ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 906/262/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми «Гроно»

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді Кудряшової Ю.В.

від 20.09.2021

та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мельник О.В., Грязнов В.В., Маціщук А.В.

від 18.11.2021

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової фірми «Гроно»

про скасування рішення загальних зборів,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Бобрик В.І.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2019 року на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» були прийняті рішення про відмову у вступі до складу учасників Товариства правонаступників померлого учасника ОСОБА_2 , а саме: його дружини - ОСОБА_3 , дочки - ОСОБА_4 та дочки - ОСОБА_5 з виплатою їм частки у майні; про розподіл частки померлого ОСОБА_2 , про включення до складу засновників його спадкоємців - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та про затвердження нового складу учасників Товариства.

За твердженням позивачки зазначені рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» порушують її корпоративні права та законні інтереси на участь в управлінні Товариством та отриманні прибутків Товариства, оскільки вона не була повідомлена належним чином про проведення 11 березня 2019 року загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, фактично цими рішеннями вона була усунена від участі у Товаристві, позбавлена своєї частки, яка визначена законом.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

25 квітня 2006 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно зі свідоцтвом про шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини залишилось - « ОСОБА_8 ».

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 2011 року, спадкоємцями майна померлого зазначено: дочка - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_6 , дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_5 , які отримали по 1/6 частки кожен. Спадщина складається з частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» в розмірі 200 грн, що становить 50 %.

11 березня 2019 року проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», відповідно до протоколу загальних зборів яких №1/2019, на порядок денний зборів було винесено питання:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про вступ спадкоємців ОСОБА_2 до Товариства.

3. Про затвердження складу учасників Товариства.

4. Про перерозподіл часток в статутному капіталі Товариства між учасниками.

5. Про виплату спадкоємцям вартості їх частки в Товаристві.

6. Про зміну місцезнаходження Товариства.

7. Про припинення повноваження та обрання директора Товариства.

8. Про затвердження нової редакції статуту Товариства.

9. Про державну реєстрацію нової редакції статуту та змін до відомостей про Товариство.

Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» надсилалось на адресу проживання позивачки, однак повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою «через не запит». Вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_3 .

Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», оформленими протоколом №1/2019, зокрема прийнято рішення про включення до складу учасників Товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 . Також, вирішено не включати до складу учасників товариства спадкоємців ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Виплатити спадкоємцям ОСОБА_2 , які не були включені до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», частки у майні, яке належало ОСОБА_2 , у таких розмірах: ОСОБА_3 - 19791,67 грн; ОСОБА_4 - 19791,67 грн; ОСОБА_5 - 19791,67 грн.

Позивачка вказує, що вона не була повідомлена належним чином про проведення загальних зборів Товариства 11 березня 2019 року, а зазначення в протоколі №1/2019 про те, що вона і донька не виявили бажання вступити до Товариства є лише припущенням, спрямованим на позбавлення її членства у Товаристві.

Вважаючи, що рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», оформленими протоколом від 11 березня 2019 року №1/2019, порушено її корпоративні права як учасника Товариства, позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16 березня 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 906/262/20.

Господарська справа № 906/ 262/20 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи, позов задовольнив: скасував рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» від 11 березня 2019 року, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» на користь ОСОБА_1 2 102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18 листопада 2021 року рішення Господарського суду Житомирської області рішенням від 20 вересня 2021 року залишив без змін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що спірним рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» від 11 березня 2019 року був порушений охоронюваний законом інтерес позивачки, виражений у правомірному очікуванні набуття корпоративних прав. При цьому суди входили з того, що:

- внаслідок спадкування позивачка не набула корпоративні права та право участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», а набула лише право власності на майно - частку у статутному капіталі у цьому Товаристві, що у свою чергу надало їй право на вступ до Товариства та право вимагати прийняття її до складу учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками Товариства;

- відповідно до норм чинного законодавства та положень статуту Товариства, що було чинним станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, позивачка своє право на вступ до Товариства до 02 листопада 2019 року могла реалізувати шляхом звернення до Товариства з відповідною заявою та могла стати учасником Товариства лише за наявності відповідного рішення загальних зборів учасників Товариства про надання згоди на вступ до Товариства;

- враховуючи те, що на зборах учасників Товариства, що відбулися 11 березня 2019 року, вирішувались питання щодо відмови у прийнятті позивачки до складу учасників Товариства та виплати належної їй частки в грошовій формі, вирішення вказаних питань без урахування волі самої позивачки порушує її права та законні інтереси, а тому Товариство зобов`язане було повідомити позивачку про скликання загальних зборів та їх порядок денний;

- повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства, на яких були прийняті спірні рішення, було надіслане на адресу проживання позивачки, однак було адресоване ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , та було повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою «через не запит», а отже не могло бути нею отримано в силу об`єктивних обставин, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2019 року);

- неявка позивачки як власниці частки у статутному капіталі Товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника Товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до Товариства, а Товариство не мало права відмовити позивачці у вступі у Товариство без наявності заяви позивачки про відмову у вступі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 3 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- порушили норми процесуального права, а саме: частину другу статті 50 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки осіб (дійсних та колишніх учасників Товариства), що не були залучені до участі у справі, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій;

- неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину другу статті 23, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статтю 19 Конституції України. При цьому скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

- помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не була чинна станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, не врахували пункт 1 глави VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якого частина друга статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 17 червня 2019 року.

- неправильно застосували пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у сукупності з пунктом 4.6. статуту Товариства у редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень, дійшли помилкового висновку про те, що прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця учасника в товариство можливе лише за результатом розгляду відповідної заяви спадкоємця. За твердженням скаржника суди не врахували те, що положення, закріплені у пункті 4.6. статуту Товариства, передбачали набуття спадкоємцями права участі в товаристві лише на підставі відповідної згоди учасників цього товариства, натомість рішення про відмову спадкоємцю у вступі до учасників могло бути прийняте загальними зборами учасників незалежно від наявності чи відсутності заяви спадкоємця про вступ до товариства, оскільки на відміну від прийняття до товариства, процедура відмови в прийнятті спадкоємця до товариства є односторонньою, законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачало, що для прийняття рішення про відмову в прийнятті спадкоємця в товариство необхідна заява такого учасника. Загальні збори учасників товариства могли прийняти рішення про відмову у прийнятті до учасників товариства незалежно від волі та волевиявлення спадкоємця;

- не застосували статтю 19 Конституції України та дійшли помилкового висновку про те, що відповідач мав повідомити позивачку, яка на той час не була учасником Товариства, про скликання загальних зборів учасників товариства, на яких вирішувалося питання про відмову у її прийнятті до складу учасників Товариства. За твердженням відповідача зазначений висновок судів не ґрунтується на жодній нормі матеріального права чи положеннях статуту, а визнання судом обов`язку Товариства повідомити позивача про скликання загальних зборів учасників Товариства за відсутності закріплення в законодавстві такого обов`язку є порушенням частини першої статті 19 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

За своїм змістом зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Справа № 906/262/20 розглядалася судами неодноразово.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року, направляючи справу № 906/262/20 на новий розгляд, вирішуючи питання щодо порядку набуття спадкоємцем права власності на частку у статутному капіталі Товариства та порядку вступу у «перехідний період» (з 17.06.2018 по 17.06.2019), зробив такі висновки:

« 7.14. Згідно із частиною першою статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

7.15. Суд звертає увагу на те, що за приписами частини першої статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не унормовано, що корпоративні права виникають у спадкоємця в момент набуття права на частку, а зазначення, що згода інших учасників товариства не потрібна, означає, що товариство не має права відмовити спадкоємцю у вступі до товариства.

7.16. Та обставина, що участь у товаристві спадкоємця не відбувається одночасно з набуттям права власності на частку, узгоджується і з приписами іншого законодавства.

7.17. Так, частиною другою статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства.

7.18. Ця норма не регулює спірних правовідносин та не діяла станом на момент прийняття спірного рішення, втім з неї вбачається, що спадкоємці в силу закону звертаються із заявами про вступ до товариства.

7.19. Те, що в наведеній нормі йдеться про спадкоємців учасника, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, не свідчить, що це положення передбачає порядок вступу до товариства способом звернення із заявою лише для спадкоємців такого учасника, оскільки частина перша цієї ж статті не містить положень про перехід до спадкоємців прав на частку, залежно від розміру частки, яка належала учаснику-спадкодавцю. Отже частина друга наведеної норми лише встановлює для означених у ній спадкоємців обмеження у часі щодо вступу у товариство.

7.20. Такий висновок узгоджується і з приписами підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, що діяла станом на 11.03.2019), яким передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається заява про вступ до товариства.

7.21. На момент прийняття спірного рішення абзац тринадцятий частини п`ятої статті 17 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» діяв у редакції, відповідно до якої справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально; разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ); якщо відповідно до статуту товариства вимагається згода інших учасників на вступ до товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

7.22. Тобто, для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю вимагалося подання згоди загальних зборів товариства, якщо це передбачено нормами статуту самого товариства, а як зазначено у цій постанові, нормами статуту Товариства на час прийняття спірного рішення було передбачено прийняття спадкоємців учасників Товариства за згодою зборів учасників.

7.23. В подальшому, з 02.11.2019, статтю 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» законодавцем було змінено, а саме: було спрощено процедуру реєстрації вступу до товариства, зокрема у випадку спадкування частки у статутному капіталі товариства, і така зміна відбулась без внесення змін до статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що є підставою для висновку, що цією статтею з моменту набуття нею чинності було передбачене саме право на вступ спадкоємця учасника, якому (спадкоємцю) перейшло право на частку, до товариства з обмеженою відповідальністю, і таке право на вступ до товариства (за умови відповідного волевиявлення) не залежить від згоди інших учасників товариства.

7.24. Так, абзацом 17 частини п`ятої статті 17 цього Закону визначено, що для державної реєстрації змін відомостей щодо складу учасників товариства подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. Також була виключена норма щодо необхідності подання нотаріально посвідченої згоди інших учасників на вступ до товариства.

7.25. Таким чином, з моменту втрати чинності з 02.11.2019 старої редакції частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для реєстрації вступу до товариства особа, яка набула частку (частину частки) у статутному капіталі товариства, має подати до державного реєстратора нотаріально засвідчену заяву про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю; квитанцію про сплату адміністративного збору; нотаріальну засвідчену копію свідоцтва про право на спадщину, без необхідності надання згоди інших учасників на вступ до товариства.

7.26. Підсумовуючи Суд дійшов висновку, що позивачка станом на дату прийняття спірного рішення для набуття статусу учасника товариства мала право звернутися із заявою до Товариства про вступ до нього, а Товариство повинно було прийняти рішення про прийняття її до Товариства, оскільки учасники останнього не могли відмовити їй у цьому праві вступу».

Згідно з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 910/22858/17, до якої зупинялось провадження у справі № 906/262/20, норми Господарського процесуального кодексу України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, яким завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 Господарського процесуального кодексу України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів (пункт 71).

Суди попередніх інстанцій переглянули справу з врахуванням висновків про застосування норм права, що викладені у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у цій справі та правильно зазначили, що станом на 17.06.2018 стаття 55 Закону України «Про господарські товариства» унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

На момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів положення пункту 4.6 статуту ТОВ «Агропромислова фірма «Гроно» не суперечили Закону України «Про господарські товариства» та діяли протягом року з дня набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» - тобто до 17.06.2019 року.

Однак, виключним правом на розпорядження отриманим в спадок майном наділений лише позивач, який міг реалізувати таке право шляхом подачі відповідної заяви до товариства та отримати рішення (згоду) учасників загальних зборів товариства про вступ до нього. При цьому, позивач ні статутом, ні нормами чинного законодавства не був обмежений в часі щодо реалізації такого права та подачі заяви про вступ до товариства чи відмову від вступу.

За відсутності звернення позивачки із заявою про вступ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно», відсутності рішення зборів учасників товариства про її прийняття до товариства, позивачка корпоративних прав учасника товариства не набула, але залишилася власницею частки, та станом на момент прийняття спірного рішення загальних зборів мала встановлене законом право на вступ до товариства.

Неявка позивачки як власника частки у статутному капіталі товариства на збори, неподання нею заяви (будь-якої), яка б засвідчувала її волю як спадкоємиці учасника товариства, не свідчить про відмову позивачки від права на вступ до товариства, яке ні Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ні Законом України «Про господарські товариства», ні статутом відповідача не було обмежене будь-яким строком в часі.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про господарські товариства», Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно», та відповідають висновку Верховного Суду щодо їх застосування, сформованому у постанові від 06 квітня 2021 року у цій справі.

Тобто наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 23 та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у подібних правовідносинах, відповідно наведені скаржником у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердились.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 19 Конституції України у подібних правовідносинах, оскільки, на його думку, суди примусили відповідача повідомити позивача про скликання загальних зборів учасників за відсутності закріпленого в законодавстві обов`язку повідомляти про скликання загальних зборів особу, яка не є учасником Товариства, в порядку статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то вони є безпідставними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме відповідачем було ініційовано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно», яке надсилалося на адресу проживання позивачки, однак вказане повідомлення було адресоване ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , отже не могло бути отримано позивачкою, оскільки рекомендоване відправлення видається відділенням поштового зв`язку лише тій особі, яка надає документ, що посвідчує її особу (пункт 104 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 №270). Вказане поштове повідомлення було повернуте відділенням поштового зв`язку з відміткою «через не запит».

На зазначену обставину звернув увагу, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в пункті 7.49 постанови від 06.04.2021 року та зазначив, що відсутність, за таких обставин, як заяви про вступ до товариства, так і заяви про відмову у вступі до товариства не повідомленого про збори учасників товариства спадкоємця померлого учасника, з урахуванням прийняття до товариства інших спадкоємців ОСОБА_2 , які будучи обізнаними про такі збори подали відповідні заяви, не давало права зборам учасників вирішувати питання щодо участі ОСОБА_1 у товаристві не передбаченим ані законодавством, ані статутом способом, а саме «не включати до складу учасників товариства (відмовити їй у вступі у товариство)» без з`ясування її волі.

За наслідками нового розгляду справи, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка, на відміну від інших спадкоємців, не була повідомлена про дату, час, місце проведення, а також порядок денний загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно», а тому дійшли правильного висновку, що приймаючи рішення загальних зборів 11.03.2019 року про не включення до складу учасників товариства (відмову у вступі у товариство) ОСОБА_1 та виплати їй вартості частки у товаристві без з`ясування її волі, товариство фактично перебрало на себе повноваження щодо реалізації права позивача на вступ чи відмову у вступі до товариства, адже прийняття такого рішення можливе лише за результатами розгляду відповідної заяви спадкоємця.

При цьому висновку про існування у відповідача обов`язку повідомити позивача, як спадкоємця учасника Товариства, про загальні збори у порядку статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що суперечить приписам статті 19 Конституції України, судові рішення не містять. У зв`язку з цим Верховний Суд вважає, що у цій справі відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, без її правового взаємозв`язку з іншими нормами, що є спеціальними до спірних правовідносин.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого судами попередніх інстанцій були прийняті рішення про права та інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (учасників товариства), то вони свого підтвердження не знаходять.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.

Предметом позову у даній справі є скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно» від 11 березня 2019 року, оформленого протоколом № 1/2019.

Підставою позову є порушення права позивачки, як власниці частки, на вступ до товариства.

Встановлені у справі обставини не свідчать про прийняття судом рішення про права та інтереси інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Гроно», на яких вказує скаржник, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також колишніх учасників товариства: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .

Зі змісту рішення та постанови не вбачається, що в мотивувальній частині зазначених судових рішень наявні висновки суду про певні права та обов`язки або у резолютивній частині рішень суди прямо зазначили про права та обов`язки цих осіб, а скаржник не зазначає, про які саме права, інтереси та обов`язки цих осіб, на думку скаржника, прийняті судові рішення.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судами частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України та наявності підстави для скасування судових рішень, визначеної в пункті 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишає без змін рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Гроно» на рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 20 вересня 2021 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2021 року у справі № 906/262/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець