ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 5021/2509/2011 (920/350/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - Замана В.О.,

ПАТ "Сумихімпром" - Пономаренко Т.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023

у справі № 5021/2509/2011 (920/350/22)

за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

про стягнення 2971025,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 ухвалою Господарського суду Сумської області порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром», боржник).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 введено процедуру санації боржника ПАТ «Сумихімпром».

У червні 2022 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» адміністративно-господарської санкції в розмірі 2 964 799,00 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2021 році на підставі статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

В обґрунтування позовних вимог посилалося на порушення відповідачем встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2021 рік: 20 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не зайнято інвалідами, у зв`язку з чим відповідно до статті 20 зазначеного Закону відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити до 15.04.2022 передбачені за таке порушення адміністративно-господарські санкції в розмірі 2 964 799,00 грн, а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій в сумі 6 226,08 грн за період з 16.04.2022 по 22.04.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ «Сумихімпром» є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

На підставі наданого відповідачем звіту форми 10-ПОІ № 77 від 18.01.2022 про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ «Сумихімпром» у 2021 році становила 3830 осіб.

Виходячи з встановленого законодавством нормативу, відповідачем зроблено розрахунок робочих місць для осіб з інвалідністю та створено 153 робочих місця.

За даними звіту, відповідачем працевлаштовані 133 особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Враховуючи, що протягом 2021 року у відповідача були вакантні ще 20 робочих місць для осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, відповідач повідомив про наявність таких місць Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом подачі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми № 10-ПОІ (річна).

Крім того, з огляду на наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році відповідач щомісяця надавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН з відміткою «вакансії для осіб з інвалідністю».

Протягом 2021 року відповідач щомісячно спрямовував листи з проханням надання допомоги в направленні на працевлаштування до ПАТ «Сумихімпром» осіб з інвалідністю згідно з переліком створених та атестованих робочих місць до Зарічної медико-соціальної експертної комісії, Сумської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Обласної медико-соціальної експертної комісії та Ковпаківської медико-соціальної експертної комісії.

У травні, червні, листопаді 2021 року ПАТ «Сумихімпром» направило до Сумського обласного громадського об`єднання «Координаційна рада громадських організацій інвалідів Сумської області» листи з проханням надати допомогу в направленні для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з переліком створених та атестованих робочих місць.

З інформації Сумського міського центру зайнятості вбачається, що центром у 2021 році до ПАТ «Сумихімпром» направлено три особи з числа безробітних з інвалідністю. За результатами співбесіди з роботодавцем дві особи не відповідали вимогам роботодавця при працевлаштуванні, одна людина відмовилась від запропонованої роботи.

Суди встановили, що відповідач не відмовляв у працевлаштуванні особам, яких за інформацією Сумського міського центру зайнятості направлено до ПАТ «Сумихімпром» на вільне робоче місце.

У відповідності до копій корінців направлень на працевлаштування, що надані та засвідчені Сумським міським центром зайнятості, № 18502101050003001 від 10.03.2021 та № 1850210105001301 від 13.10.2021 (а.с. 246, 248 т.1), особи з інвалідністю, яких направлено до відповідача, відмовилися працевлаштовуватися, про що власноручно зробили відповідні записи про особисті причини.

У корінці направлення на працевлаштування №18502101050005001 від 03.11.2021 (а.с.247 т.1), що наданий та засвідчений Сумським міським центром зайнятості, працівниками останнього зроблено записи про те, що за результатами "телефонної розмови з роботодавцем особа не вакцинована та за ІПР інваліда їм не підходить". "Особі доведено до відома про необхідність вакцинації для оформлення на ПАТ «Сумихімпром». Другий запис датовано 19.11.2021.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.11.2022 у справі №5021/2509/2011 (920/350/22) у задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2022 залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідачем у 2021 році не було допущено порушень вимог чинного законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки дотримано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо створення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), які залишилися вакантними з незалежних від відповідача причин, що свідчить про відсутність в діях відповідача ознак правопорушення.

Згідно позиції судів, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього (відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів тощо).

Стислий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарський суд Сумської області від 24.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі №5021/2509/2011 (920/350/22), прийняти нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та допустили порушення норм процесуального права, висновки судів суперечать основним засадам господарського судочинства.

Скаржник акцентує увагу на тому, що наявність лише звітів за формою № 3-ПН, які заповненні боржником на свій розсуд, а не відповідно до затвердженого Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, не може бути доказом по виконанню відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

За позицією скаржника, виконанням нормативу робочих місць в розумінні статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію інвалідів на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що позиція відділення Фонду базується на висновках Верховного Суду при розгляді аналогічних справ, викладених, зокрема, в постанові від 06.02.2020 у справі № 920/385/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ПАТ «Сумихімпром» подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів та вимог, вважає, що оскаржувані рішення та постанова є законними, справедливими та таким, що прийняті з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до норм матеріального права.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінивши доводи касаційної скарги, доводи інших учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не є тотожним пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі - Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316) затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Кабінетом Міністрів України;

- в разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд звертає увагу, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зазначені висновки узгоджуються з сталою правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 13.05.2021 у справі № 260/554/19, від 22.01.2020 у справі № 920/472/06(5021/2509/2011), від 17.06.2022 у справі №5021/2509/2011, від 13.03.2023 у справі №460/5056/21, від 08.03.2023 у справі №320/2609/19).

Зважаючи на наведені норми чинного законодавства, суд у цій справі враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме:

- дотримання відповідачем вимог закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та повідомлення відділення Фонду про створені робочі місця шляхом подання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою № 10-ПОІ;

- подання відповідачем у 2021 році до центру зайнятості щомісяця інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН з відміткою «вакансії для осіб з інвалідністю» у зв`язку з наявністю вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звернення відповідача до Зарічної медико-соціальної експертної комісії, Сумської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Обласної медико-соціальної до експертної комісії та Ковпаківської медико-соціальної експертної комісії, а також до Сумського обласного громадського об`єднання «Координаційна рада громадських організацій інвалідів Сумської області» з проханням про надання допомоги в направленні на працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з переліком створених та атестованих робочих місць;

- відмова осіб з числа безробітних з інвалідністю, направлених Сумським міським центром зайнятості, працевлаштовуватися, про що ними власноручно зроблено відповідні записи про особисті причини у направленнях на працевлаштування №18502101050003001 від 10.03.2021 та №1850210105001301 від 13.10.2021;

- відсутність доказів про відмову відповідача у працевлаштуванні особам, яких за інформацією Сумського міського центру зайнятості направлено до ПАТ «Сумихімпром» на вільне робоче місце;

- відсутність доказів несвоєчасного надавання державній службі зайнятості інформації щодо наявності вакансій, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасного звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлені судами обставини в їх сукупності підтверджують виконання відповідачем вимог Закону № 875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, та правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом № 875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій,

Доводи касаційної скарги про невідповідність звітів, які ПАТ «Сумихімпром» подавало до Сумського міського центру зайнятості за формою № 3-ПН, Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять зауважень позивача щодо неправильності чи повноти їх заповнення.

Крім того, вказані аргументи фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставними та не бере до уваги посилання в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції Верховного Суду при розгляді аналогічних справ, викладених, зокрема, в постанові від 06.02.2020 у справі № 920/385/19, оскільки вказана справа не є релевантною для цієї справи.

У справі № 920/385/19 Верховний Суд зазначив, що суди при розгляді справи не звернули увагу на те, що відповідачем створено робочі місця для інвалідів з неповною зайнятістю (0,5 штатної одиниці), що не може вважатися належним виконанням передбаченого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, що використовує найману працю, оскільки законодавцем встановлено вимогу щодо працевлаштування інвалідів за таким нормативом на робоче місце, яке є для них основним, а отже це було визнано дискримінацією осіб з інвалідністю.

У справі, що розглядається, судами досліджено матеріали справи та не встановлено ознак дискримінації осіб з інвалідністю, з огляду на той факт, що відповідачем створено робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до однієї штатної одиниці.

Відтак, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2020 у справі №920/385/19 щодо застосування норми права є нерелевантними до обставин, які виникли у цій справі, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними. У кожній із зазначених справ суди виходили із конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростували висновків судів попередніх інстанцій, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, зазначених у касаційній скарзі.

Висновки за результатами касаційного провадження

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого та апеляційного судів відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

З огляду на положення статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 24.11.2022 у справі №5021/2509/2011 (920/350/22) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Білоус В.В.

Пєсков В.Г.