ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/19908/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Київського національного лінгвістичного університету

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) про відмову у забезпеченні позову у справі

за позовом Київського національного лінгвістичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство освіти та науки України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об`єднання "Ліко-Холдінг",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Груп",

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Київський національний лінгвістичний університет (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." (далі - ТОВ "Л.С.Ц.") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 4, літ. "А") загальною площею 722,6 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 897320480000, вибув з володіння позивача в результаті неправомірних дій третіх осіб.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (суддя Полякова К. В.) позовні вимоги Університету задоволено повністю: витребувано з незаконного володіння ТОВ "Л.С.Ц." на користь Університету об`єкт нерухомого майна: гуртожиток (секція 4, літ "А"), реєстраційний номер: 897320480000; загальною площею 722,6 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Л.С.Ц." на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 поновлено ТОВ "Л.С.Ц." пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

6. 20.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Університету надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на нерухоме майно до завершення розгляду справи по суті та набранням рішенням законної сили, а також просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функцію державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна.

Наведену заяву мотивовано тим, що попередній незаконний володілець гуртожитку (ТОВ "Ліко-Холдінг"), правонаступником якого є відповідач, вже вчиняв дії спрямовані на передачу предмета спору іншій особі під час судового спору у іншій справі №910/2861/18.

Крім того, заявник вказував на те, що з метою утруднення повернення гуртожитку Університету під час розгляду судового спору щодо цього майна, ТОВ "Л.С.Ц", передало гуртожиток в іпотеку іншій пов`язаній особі ТОВ "Л-Груп".

Зазначене, на думку позивача, переконливо свідчить про те, що існує реальна загроза (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою) звернення стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продажу його третім особам, або обтяження майна новими іпотеками, чи його передачі в оренду, управління тощо. Вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у цій справі. Водночас невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, що, в свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Університету.

7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви Університету про забезпечення позову.

8. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову аргументи заявника, зокрема, щодо реальної підстави (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов`язання) звернути стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продати його третім особам, або обтяжити майно новими іпотеками, передати майно в оренду, управління чи іншим чином розпорядитись гуртожитком у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, є лише припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для застосування заходів забезпечення позову. Заявником не надано доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 04.04.2023 та задовольнити у повному обсязі заяву Університету про вжиття заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційним судом не надано належної оцінки доказам, на які посилався Університет в заяві про забезпечення позову, а саме щодо: вчинення попереднім незаконним володільцем гуртожитку (ТОВ "Ліко-Холдінг", правонаступником якого є відповідач) дій, спрямованих на передачу зазначеного майна; передачі ТОВ "Л.С.Ц." спірного майна в іпотеку іншій пов`язаній особі - ТОВ "Л-Груп" з метою ускладнення повернення гуртожитку Університету; пов`язаності засновників та посадових осіб в ТОВ "Л-Груп", ТОВ "Л.С.Ц." та ТОВ "Ліко-Холдінг"; закінчення 27.10.2021 строку виконання основного зобов`язання за договором позики, яке (зобов`язання) забезпечене іпотекою; наявності запису про обтяження іпотекою спірного майна після 27.10.2021 свідчить про невиконання основного зобов`язання за зазначеним договором позики, і, як наслідок, про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в будь-який момент.

На думку скаржника, застосування заявлених заходів забезпечення позову спрямоване саме на збереження існуючого становища гуртожитку до вирішення цієї справи, і такі заходи мають на меті забезпечити можливість виконання судового рішення та ефективно захистити права позивача. Накладення арешту на спірне майно має логічний зв`язок із предметом позову і такий захід спрямований на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції. У випадку ж чергової перереєстрації гуртожитку (зміни незаконного володільця), рішення суду у цій справі про витребування майна буде неможливо виконати, а задоволення позовних вимог може втратити сенс. До того ж чергова зміна незаконного володільця гуртожитку може призвести до необхідності Університету звертатись до суду з новим позовом.

Водночас позивач зазначає, що застосування заявленого засобу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна сприятиме запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких може стосуватися судове рішення, а відтак, утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, на думку Університету, суперечать положенням Закону України "Про іпотеку" та сутності іпотеки.

13.06.2023 від Університету надійшла заява про врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2023 у справі № 37з-23 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

11. Міністерство освіти та науки України у відзиві на касаційну скаргу просить задовольнити її у повному обсязі з мотивів, викладених у ній.

12. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Університету на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 910/19908/21 та призначено здійснювати перегляд оскаржуваного судового рішення у порядку письмового провадження.

Позиція Верховного Суду

14. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

15. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

16. Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

17. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

18. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

19. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

20. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

21. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

22. Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

23. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

24. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

25. Необхідно зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

26. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

27. Водночас зі змісту норми пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти або майно суд має виходити із того, що цей захід забезпечення позову обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватися в справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, яке належить до предмета спору, що свідчитиме про наявність зв`язку між конкретним (обраним позивачем) заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги (аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

28. Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призведе до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

29. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цьому випадку є вимоги про витребування об`єкта нерухомого майна: гуртожитку (секція 4, літ "А"), реєстраційний номер: 897320480000; загальною площею 722,6 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секція 4, з чужого незаконного володіння відповідача.

30. При цьому Університет у поданій до апеляційного суду заяві про забезпечення позову просив накласти арешт на спірне нерухоме майно до завершення розгляду справи по суті та набранням рішенням законної сили, а також просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

31. Як зазначалося, наведену заяву мотивовано тим, що застосування заявленого заходу забезпечення позову шляхом заборони звернення стягнення на спірне нерухоме майно та/або продажу його третім особам є необхідним заходом з урахуванням того, що ТОВ "Л-Груп" є іпотекодержателем спірного майна за договором іпотеки від 16.11.2020 (зареєстрований за номером 6129). Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що існує реальна загроза (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою) звернення стягнення у будь-який спосіб на гуртожиток та/або відчуження його третім особам, або обтяження майна новими іпотеками, чи його передачі в оренду, управління тощо.

Університет також зазначав, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту і поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення у цій справі. Водночас невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, що, в свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

32. Однак, дослідивши зазначені доводи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником не доведено обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, як і не надано доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

33. При цьому апеляційний суд також правомірно зауважив, що зазначені в заяві про забезпечення позову аргументи заявника, зокрема, щодо реальної підстави (з урахуванням закінчення строку виконання основного зобов`язання) звернути стягнення у будь-який спосіб на спірне майно та/або продати його третім особам, або обтяжити майно новими іпотеками, передати майно в оренду, управління чи іншим чином розпорядитись гуртожитком у разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову, є лише припущеннями, що не є достатньо обґрунтованими підставами для задоволення заяви позивача.

34. Таким чином, беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, або про неможливість захисту вказаних прав, свобод та інтересів без вжиття заявлених заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання ж заявника на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк виконання основного зобов`язання за договором позики закінчився 27.10.2021, і іпотекодержатель (ТОВ "Л-Груп") отримав формальне право на звернення стягнення на предмет іпотеки, саме по собі не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить Університет, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги.

35. Твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції положень Закону України "Про іпотеку" колегія суддів оцінює критично, оскільки саме по собі закріплення у зазначеному Законі механізмів реалізації прав іпотекодержателя, зокрема, звернення стягнення на предмет іпотеки, без подання Університетом будь-яких доказів на підтвердження наявності реальної загрози заподіяння шкоди правам чи інтересам позивача не може вважатися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

36. Доводи заявника про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 09.06.2023 у справі № 37з-23 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, є також безпідставними, оскільки предметом позовів у зазначених справах були вимоги про стягнення з відповідачів саме грошових коштів, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у такому випадку можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Разом з тим предметом позову у цій справі є вимога про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яка була задоволена судом першої інстанції.

При цьому відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

37. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правильно застосував положення статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Університету про вжиття заходів забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Відповідно до частин 1 та 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

39. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову прийнята із додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Розподіл судових витрат

42. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського національного лінгвістичного університету залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 910/19908/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай