ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2020 року

Київ

справа №323/3491/16-а

адміністративне провадження №К/9901/16282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління реклами Одеської міської ради

на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області у складі головуючого судді Щербань Л.С. від 05.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенова Т.І., суддів: Головка О.В., Суховарова А.В. від 06.04.2017

у справі № 323/3491/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАТО 2013»

до Управління реклами Одеської міської ради

про скасування припису

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАТО 2013» (далі також - позивач, ТОВ «ШАТО 2013») звернулося до суду з позовом до Управління реклами Одеської області (далі також - відповідач, Управління), в якому просило скасувати припис Одеської міської ради від 31.10.2016 № 01-30/5481 про усунення порушень позивачем порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі, прийнятого в.о. начальника Управління реклами Одеської міської ради Панасюченко В.В., у зв`язку з його незаконністю.

2. Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, позов задоволено повністю.

3. 15.05.2017 до Вищого адміністративного суду України від відповідача надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

5. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на фасаді будівлі за адресою: м . Одеса, вул. Академіка Корольова, 46, наявна вивіска з написом « ВИНА МИРА», безпосередньо над дверима магазину напис « Фирменный магазин » та зображення мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» праворуч та ліворуч від входу в магазин. Дана вивіска не містить зображень ні особи, ні будь-якого товару.

8. Позначення «ВИНА МИРА» відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 141756, зареєстрованого 25.07.2011 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, у відповідному поєднанні червоного та білого кольорів є знаком для товарів і послуг, яким ТОВ «ШАТО 2013» користується на підставі ліцензійного договору б/н від 01.09.2016.

9. 31.10.2016 в.о. начальника Управління реклами Одеської міської ради Панасюченко В.В. прийнято припис № 01-30/5481, відповідно до якого: актом фіксації № 006442 від 27.10.2016 встановлено, що всупереч статті 16 Закону України «Про рекламу», пункту 3 Типових правил, пункту 6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі ТОВ «ШАТО 2013» розмістило рекламний засіб розміром 6х1х1 ст.; 0,8х1х1 ст., плівка 2х3х1 ст. - 2 шт.; 2х0,7х1 ст. за адресою: вул. Академіка Корольова, 46. Згідно з приписом постановлено здійснити демонтаж конструкцій протягом трьох днів з моменту отримання даного припису. У разі невиконання цього припису конструкція буде демонтована силами КП «Одесреклама».

10. Не погодившись з вищенаведеним приписом, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що конструкція з написом «ВИНА МИРА» у розумінні статті 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою, а є вивіскою (табличкою), оскільки не призначена для формування або підтримання обізнаності споживачів та їх інтересу до будь-якого та будь-чого та є знаком для товарів і послуг, що належно використовується позивачем на підставі ліцензійного договору.

12. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зазначені у приписі конструкції не відповідають законодавчо встановленим критеріям та ознакам вивіски, у тому числі наведеним у частині шостій статті 9 Закону України «Про рекламу», тому дані конструкції не можуть бути ідентифіковані як вивіски, а являються зовнішньою рекламою. Єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами на території міста Одеси є виданий у встановленому порядку дозвіл. У звязку з розміщенням відповідних конструкцій без дозвільних документів всупереч вимогам чинного законодавства України, припис прийнято правомірно та такий не підлягає скасуванню.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки вивіска з написом «ВИНА МИРА», напис «Фирменный магазин » та зображення мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється /надається підприємством, відтак ці вивіски не є рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

14. Окрім цього, суд апеляційної інстанції критично оцінив доводи відповідача, що зазначені конструкції не відповідають законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски, тому не можуть бути ідентифіковані як вивіски, а являються рекламою, оскільки порушення певних параметрів, встановлених для вивіски, за відсутності вищевикладених ознак зовнішньої реклами, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення статті 16 Закону України «Про рекламу».

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано, що конструкції з написами «ВИНА МИРА», «Фирменный магазин» та зображення мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира», розташовані на зовнішній поверхні будинку, в якому позивач здійснює свою господарську діяльність, містять інформацію, яка призначена формувати інтерес та обізнаність споживачів до товару, та є рекламою. Зазначені конструкції не відповідають законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски. Суди надають оцінку правомірності розміщення позивачем лише однієї конструкції, натомість таких було пять. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача щодо отримання відповідачем дозволів на розміщення аналогічних конструкцій за іншими адресами у місті Одесі.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

19. Статтею 1 Закону України «Про рекламу» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

20. Цією ж статтею передбачено, що зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

21. Згідно з положеннями частини сьомої статті 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

22. Положеннями частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу» встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

23. Нормами частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

24. Частиною другою вказаної статті передбачено вимоги до зовнішньої реклами, а саме: зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

25. Частиною третьою статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розташовувати засоби зовнішньої реклами забороняється: на пішохідних доріжках та алеях; у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

26. Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Правила № 2067 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Ці Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (пункт 1 Правил №2067).

28. Згідно з пунктом 2 Типових правил 2067 спеціальними конструкціями є тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

29. Системний аналіз вказаних положень дає змогу дійти висновку, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу».

30. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №323/1766/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі № 323/1360/17, від 27.02.2020 у справі №405/4704/15-а, від 25.03.2020 у справі №461/4489/16-а.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на фасаді будівлі, яка знаходиться за адресою: м . Одеса, вул. Академіка Корольова, 46, наявна вивіска з написом « ВИНА МИРА», безпосередньо над дверима магазину напис « Фирменный магазин » та зображення мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» праворуч та ліворуч від входу в магазин.

32. Позначення «ВИНА МИРА» відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 141756, зареєстрованого 25.07.2011 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, у відповідному поєднанні червоного та білого кольорів є знаком для товарів і послуг, яким ТОВ «ШАТО 2013» користується на підставі ліцензійного договору б/н від 01.09.2016.

33. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вивіска з написом «ВИНА МИРА», напис «Фирменный магазин » та зображення мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

34. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №323/1767/17, від 04.09.2019 у справі №1340/4421/18, від 11.11.2019 у справі №323/1360/17.

35. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що розміщення конструкцій із зображенням мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» не містять інформацію про магазин чи товар, який у ньому продається; самий лише напис «прямые поставки со всего мира» за відсутності уточнень щодо асортименту товару чи напряму діяльності магазину не є підставою вважати такі конструкції рекламою. Зображення мапи світу не містять конкретного посилання на товар чи країну походження, натомість може нести будь-яке інформативне навантаження.

36. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №323/1767/17.

37. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що обєкти, зазначені у оскаржуваному приписі, не є зовнішньою рекламою у розумінні статті 1 Закону України «Про рекламу».

38. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який критично оцінив доводи відповідача, що зазначені у приписі конструкції не відповідають законодавчо визначеним критеріям та ознакам вивіски, а відтак являються рекламою, оскільки порушення певних параметрів, встановлених для вивіски, за відсутності вищевикладених ознак зовнішньої реклами, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення статті 16 Закону України «Про рекламу».

39. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, що суди надали оцінку правомірності розміщення позивачем лише однієї конструкції, натомість таких було пять, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, такими надано оцінку правомірності розміщення саме тим обєктам, які зазначені в оскаржуваному приписі.

40. Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача щодо ненадання судами попередніх інстанцій оцінки доводам відповідача стосовно отримання відповідачем дозволів на розміщення аналогічних конструкцій за іншими адресами у місті Одесі, оскільки встановлення та перевірка даних обставин не є предметом спору у даній справі та не стосується його.

41. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

42. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

43. Враховуючи правову оцінку судів попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновком про наявність підстав для скасування припису Одеської міської ради від 31.10.2016 № 01-30/5481 про усунення порушень позивачем порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі.

44. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, зводяться до необхідності надання нової оцінки обставинам у справі та додаткової перевірки наявних у матеріалах справи доказів.

45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій рішень.

46. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

47. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

48. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

49. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

50. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

51. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 - без змін.

52. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління реклами Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 05.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко