ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/1017/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

представники учасників справи не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Політехномет"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021

у складі колегії суддів: Орєшкіної Е. В. (головуючої), Широбокової Л. П., Чус О.

В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Політехномет"

до

1. Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України

про стягнення 654 360,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і підстав позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Політехномет" (далі - ТОВ "Політехномет") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області 654 360,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням національної поліції в Дніпропетровській області через втрату вилученого майна позивача.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач послався на те, що заявлену до стягнення шкоду понесено внаслідок невиконання слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Крупським С. В. ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
28.11.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 1-кс/185/3564/19), якою задоволено скаргу ТОВ "Політехномет" і зобов'язано слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути металеві труби у кількості 20 шт., довжиною по 6 м, діаметром 530 мм кожна, які знаходились на території Павлоградського заводу мостових металоконструкцій, що розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23 та були вилучені 02.04.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000650, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.

3. Позивач стверджував, що протиправність поведінки відповідача-1 полягає у невиконанні прямого припису закону і неповерненні всупереч вимог статті 169 та статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) тимчасово вилученого майна.

4. Загальна вартість збитків позивач обрахував як суму оплати вартості неповернених труб та неотриманої вигоди (571 069,44 грн + 83 290,56 грн) у розмірі 654 360,00 грн, виходячи з таких складових: оплата вартості труби сталевої Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" за накладною № 6 від 04.02.2019 згідно договору поставки № 2109 від 21.09.2018 у розмірі 571 069,44 грн (1. оплата згідно з рахунком № 85 від
28.09.2018 за платіжним дорученням № 876 від 28.09.2018 у розмірі 102 981,46
грн, 2. акт зарахування зустрічних вимог від 04.02.2019 на суму 468 087,98 грн (договори поставки № 1209-18 від 12.09.2018 та № 2109 від 21.09.2018); сума поставки труби сталевої ПАТ "Укрнафта", згідно з договором купівлі-продажу № 09/03/1283-МТР від 24.09.2018 у розмірі 654 360,00 грн, отже неотримана вигода визначена, як різниця суми поставки і вартості оплати труби сталевої (654 360,00
грн - 571 069,44 грн) у розмірі 83 290,56 грн.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5.12.09.2018 між ТОВ "Політехномет" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" (покупець) укладено договір поставки № 1209-18 (далі - договір № 1209-18).

6. Згідно з п. 1.1. договору № 1209-18 продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації до договору. Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, узгоджених у специфікаціях до договору.

7. Пунктом 2.1. договору № 1209-18 передбачено, що найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість і якісні характеристики зазначаються у Специфікаціях до договору.

8. Відповідно до п. 3.1. договору № 1209-18 ціна, умови оплати за товар зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

9. За умовами п. 4.1. договору № 1209-18 умови поставки товару узгоджуються специфікаціями.

10. Поставка товару здійснюється у строки та обсягах, зазначених у специфікаціях до договору (п. 4.2. договору № 1209-18).

11. Згідно з п. 4.3. договору № 1209-18 продавець передає покупцю такі супровідні документи: видаткову накладну; сертифікат якості; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну.

12. Специфікацією № 1 від 07.11.2018 до договору № 1209-18 сторони узгодили поставку такого товару - лист г/к 10х1660х6000 ст.20, обр. кромка, 22 тн, на суму 389 400,00 грн без ПДВ; лист г/к 8х1670х6000 ст.20, обр. кромка, 12,7 тн, на суму 224 790,00 грн без ПДВ; лист г/к 10х2000х6000 1-3 сп/пс, 5, обр. кромка, 9,48 тн, на суму 152 959,80 грн без ПДВ; загальна вартість 920 579,76 грн з ПДВ; умови оплати - 100% по факту поставки протягом 10 робочих днів; строк поставки - протягом 30 календарних днів від дати підписання специфікації; умови поставки - СРТ (м. Павлоград Дніпропетровської області).

13. Згідно з видатковою накладною № РН-0000007 від 04.02.2019 лист г/к 10х1660х6000 ст.20, обр. кромка, 22,036 тн, на суму 468 044,64 грн позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" для виготовлення труб.

14.21.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" (продавець) та ТОВ "Політехномет" (покупець) укладено договір поставки № 2109 (далі - договір № 2109).

15. Згідно з п. 1.1. договору № 2109 продавець зобов'язується виробити та передати у власність покупцю товар відповідно до Специфікації до договору.

Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, узгоджених у специфікаціях до договору.

16. Пунктом 2.1. договору № 2109 передбачено, що найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість і якісні характеристики зазначаються у Специфікаціях до договору.

17. Відповідно до п. 3.1. договору № 2109 ціна, умови оплати за товар зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

18. Згідно з п. 4.1. договору № 2109 умови поставки товару узгоджуються специфікаціями.

19. Поставка товару здійснюється у строки та обсягах, зазначених у специфікаціях до договору (п. 4.2. договору № 2109).

20. У п. 4.3. договору № 2109 узгоджено, що продавець передає покупцю такі супровідні документи: видаткову накладну; сертифікат якості; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну.

21. Специфікацією № 2 від 24.09.2018 до договору № 2109 сторони узгодили поставку такого товару - труба сталева ел. зварювальна 530х8, грн. В, ст.20, фаска, ГОСТ 10704-91,10705-80,12,5 тн, на суму 273 375,00 грн без ПДВ; труба сталева ел. зварювальна 630х10, гр. В, ст.3сп5, ГОСТ 10704-91,10706-76,9,3 тн, на суму 188 790,00 грн без ПДВ; труба сталева ел. зварювальна 530х10, гр. В, ст.20, ГОСТ 10704-91,10705-80,21,8 тн, на суму 476 766,00 грн без ПДВ; загальна сума 1 126 717,20 грн; умови оплати - протягом 10 робочих днів з моменту поставки; строк поставки - протягом 25 календарних днів від дати підписання специфікації; умови поставки - FCA (м. Павлоград Дніпропетровської області).

22. Згідно з видатковою накладною № 6 від 04.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" поставило позивачу трубу сталеву ел. зварювальну 530х10, гр. В, ст.20, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 21,76 т вартістю 571 069,44 грн.

23. Також, 24.09.2018 між ТОВ "Політехномет" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1283-МТР (далі - договір № 09/03/1283-МТР).

24. Згідно з п. 1.1. договору № 09/03/1283-МТР, у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього відповідну грошову суму.

25. За умовами п. 1.2. договору № 09/03/1283-МТР асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені у Додатках до нього, які є невід'ємною частиною договору.

26. Додатком № 2 до договору № 09/03/1283-МТР сторони узгодили поставку такого товару - труба сталева електрозварювальна 530х10, гр. В, ст.20, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80,20,500 т, на суму 654 360,00 грн з ПДВ; труба сталева електрозварювальна 630х10, гр. В, ст.3сп5. ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10706-76,9,200 т, на суму 281 520,00 грн з ПДВ; труба сталева електрозварювальна 530х8, гр. В, ст.3сп5, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80,25,440 т, 757 094,40 грн з ПДВ; труба сталева електрозварювальна 530х8, гр. В, ст.20 фаска, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80,12,400 т, на суму 394 320,00 грн з ПДВ; загальна вартість 2 087 294,40
грн; умови поставки (Інкотермс-2010) - DDР склад вантажоотримувача; умови оплати - 25% попередня оплата, 75% по факту поставки кожної партії товару протягом 15 банківських днів; термін поставки - позиції № 1,2,4 протягом 105 календарних днів з моменту попередньої оплати, позиція № 3 - протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати; термін виготовлення - не більше 12 місяців до дати поставки.

27. Відповідно до договору № 0402/2019 про надання послуг відповідального зберігання від 04.02.2019 та накладної № ПМ-0000002 від 04.02.2019 трубу сталеву ел. зварювальну 530х10, гр. В, ст.20, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 21,76 т вартістю 571 069,44 грн ТОВ "Політехномет" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" на відповідальне зберігання на підставі договору № 0402/2019 про надання послуг відповідального зберігання від 04.02.2019 та накладної № ПМ-0000002 від 04.02.2019. Зберігання товару здійснюється за адресою: 51400, м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул. Терешкіна, 23.

28. Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 1-кс/185/1089/19) задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Крупського С. В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370000650 від 26.03.2019, за ознаками частини 1 статті 190 Кримінального кодексу України, і накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на металеві труби у кількості 20 шт., довжиною по 6 м і діаметром 530 мм кожна, з відмітками, виконаними на них, з нумерацією від 1 до 20, вилучені в ході огляду 02.04.2019 і передані на відповідальне зберігання директору по виробництву Павлоградського заводу мостових металоконструкцій.

29. Згідно з розпискою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехшляхбуд" ОСОБА_1 від 08.04.2019 останній отримав на відповідальне зберігання металеві труби у кількості 20 шт., довжиною по 6 м та діаметром 530 мм кожна, а також зобов'язався зберігати майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул.

Коломійцевська, 15.

30. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.05.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 11-сс/803/561/19), задоволено апеляційну скаргу керівника ТОВ "Політехномет" Куріленка В. А., скасовано ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 про накладення арешту на майно. Також, цією ухвалою було відмовлено слідчому СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції Крупському С. В. у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

31. Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 1-кс/185/3564/19), задоволено скаргу ТОВ "Політехномет" і зобов'язано слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути металеві труби у кількості 20 шт., довжиною по 6 м, діаметром 530 мм кожна, які знаходились на території Павлоградського заводу мостових металоконструкцій, що розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23, які були вилучені 02.04.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000650, відомості про яке внесено до ЄРДР 26.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

32. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 904/1017/20 позов задоволено повністю: з Державного бюджету України стягнуто на користь ТОВ "Політехномет" 654 360,00 грн шкоди, 4 907,70 грн витрат зі сплати судового збору; з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області стягнуто на користь ТОВ "Політехномет" 4 907,70 грн витрат зі сплати судового збору.

33. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачу внаслідок неповернення тимчасово вилученого майна після скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно (металеві труби в кількості 20 штук довжиною по 6 метрів та діаметром 530 мм кожна) завдані збитки у розмірі 654 360,00 грн (571 069,44 грн - вартість труб + 83 290,56 грн - неотримана вигода (різниця між вартістю поставки труб за договором № 2109 від 21.09.2018 і вартістю оплати труб за договором № 09/03/1283-МТР від 24.09.2018).

34. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що особою, відповідальною перед позивачем за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасово вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

35. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Політехномет" до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення 654 360,00 грн збитків відмовлено.

36. Апеляційний суд, виходячи з приписів статей 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), погодився з доводами відповідачів про не доведення позивачем права власності на вилучені під час огляду 02.04.2019 труби, на які в подальшому накладений арешт ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
05.04.2019 у справі № 185/2999/19 та які передані на відповідальне зберігання директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехшляхбуд" ОСОБА_1, оскільки вилучені труби та труба сталева ел. зварювальна вартістю 571 069,44 грн, яка передана позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" на відповідальне зберігання за договором № 0402/2019, мають різні технічні характеристики, а саме - різну довжину 6 м (вилучені під час огляду) і 10 м (передані позивачем) та одиницю вимірювання 21,76 т. (передані позивачем) і 20 шт. (вилучені під час огляду).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

37.11.02.2021 ТОВ "Політехномет" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від
25.01.2021, у якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 904/1017/20.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

38. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1017/20 за касаційною скаргою ТОВ "Політехномет", призначено її розгляд на 22.04.2021 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.04.2021.

39. Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

40. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень". Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

41. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

42. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

43. Враховуючи наведене касаційний суд зауважує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

44. Станом на момент розгляду касаційної скарги відзивів на неї, як і заяв (клопотань, пояснень) щодо неможливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, до Верховного Суду не надійшло.

45. У судове засідання 22.04.2021 представники сторін не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

46. Участь представників сторін у призначеному на 22.04.2021 судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, до того ж представники учасників справи заяв про відкладення судового розгляду не подавали.

47. Відтак, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

48. З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги приписи пункту 3 частини 2 статті 202 ГПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників сторін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

49. У касаційній скарзі, з урахуванням наданих пояснень, ТОВ "Політехномет" стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, посилаючись на:

- відкриття апеляційного провадження за відсутності доказів сплати судового збору апелянтом що суперечить приписам ГПК України та Закону України "Про судовий збір", а також висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від
05.11.2019 у справі № 906/770/17 та інших (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України);

- неповноту судового розгляду, а саме помилковість висновків апеляційного суду за результатами оцінки доказів (стосовно вилучення і передачі на зберігання труб, належних позивачу) та інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

50. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

53. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

54. Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення з Державного бюджету України відшкодування шкоди у розмірі 654 360,00 грн, завданої внаслідок невиконання слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 1-кс/185/3564/19) про повернення майна, вилученого 02.04.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000650.

55. Оцінюючи висновки судів щодо наявності/відсутності складу деліктного зобов'язання у спірних правовідносинах колегія суддів першочергово звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постановах Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 910/434/19, від 27.03.2020 у справі № 915/935/18.

56. Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

57. В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

58. Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

59. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

60. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

61. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

62. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

63. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

64. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

65. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

66. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

67. Як правильно визначено судами попередніх інстанцій дії (бездіяльність) Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (його посадової особи), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди через неповернення вилученого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000650кр, є основним предметом доказування у цій справі.

68. За таких обставин питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

69. Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

70. Приписами статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

71. Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

72. Відповідно до частини 17 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої частини 17 статті 3 КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

73. Засади кримінального провадження, передбачені главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканність права власності. За змістом статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому статті 16 КПК України. На підставах та в порядку, передбачених статті 16 КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

74. Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

75. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 168 КПК України).

76. Відповідно до пункту 27 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок № 1104) схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

77. Речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані.

Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення (пункт 3 Порядку № 1104).

78. Пунктом 4 Порядку № 1104 визначено, що речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку.

79. Згідно з пунктом 7 Порядку № 1104 речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об'ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного відділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру.

80. Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених частини 1 статті 100 КПК України.

81. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 100 КПК України).

82. За змістом частини 6 статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню можуть, зокрема, передаватися власнику (законному володільцю) на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. У такому випадку речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

83. Таким чином, процесуальний закон зобов'язує слідчого, прокурора у разі отримання або вилучення речових доказів забезпечити їх огляд, фотографування та докладний опис в протоколі огляду.

84. За змістом частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частини 1 статті 169 КПК України; 4) у разі скасування арешту.

85. Отже, обов'язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та негайно повернути особі, у якої воно було вилучено, прямо передбачений чинним законодавством.

86. З урахуванням зазначених приписів та встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що обов'язок сторони обвинувачення (відповідач 1) повернути майно (металеві труби), тимчасово вилучене 02.04.2019 за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Терьошкіна, 23, виник внаслідок скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді про накладення арешту на це майно, а невиконання цього обв'язку підтверджується ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 185/2999/19 (провадження № 1-кс/185/3564/19), якою задоволено скаргу ТОВ "Політехномет" і зобов'язано слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області повернути металеві труби у кількості 20 шт., довжиною по 6 м, діаметром 530 мм кожна, які знаходились на території Павлоградського заводу мостових металоконструкцій, що розташований за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23, та були вилучені 02.04.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040370000650.

87. До того ж, ці фактичні обставини не спростовуються відповідачем - 1, який у своїх запереченнях проти позову вказав, що після скасування ухвали слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
05.04.2019 про накладення арешту на вилучене майно (металеві труби) слідчим СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Крупським С. В. здійснено виїзд за адресою, де ОСОБА_1 зобов'язувався зберігати передане йому на відповідальне зберігання майно та з'ясував, що такої адреси не існує, а зберігач на телефонні дзвінки не відповідав, відтак за фактом здійснення директором ТОВ "Мехшляхбут" ОСОБА_1 у період з 08.04.2019 до 04.07.2019 приховування майна на яке накладено арешт 08.07.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження за № 12019040370001353 за частиною 1 статті 388 Кримінального кодексу України, у якому триває досудове розслідування.

88. Такі дії (бездіяльність) органу досудового розслідування щодо незабезпечення збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку та неповернення майна протягом тривалого часу свідчать про невиконання відповідачем-1 покладеного на цей орган законом обов'язку щодо забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна.

89. Водночас, виходячи з одних і тих самих обставин вилучення майна у кримінальному провадженні, передачі його на відповідальне зберігання третій особі, незабезпечення збереження цього майна та невиконання органом досудового розслідування обов'язку з повернення вилученого майна після скасування його арешту, суди попередніх інстанцій дійшли взаємовиключних висновків стосовно підставності вимог про відшкодування шкоди, надавши протилежну правову оцінку доводам позивача стосовно порушення його права на вільне володіння майном внаслідок протиправних дій відповідача - 1.

90. За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

91. У частинах 1 , 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

92. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

93. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

94. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

95. При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

96. У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

97. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

98. Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

99. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

100. Згідно з частинами 1 , 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

101. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

102. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

103. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

104.17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

105. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

106. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

107. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

108. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні
23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt").

Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

109. Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від
15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

110. Втім наведеного суд апеляційної інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову через недоведення позивачем права власності на вилучене майно, обґрунтувавши такий висновок лише посиланням на неспівпадіння двох технічних характеристик (довжини, одиниці вимірювання) металевих труб, переданих позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" на зберігання та вилучених у кримінальному провадженні, хоча з'ясування і точне відображення у процесуальних документах відповідних характеристик вилученого майна залежало виключно від належного виконання слідчим правил огляду, фотофіксації та докладного опису речових доказів, чого відповідачами не доведено та іншими доказами у справі не підтверджується.

111. Натомість, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу завдані збитки внаслідок неповернення органом досудового розслідування майна ТОВ "Політехномет", тимчасово вилученого 02.04.2019 за місцезнаходженням виробничих площ Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест", оцінивши у сукупності вірогідність наявних у справі доказів належності позивачу вилученого майна, поданих зокрема на підтвердження ланцюга господарських операцій з набуття позивачем цього майна та передачі його (труб сталевих ел. зварювальних 530х10, гр. В, ст.20, ГОСТ 10704-91, ГОСТ 10705-80 у кількості 21,76 т вартістю 571 069,44 грн) за договором № 0402/2019 від
04.02.2019 та накладною № ПМ-0000002 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Техпромінвест" на відповідальне зберігання, що здійснювалося за адресою: 51400, м. Павлоград, Дніпропетровська область, вул.

Терешкіна, 23.

112. З урахуванням зазначених приписів та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими особами є держава, яка набуває та здійснює свої права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законодавством. Таким чином, Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області є особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану неповерненням вилученого в якості речового доказу майна.

113. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. com S.r. l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

114. Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що майно - металеві труби власнику - ТОВ "Політехномет" не повернуто і правові підстави для неповернення тимчасово вилученого майна або зволікання з його поверненням - відсутні, а тому визначений законом обов'язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків у заявленому розмірі 654 360,00 грн, що є сумою оплати вартості неповернених труб та неотриманої вигоди (571 069,44 грн + 83 290,56 грн), позаяк такий розрахунок відповідачами не заперечувався і не спростований.

115. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

116. Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, п. 143).

117. У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справи "Новоселецький проти України", "Совтрансавто проти України ", "Суханов та Ільченко проти України").

118. Обставини, встановлені у цій справі судом першої інстанції, засвідчують, що неповернення слідчим органом майна, вилученого у ТОВ "Політехномет", накладає на останнього непропорційний та непомірний тягар у відновленні свого майнового права.

119. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Політехномет" про стягнення з Державного бюджету України шкоди, понесеної позивачем у зв'язку із втратою майна, тоді як оскаржувана постанова апеляційного господарського суду про відмову у позові підлягає скасуванню.

120. Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами касанта щодо неврахування апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за скаргою Головного управління Державної казначейської служби України усталеного правового висновку щодо застосування статті 3 Закону України "Про судовий збір", викладеного зокрема у постанові Верховного Суду від
05.11.2019 у справі № 906/770/17 про те, що вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду поширюються лише на позивача

121. Водночас зазначена обставина в розумінні статей 310, 311, 312, 313 ГПК України не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення, ухваленого по суті спору, а питання розподілу судових витрат (стягнення судового збору) у такому випадку може бути вирішене судом в порядку статей 129, 244 ГПК України.

Щодо суті касаційної скарги

122. Ураховуючи наведене вище Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ТОВ "Політехномет" у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

123. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

124. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

125. Зважаючи на наведене, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 904/1017/20 залишенню в силі з урахуванням висновків наведених у даній постанові Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права

126. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

127. Відтак, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну органами досудового розслідування шкоду через неповернення тимчасово вилученого майна перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази

128. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Політехномет" задовольнити повністю.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 904/1017/20 скасувати повністю.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк