаною Миколаївною частково та несвоєчасно, Фізична особа-підприємець Димитров Георгій Дем'янович нарахував пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, річні та інфляційні. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 526, 530, 610, 611, 617, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2018 у справі № 915/878/16 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича до Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни відмовлено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2018 у справі № 915/878/16 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між сторонами укладено договір купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 (далі - договір), за умовами якого ФОП Димитров Георгій Дем'янович, як продавець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця товар, а ФОП Скакун Оксана Миколаївна, як покупець, зобов'язалась в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар: гірчицю, та оплатити його (п. 1.1 договору);

- датою поставки товару вважається дата вручення товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується видатковою накладною на передачу товару (п. 4.1 договору);

- із змісту тексту даного договору судами встановлено, що покупцем товару виступає особисто підприємець Скакун Оксана Миколаївна;

- за твердженням ФОП Димитрова Георгія Дем'яновича за наведеним договором продавець відпустив покупцю, а останній прийняв товар: гірчицю, на загальну суму 372 487,50 грн за видатковими накладними: № 37 від 17.11.2014 на 127 500,00 грн; № 46 від 17.11.2014 на 80 942,50 грн; № 43 від 17.11.2014 на 81 270,00 грн; № 44 від 17.11.2014 на 82 775,00 грн;

- відповідач поставлений товар оплатив частково на загальну суму 127 500,00 грн згідно наданих банківських виписок;

- не сплата боргу в сумі 244 987,50 грн, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних внаслідок порушення відповідачем договірних грошових зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару, стала підставою для звернення ФОП Димитрова Г.Д. із позовом;

- з огляду на категоричні заперечення ФОП Скакун О.М. як факту укладання нею договору, так і фактів одержання товару від ФОП Димитрова Г.Д. за накладними, місцевим господарським судом були призначені судові експертизи: судова почеркознавча; судова технічна;

- за висновками судово-почеркознавчої експертизи дослідженню експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз підлягали підписи від імені Скакун Оксани Миколаївни на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014, на видаткових накладних №№ 37, 43, 44, 46 від 17.11.2014 та на довіреності № 5 від 17.11.2014;

- відповідно до висновку судового експерта № 17-151/1190/1191/1192/1193/1194 від 10.11.2017:

1) підпис на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

2) підпис на видатковій накладній № 37 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

3) підпис на видатковій накладній № 43 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

4) підпис на видатковій накладній № 44 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

5) підпис на видатковій накладній № 46 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

6) підпис на довіреності № 5 від 17 листопада 2014 року від імені Скакун Оксани Миколаївни виконано не самою Скакун Оксаною Миколаївною, а іншою особою;

- дослідженню експертом Миколаївського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру підлягали наступні питання: 1) Чи відповідає відбиток печатки приватного підприємця Скакун Оксани Миколаївни на договорі № 17 від 17.11.14 відбиткам печатки цієї особи, що знаходяться на первинних документах (за період 2011-2015), наданих представником позивача для дослідження (чи зроблені ці відбитки однією печаткою)?; 2) Чи відповідає відбиток печатки приватного підприємця Скакун Оксани Миколаївни на видаткових накладних №№ 37, 43, 44, 46 від 17.11.14 відбиткам печатки цієї особи, що знаходяться на первинних документах (за період 2011-2015), наданих представником позивача для дослідження (чи зроблені ці відбитки однією печаткою)?

- за висновком судового експерта № 793 від 05.02.2018 відбиток печатки Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни у договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014, у видаткових накладних № 37 від 17.11.2014, № 43 від 17.11.2014, № 44 від 17.11.2014, № 46 від 17.11.2014 та відбитки печатки Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни, які містяться на аркушах справи №№ 86-88, 91, 93, 95, 96, 98-103, 105-108, 111, 113, 117, 119, 121-123, 126, 128-130, 132, 133, 134, 136, 137 - нанесені однією і тією ж печаткою;

- платежі, відображені у наданих до позову банківських виписках містять записи щодо призначення платежу без визначення договору з посиланням лише на накладну: "Сплата за с-г продукцію зг вид накл № 37 від 17.11.2014 без ПДВ"; "Сплата за гірчицю зг вид накл № 37 від 17.11.2014 без ПДВ"; "Сплата за с/г продукцію зг накл № 37 від 17.11.2014 без ПДВ";

- в ході розгляду справи судом першої інстанції також враховано, що Фізична особа підприємець Скакун Оксана Миколаївна 31.10.2016 припинила підприємницьку діяльність, проте провадження у справі було порушено до моменту припинення підприємницької діяльності, що не є підставою для зміни підвідомчості справи.

2.4. Відмовляючи у задоволенні у позову, місцевий господарський суд виходив з того, що договір купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2016 Фізичною особою-підприємцем Скакун Оксаною Миколаївною не укладався, оскільки, відповідно до експертного висновку № 17-151/1190/1191/1192/1193/1194 від 10.11.2017 підпис у договорі цій особі не належить, а отже, зобов'язання по оплаті товару на підставі зазначеного договору у відповідача не виникли. При цьому місцевий суд також зазначив, що наявність на договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014 відбитку печатки Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни (експертний висновок № 793 від 05.02.2018) також не може бути свідченням укладення саме нею такого договору, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2018 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2018, Фізична особа підприємець Димитров Георгій Дем'янович подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та справу передати на новий розгляду до місцевого господарського суду.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича:

- представник, перебуваючи у засіданні в режимі відеоконференції має всі права і повноваження як ті, якби він був у засіданні, в зв'язку з чим судом першої інстанції порушено його процесуальні права та проігноровано клопотання про витребування доказів та призначення додаткової експертизи;

- судами попередніх інстанцій надано перевагу лише експертному висновку почеркознавчої експертизи, де за вільні зразки підпису досліджувалися 20 розписок, наданих відповідачем про отримання аліментів, які не пройшли жодної реєстрації;

- судами не надавалася оцінка, що від імені відповідача міг діяти представник за довіреністю.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2018 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. При цьому відповідач просить стягнути з Фізичної особи підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича на користь Скакун Оксани Миколаївни витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 2 380,00 грн.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

4.2. Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

4.3. Відповідно до частин першої та другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

4.4. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

4.5. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

4.6. Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору і які у ньому закріплені.

4.8. З прийняттям Закону України від 15.04.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" було внесено зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, законів "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та деяких інших нормативно-правових актів. Зміни торкнулись зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов'язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

4.9. Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

4.10. Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

4.11. Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може мати печатки.

Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.

4.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності між ними договірних відносин купівлі-продажу, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014.

4.13. Разом з тим висновки судів попередніх інстанцій про те, що ФОП Скакун Оксана Миколаївна не укладала договір та не отримувала товар відповідно до договору та видаткових накладних, оскільки підпис, який міститься у договорі та видаткових накладних, не є підписом відповідача, є передчасним з огляду на наступне.

4.14. Судами встановлено, що за висновком судово-технічної експертизи відбиток печатки Фізичної особи-підприємця Скакун Оксани Миколаївни на спірному договорі купівлі-продажу (продукції) № 17 від 17.11.2014, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Димитровим Г.Д. та Фізичною особою-підприємцем Скакун О.М., а також у видаткових накладних № 37 від 17.11.2014, № 43 від 17.11.2014, № 44 від 17.11.2014, № 46 від 17.11.2014 та відбитки печатки Фізичної особи-підприємця Скакун О.М., які подані як вільні зразки відбитків печатки - нанесені однією і тією ж печаткою.

4.15. Згідно з пунктами 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються.

Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.

У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

4.16. Проте, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося встановлення обставин втрати печатки або викрадення чи протиправності використання печатки іншими особами.

4.17. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.

4.18. Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

4.19. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

4.20. Для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

Разом з тим судами попередніх інстанцій для з'ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

4.21. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 05.02.2009 зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.

4.22. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003).

4.23. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001).

4.24. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Димитрова Георгія Дем'яновича задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2018 у справі № 915/878/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Мамалуй

І.Ткач