ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2020 року

Київ

справа №640/11079/19

адміністративне провадження №К/9901/5676/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, прийняте у складі судді Келеберди В.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Василенка Я.М. (головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просила:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 04.06.2019 ВП №58840925 про накладення штрафу в розмірі 1 700, 00 грн.;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 05.06.2019 ВП № 58840925 про накладення штрафу у розмірі 3 400, 00 грн

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постанови про накладення штрафу є протиправними, оскільки вони винесені за відсутності на те підстав. Крім того, позивач наголошує, що зустріч батька з дитиною можлива виключно з врахуванням стану здоров`я дитини та його режиму дня, а відсутність останньої за своїм місцем проживання обумовлено перебуванням на стаціонарному лікуванні.

3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних постанов.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06.09.2018 року у справі №295/60/17 позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні та спілкуванні - задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у вихованні дитини ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_2 ; визначити спосіб спілкування: дві години щоденно першого тижня місяця за місцем проживання дитини з урахуванням режиму дня дитини та стану її здоров`я, в узгоджених сторонами місцях проведення зустрічей та в присутності матері дитини у разі її погодження. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. На примусовому виконанні державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 58840925 з примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира №295/60/17, виданого 07.02.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язано не чинити перешкод у вихованні дитини - ОСОБА_3 , її батьком ОСОБА_2 .

6. 04.06.2019 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Башинським Р.В. винесено постанову про накладення штрафу ВП №58840925, якою на позивача відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладений штраф в сумі 1700,00 грн.

7. 05.06.2019 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Башинським Р.В. винесено постанову про накладення штрафу ВП №58840925, якою на позивача відповідно до ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» накладений штраф в сумі 3400,00 грн.

8. Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулася з даними позовами до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04 листопада 2019 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

10. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що обов`язком позивача, як боржника за виконавчим провадженням, є забезпечення можливості спілкування ОСОБА_3 з його батьком ОСОБА_2 протягом певного, визначеного судом, проміжку часу, чого нею не було зроблено без поважних на те причин, а тому оскаржувані постанови державного виконавця прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та передати справу повністю на новий розгляд за встановленою підсудністю.

12. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що при ухваленні оскаржуваної постанови Шостим апеляційним адміністративним судом та залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва судом апеляційною інстанції було застосовано норми прави без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а

12.1. Скаржник зазначає, що оскаржувані постанови від 04.06.2019 та від 05.06.2019 були винесені в період перебування боржника з сином на стаціонарному лікуванні, а саме з 30.05.2019 по 11.06.2019, що на думку заявника є поважною причиною в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», адже ніхто не міг передбачити, що дитина захворіє та буде вимушена лікуватись стаціонарно, а не амбулаторно за місцем проживання, однак апеляційний суд (як і суд першої інстанції) всупереч висновків Верховного Суду не визначив дані обставини як поважні.

12.2. Крім того, на думку скаржника судами не враховано, що приймаючи постанову від 04.06.2019 ВП №58840925 про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. та постанову від 05.06.2019 ВП №58840925 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. старший державний виконавець Башинський Руслан Валерійович допустив ряд порушень процедури виконання рішення суду під час прийняття постанов щодо накладення штрафу. Так, у резолютивній частині рішення Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/60/17 від 06.09.2018 визначено період побачення стягувача з дитиною, а саме «дві години щоденно першого тижня місяця за місцем проживання дитини», проте не встановлено конкретні години. Разом з цим, всупереч вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 №512/5 державним виконавцем не було викликано сторін виконавчого провадження для з`ясування їх позиції з метою визначення часу та (або) місця такого побачення, тим самим порушивши інтереси дитини. Більше того, державний виконавець взагалі не дотримується відповідної інструкції і жодного разу не намагався здійснити виклик обох сторін для узгодження відповідної дати та часу побачення батька з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини, що суперечить законодавству та рішенню суду. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував матеріали виконавчого провадження та не встановлював наявність або відсутність викликів до державного виконавця ОСОБА_1. для узгодження дати та часу побачення з дитиною. Більше того, в матеріалах виконавчого провадження не існує підтверджень про вручення відповідної вимоги особисто боржнику або надсилання її поштою і підтвердження отримання боржником відповідної вимоги.

12.3. Також скаржник посилається на те, що суди брали до уваги акти держаного виконавця, які не стосувались подій 04.06.2019 та 05.06.2019, коли приймались рішення про накладення штрафу. Так, помилково взявши до уваги акти за травень, липень та серпень, суди не дослідили актів державного виконавця від 04.06.2019 та від 05.06.2019, які власне стали підставою для накладення оскаржуваних штрафів та є істотними обставинами у справі. Позивач зазначає, що виконавець не повідомляв її належним чином про дату і час свого візиту, при цьому всупереч інструкції самостійно визначав дату та час візиту; не з`ясував наявності поважних причин відсутності боржника за адресною проживання; візити відбувалися за відсутності свідків (понятих); у кінці актів (перед підписами) відсутні відомості про кількість примірників актів та кому вони надаються (надсилаються) (у т.ч. ОСОБА_1 ).

13. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Джерела права й акти їх застосування

14. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. 5 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

16. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

18. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

19. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

20. Згідно з частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

22. Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

23. Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення

24. Порядок виконання судових рішень визначений, окрім Закону України «Про виконавче провадження», ще й в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

25. Так, у розділі ІХ Інструкції № 512/5 наведено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.

26. Відповідно до п.5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.

27. Згыдно з п.п. 8, 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону №1404-VІІІ.

VI. Висновок Верховного Суду

28. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

30. Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

31. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

33. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

34. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .

35. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

36. Повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону №1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

37. Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 відповідачем було прийнято постанову від 04.06.2019 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк та постанову від 05.06.2019 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк. Вказані постанови були прийняті на підстави актів державного виконавця від 04.06.2019 та від 05.06.2019 відповідно.

Разом з тим, судами під час вирішення справи бралися до уваги також акти державного виконавця від 07.05.2019, 03.07.2019, 04.07.2019, 06.08.2019, 07.08.2019, які в даному випадку значення для справи не мають та не підлягають дослідженню.

38. Судами попередніх інстанцій також не встановлено наявності факту відсутності поважний причин невиконання позивачем рішення суду у встановлений строк.

39. Так, як вбачається з матеріалів справи (виписки із історії амбулаторного, стаціонарного хворого), на момент винесення оскаржуваних постанов державного виконавця, дитина - ОСОБА_5 перебував на лікуванні з 30.05.2019 по 11.06.2019.

40. Також, в матеріалах справи наявна заява позивача від 29.05.2019, адресована державному виконавцю Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Башинському Р.В. та зареєстрована у Святошинському районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві 30.05.2019, відповідно до якої ОСОБА_1 у відповідь на вимогу державного виконавця від 21.05.2019 знаходитись 04.06.2019 в 17:00 за адресою: АДРЕСА_1 та не чинити перешкод стягувачу ОСОБА_2 у побаченні з дитиною ОСОБА_6 , повідомила, що вказаний у вимозі час не відповідає режиму дня дитини та зазначила, що для виконання рішення суду боржнику необхідно узгодити місце проведення зустрічі та час.

41. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази належного реагування державного виконавця на вказану заяву, відсутні також докази узгодження державним виконавцем у зв`язку з цим та на виконання пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини.

42. Натомість, 04.06.2019 державним виконавцем було складено акт, яким державним виконавцем встановлений факт невиконання позивачем рішення суду та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. за невиконання боржником рішення суду без поважних причин. Вказаною постановою таож було зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів.

43. В матеріалах справи відсутні докази направлення копії вказаної постанови боржнику, відповідних доказів відповідачем не надано, чому судами не надано оцінки.

44. Суди попередніх інстанцій також не надали оцінки тому, що вже наступного дня, 05.06.2019 відповідачем складено акт, яким державним виконавцем встановлений факт невиконання позивачем рішення суду та, без дотримання строків, визначених статтею 63 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. за повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин.

45. При цьому, в акті від 05.06.2019 вказано, що про виконавчі дії боржник був попереджени завчасно, проте належних доказів цьому матеріали справи не містять.

46. Судами першої та апеляційної інстанції вказані обставини взагалі не були досліджені.

47. Не були також досліджені судами акти державного виконавця, на підставі яких були винесені оскаржувані постанови про накладення штрафу на позивача.

48. Скаржник зазначає, що під час вчинення виконавчих дій та складання акту державного виконавця, державним виконавцем Башинським Р.В. не залучалося понятих чи свідків для підтвердження чи спростування зафіксованих в акті даних, чому також суди попередніх інстанцій не надали оцінки.

49. Також судами не досліджено, які дії були вчинено відповідачем для ознайомлення позивача із вказаними актами та вручення вказаних актів боржнику.

50. В зв`язку з вказаними обставинами, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, оскільки, суди першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджували дотримання процедури складання постанов про накладення штрафу.

51. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

52. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність його висновків в цілому по суті спору.

53. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно положень частин другої-четвертої статті 353 КАС рішення судів попередніх інстанцій в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №640/11079/19 скасувати і направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова