ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2320/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Гусєв С.А. - адвокат (довіреність від 01.12.21 №4б/30-12-310)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 12.04.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет"

до Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 2 224 190, 92 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-Нет" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (змінена назва з Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації; далі - відповідач, Управління) про стягнення 2 224 190, 92 грн.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором від 20.11.2018 № 2018/11/20-01, в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. У зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 205 729,60 грн.

3. З огляду на наявність заборгованості у відповідача, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 453, 23 грн, 3 % річних у розмірі 13 569, 63 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 411, 46 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням господарського суду Київської області 12.04.2021 (суддя Христенко О.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Управління на користь Товариства 2 205 729 (два мільйони двісті п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн 60 коп заборгованості, 453 (чотириста п`ятдесят три) грн 23 коп пені, 13 569 (тринадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 63 коп 3 % річних та 33 296 (тридцять три тисячі двісті дев`яносто шість) грн 69 коп судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства на користь Управління 40 (сорок) грн 65 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (колегія суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Разіна Т.І.) рішення господарського суду Київської області залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Управління, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Касаційна скарга подана з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права, а саме статтю 882 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 18.08.2021 у справі №910/18384/20, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20.

8. Також із посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник вказує на порушення судами, зокрема: приписів статей 11 74 76 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Розгляд клопотання

10. Представник позивача на електронну адресу Верховного Суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання підписано електронним цифровим підписом. Підпис ЕЦП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 27.05.2022.

11. Клопотання мотивоване неможливістю з`явитися особисто у судове засідання та з відсутністю доступу до якісних засобів зв`язку для забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні.

12. Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

13. З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника позивача у цій справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

14. Між Товариством (підрядник) та Управлінням (замовник) 20.11.2018 був укладений договір № 2018/11/20-01 (далі - Договір).

15. Відповідно до умов пункту 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик та власними силами повністю виконати роботи по об`єкту "Будівництво волоконно-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі Інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянках: "Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці", "Бориспіль - Глибоке - Вороньків - Кийлів", "Бориспіль - Сенківка-Мала Стариця-Сулімівка - Кучаків", з відгалуженнями до населених пунктів району", код ДК 021:2015-45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

16. Місце виконання робіт - Бориспільський район Київської області (пункт 1.2 Договору).

17. Склад, обсяги та вартість робіт, що доручаються до виконання підрядником, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 Договору).

18. Ціна договору, тобто вартість виконання всіх робіт, включаючи ПДВ, становить 34 710 000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

19. Ціна договору може бути змінена замовником у випадку зміни обсягів і складу робіт, зупинки робіт за рішенням замовника і за обставинами непереборної сили тощо. У випадку зміни ціни договору та вартості робіт сторони підписують додаткову угоду до цього договору (пункт 2.2 Договору).

20. Кількість та обсяг робіт за цим договором може зменшуватись за рішенням замовника (пункт 2.3 Договору).

21. Вартість окремих видів робіт визначається сторонами у додатках до договору, які є невід`ємною частиною договору (пункт 2.4 Договору).

22. Відповідно до пункту 3.4 Договору строк виконання робіт визначається додатками до цього договору. Підрядник зобов`язаний дотримуватись календарного плану-графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору.

23. Умовами пункту 4.1 Договору визначено, що після одержання повідомлення підрядника про готовність до здачі виконаних робіт замовник призначає час їх приймання.

24. Здавання-приймання виконаних робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актами здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (пункт 4.2 Договору).

25. Пунктами 5.1 Договору визначено, що розрахунки з підрядником здійснюються по факту виконаних робіт (окремих ділянок) не пізніше 45 календарних днів на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт (етапів робіт) (форма КБ-2В, КБ-3).

26. Умовами пункту 10.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.01.2019, а в частині виконання сторонами зобов`язань щодо розрахунків - до їх повного виконання.

27. В подальшому між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди від 20.11.2018 № 1, № 2 у 2018 році, від 29.03.2019 № 3, від 27.06.2019 № 4, від 26.11.2019 № 5, від 31.01.2020 № 6 до Договору, якими між сторонами були внесені зміни щодо умов договору, зокрема, в частині обсягу робіт та їх вартості.

28. Між позивачем та відповідачем 26.11.2019 була укладена додаткова угода № 5 до Договору, якою сторони дійшли згоди, що через зменшення фактичного обсягу видатків та обсягів робіт внести до пункту 1.1 договору зміни, виклавши його в наступній редакції: "Замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик та власними силами повністю виконати роботи по об`єкту "Будівництво волоконно-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі Інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянці: "Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці", з відгалуженнями до населених пунктів району", код ДК 021:2015-45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь, відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість".

29. Сторони домовились, що в 2019 році, з урахуванням виділеного бюджету замовника, замовник зможе оплатити роботи, виконані виконавцем у сумі 3 346 237,31 грн, в тому числі ПДВ - 557 706,22 грн. Залишок суми в розмірі 1 846 354,05 грн, в тому числі 307 725,68 грн. ПДВ, буде виплачуватись у 2020 році.

30. Між Товариством та Управлінням підписаний додаток № 1 до додаткової угоди № 5 "Протокол погодження договірної ціни", відповідно до якого сторони погодили величину договірної ціни за виконання робіт за Договором № 2018/11/20-01 від 20.11.2018 по об`єкту "Будівництво волоконно-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі Інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянці: "Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці, з відгалуженнями до населених пунктів району" становить 3 346 237,31 грн, в тому числі ПДВ 557 706,22 грн. Залишок суми - 1 846 354,05 грн, в тому числі 307 725,68 грн ПДВ, буде виплачуватись у 2020 році.

31. Між позивачем та відповідачем підписані додатки до Додаткової угоди № 5 "План фінансування робіт на 2019-2020 роки" та "Календарний план-графік виконання робіт".

32. Між позивачем та відповідачем 31.01.2020 укладена Додаткова угода № 6 до Договору, за якою сторони дійшли згоди викласти пункт 10.1 договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.03.2020, а в частині виконання сторонами зобов`язань щодо розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору".

33. За твердженням позивача, на виконання умов Договору ним були виконані роботи по об`єкту "Будівництво волоконно-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі Інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянці: "Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці, з відгалуженнями до населених пунктів району", про що позивачем були додані акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2а, зокрема, № 9 за лютий 2020 на суму 325 184,40 грн, № 10 за березень 2020 на суму 1 467 882,00 грн та № 11 за березень 2020 на суму 412 663,20 грн.

34. Листом від 29.01.2020 вих. № 1-024 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив про те, що роботи по об`єкту "Будівництво волоконно-оптичної мережі для передачі даних та організації доступу до мережі Інтернет на території Бориспільського району Київської області на ділянці: "Бориспіль - Рогозів - Мирне - Малі Єрківці", з відгалуженнями до населених пунктів району" завершені, у зв`язку з чим є необхідність призначення комісії по прийманню виконаних робіт. Отримання відповідного листа підтверджується власним підписом головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури управління капітального будівництва та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації Київської області Прилуцької Т.О. та зареєстровано під реєстровим вхідним від 31.01.2020 № 4.

35. Позивач листом від 07.04.2020 вих. № 1-098 повідомляв відповідача про готовність робіт та необхідність призначення комісії по прийманню виконаних робіт та надсилав акти №№ 9, 10, 11 приймання виконаних будівельних робіт (вказаний лист отриманий відповідачем 07.04.2020, що підтверджується відміткою відповідача на першому аркуші із вхідним номером та датою).

36. В подальшому у зв`язку із відсутністю відповіді відповідача позивач надіслав відповідачу листа вих. № 1-127 від 04.05.2020 про прийняття виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт (вказаний лист отриманий відповідачем 04.05.2020, що підтверджується відміткою відповідача на першому аркуші із вхідним номером та датою).

37. 26.05.2020, у зв`язку із відсутністю реагування відповідачем на вказані листи, позивач звернувся із листом-вимогою вих. № 1-155, в якій просив відповідача у семиденний строк, з дати отримання вимоги, призначити комісію по прийманню виконаних робіт, прийняти виконані позивачем роботи та здійснити остаточний розрахунок.

38. У відповідь, листом від 05.06.2020 № 48/30/01-29-176 відповідач просив надати запитуваний перелік документів, зокрема, для створення комісії та прийняття робіт.

Позивачем супровідним листом 22.06.2020 вих. № 1-180 наданий запитуваний відповідачем перелік документів.

39. Однак, як стверджував позивач, станом на час звернення до суду першої інстанції акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2а № 9, №10 та № 11, які позивач неодноразово направляв відповідачу, залишені останнім не підписаними, роботи відповідачем не прийняті, розрахунок за виконані позивачем роботи не проведений відповідачем, що в свою чергу стало причиною виникнення даного спору.

40. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував про неотримання ним листів від 29.01.2020 вих. № 1-024, від 07.04.2020 № 1-098, від 04.05.2020 № 1-127 із повідомленням про готовність робіт, необхідність призначення відповідачем комісії по прийманню робіт та підписання актів приймання виконаних робіт, відсутність будь-яких підписів відповідача на актах за лютий та березень 2020, відсутність з боку позивача повідомлень про наявність таких актів, а отже й відсутність обов`язку щодо оплати виконаних робіт (строк оплати відповідно до умов договору на настав).

41. Рішенням господарського суду Київської області від 12.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Управління на користь Товариства 2 205 729, 60 грн заборгованості, 453,23 грн пені, 13 569, 63 грн 3 % річних та 33 296, 69 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

42. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

44. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

45. За змістом положень статей 626 627 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

46. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

47. Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

48. Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акта виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акта.

49. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

50. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 ЦК України).

51. Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

52. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

53. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

54. Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

55. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

56. Якщо замовник в порушення вимог статей 853 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19.

57. При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12, Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.

58. Судом першої інстанції встановлено, що отримавши акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2а № 9 за лютий 2020, № 10 за березень 2020, № 11 за березень 2020, відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову від прийняття робіт і підписання актів. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання замовником актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2а № 9 за лютий 2020, № 10 за березень 2020, №11 за березень 2020 та на момент звернення позивача до суду з позовною заявою.

59. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, згідно з вимогами статті 86 ГПК України, дійшов висновку, що позивач виконав роботи, визначені умовами Договору, а відповідач в порушення вимог статей 853 882 ЦК України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже у встановленому законом порядку та строки не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та в порушення умов договору і вимог статей 525 526 ЦК України, статті 193 ГК України, їх не оплатив. Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати виконаних позивачем на підставі Договору робіт, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 205 729,60 грн судами попередніх інстанцій визнана правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Зазначене спростовує доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій не перевірено наявності реального виконання робіт за Договором.

60. Так, касаційна скарга Товариства мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права ( а саме статтю 882 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 18.08.2021 у справі №910/18384/20, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20.

61. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

62. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

63. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

64. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

65. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

66. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

67. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

68. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

69. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

70. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

71. Водночас, Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

72. Отже, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 18.08.2021 у справі №910/18384/20, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20, на висновки щодо застосування норм права, в якій посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, були прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

73. Натомість, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

74. За таких обставин, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій у розгляді справи відповідного висновку Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновок щодо застосування норм права, який викладений у зазначеній постанові Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 911/2320/20, виходячи зі змісту правовідносин та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції.

75. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

76. Що ж стосується доводів касаційної скарги Управління, обґрунтованих з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

77. З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що апеляційний господарський суд не дослідив зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак у цій справі підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на яку посилався скаржник, не підтвердилися. Наведена правова позиція щодо застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є сталою та послідовною й викладена у низці постанов Верховного Суду від 24.11.2020 зі справи № 906/450/17, від 19.01.2021 зі справи № 916/2238/17, від 27.05.2021 зі справи № 910/8072/20, від 13.07.2021 зі справи № 916/2205/20, від 16.08.2021 зі справи № 909/736/18.

78. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

79. Як на підставу касаційного оскарження скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів. Утім, такі доводи касаційної скарги не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

80. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

81. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

82. Разом з цим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

83. Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.

84. Відповідно до частини першої, другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

85. Водночас, у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

86. Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині (зокрема, щодо актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в № 9 за лютий 2020, № 10 за березень 2020, № 11 за березень 2020 та листів позивача до відповідача) фактично стосуються не ухвалення судом рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

87. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій з такої підстави.

88. Доводи касаційної скарги у зазначеній частині фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

89. Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд переглядає справу в межах усіх доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Перевірка відповідних доводів (аргументів) касаційної скарги перебуває поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції, враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

90. Крім того, суди попередніх інстанцій встановивши неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, перевірили наявні в матеріалах справи розрахунки пені та 3% річних, дійшли висновку, що вони є арифметично правильними та підлягають задоволенню.

91. За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Управління без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду без змін.

92. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

93. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

95. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

96. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

97. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Управління в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

Судові витрати

98. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на Управління, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на рішення господарського суду Київської області від 12.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 зі справи № 911/2320/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Управління економічного, регіонального та гуманітарного розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на рішення господарського суду Київської області від 12.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 зі справи № 911/2320/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Київської області від 12.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 зі справи № 911/2320/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова