ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа №160/10033/19

адміністративне провадження № К/9901/13124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (головуючий), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачу - протиправною;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в листі відповідача від 31 липня 2019 року;

- зобов`язати відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 7 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 6 листопада 2019 року позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 .

Визнав протиправним та скасував рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 31 липня 2019 року.

Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 7 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону №1058-IV з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

2.1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що як перерахунок так і призначення/поновлення пенсії не може ставитись в залежність від місця проживання громадянина, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії з підстав, викладених у листах №118989-18 від 20 червня 2018 року та №1145/03.20-26 є протиправною, суперечить висновкам Конституційного Суду України та Європейському суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Пічкур проти України».

3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 7 квітня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання бездіяльності та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів з 7 жовтня 2009 року по 10 квітня 2019 року, включно, залишив без розгляду. У частині визнання бездіяльності та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів з 11 квітня по 14 травня 2019 року включно, залишив без задоволення.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009, яким визнано неконституційними положення Закону, на підставі яких позивачу було припинено виплату пенсії, у нього виникло право на відновлення виплати пенсії за віком.

Проте, наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності вживати заходів щодо захисту свого права, якщо воно порушується. Отже, після прийняття та опублікування Рішення №25-рп/2009 та не відновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду.

У задоволенні позову в частині вимог за період з 11 квітня по 14 травня 2019, року включно, слід відмовити, оскільки для захисту порушеного права позивач в цей період не вчинив активних дій щодо звернення до Управління ПФУ, що зумовлює необізнаність суб`єкта владних повноважень щодо необхідності відновлення прав позивача.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 ОСОБА_1 є громадянином України та постійно мешкає у Державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 .

4.2 4 січня 2006 року при досягненні позивачем пенсійного віку та наявності страхового стажу, останньому була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , яка міститься в матеріалах справи.

4.3 30 жовтня 2006 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю та був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

4.4 З 1 квітня 2007 року позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом до Ізраїлю на постійне місце проживання.

4.5 15 липня 2019 року від імені позивача, його представник звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

4.6 Листом від 31 липня 2019 року №3392/03.20-26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області позивачу відмовлено у поновлені пенсії на підставі недотримання вимоги щодо особистого звернення або його законним представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Окрім того, для призначення (перерахунку) пенсії особа має надати виключно внутрішній паспорт громадянина України. Відповідно до заяви позивача, яку надіслали на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, він постійно проживає в Ізраїлі. З огляду на вищезазначене, пенсія може бути призначена громадянину України або іноземцю чи особі без громадянства, за умови оформлення належним чином документів щодо проживання на території України.

4.7 Уважаючи відмову відповідача щодо поновлення виплати пенсії протиправною, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, зокрема, що до спірних відносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом №1058-IV передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком. Позивач має право на відновлення пенсії з моменту постановлення Конституційним Судом України Рішення №25-рп/2009, а саме з 7 жовтня 2009 року.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому просить у задоволенні касаційної інстанції відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

10. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

11. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

12. Пенсійні правовідносини регулюються Законом №1058-ІV, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

13. Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

14. Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

15. Відповідно до пункту другого частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

16. Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

17. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

18. Згідно з пунктом 3.3. цього Рішення оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

19. Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду за захистом свого права. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку.

20. Однак такі висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних відносин строків звернення до суду колегія суддів вважає помилковими, виходячи із наступного.

21. Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

25. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

26. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

27. Таким чином, у разі, якщо згідно з національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України за певних умов право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

28. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.

29. При цьому, законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

30. У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

31. Однак, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені, а тому відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови, за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

32. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.

33. Колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 7 жовтня 2009 року у справі №25-рп/2009; наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 липня 2019 року представник позивача, звернувся до пенсійного органу із заявою ОСОБА_1 про поновлення виплати йому пенсії, а відтак позивачем вжито активні дії з метою поновлення виплати пенсії, проте йому відмовлено у такому поновленні.

35. За таких обставин, обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії за наявності відповідних підстав має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

36. Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

37. Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

38. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

39. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

40. Таким чином, положення статей 122 123 КАС України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.

41. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

42. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 та у постановах Верховного Суду від 14 липня, 13 жовтня, 24 листопада 2020 року (справи №№160/10737/19, 120/2276/19-а, 815/460/18, відповідно).

43. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії позивачу з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів починаючи з 7 жовтня 2009 року та ухвалюючи в цій частині нове рішення, скасував судове рішення, яке відповідало закону.

45. Натомість, судом першої інстанції при прийнятті рішення в цій частині позовних вимог було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

46. У силу приписів частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року в частині позовних вимог про визнання бездіяльності та зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів з 7 жовтня 2009 року по 10 квітня 2019 року та залишення без розгляду та у частині визнання бездіяльності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів з 11 квітня 2019 року по 14 травня 2019 року про залишення без задоволення скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року.

У іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Кравчук