ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 640/10091/21

адміністративне провадження № К/990/25409/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/10091/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон»

до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів

третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал»

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 (колегія у складі: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон» (далі - позивач, ТОВ «Люксон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів (далі також - відповідач, Держпродспоживслужба), третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал» (далі - третя особа, ВАТ «Радикал»), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у вигляді відмови у затвердженні висновку стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку»;

- визнати затвердженим Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 1376 від 27.11.2019;

- зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку ТТОВ «Люксон».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Держпродспоживслужби у фактичному затвердженні та видачі ТОВ «Люксон» висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» є протиправною, оскільки така мотивована тим, що ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал», а відтак не могло бути замовником державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Разом з тим, позивач наголошує, що для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи у встановленому законодавством порядку звернулися ВАТ «Радикал», в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В., та ТОВ «Люксон», що не суперечить вимогам пункту 5.1 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.10.2000 №247, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.01.2001 за №4/5195 (далі - Порядок №247). При цьому, одночасне звернення про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» зумовлене тим, що відповідно до пункту 5.2 Порядку №247 власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи. Оскільки ВАТ «Радикал» перебуває в стадії припинення, грошові кошти у вказаного товариства відсутні, то ВАТ «Радикал» позбавлене можливості відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати, що в свою чергу унеможливило б проведення такої експертизи. У зв`язку із цим, ТОВ «Люксон» як зацікавлена особа в проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи, погодився бути також заявником на проведення відповідної експертизи та здійснити відшкодування всіх пов`язаних з її проведенням витрат.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

Зобов`язано Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622 підстави відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи не узгоджуються із підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру, передбаченими частиною п`ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», адже відповідач не зазначає про неповноту чи недостовірність наданих позивачем документів, а також про наявність висновків експертиз, які перешкоджають проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи. З огляду на протиправність відмови, викладеної у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622, щодо проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», наявні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині. У той же час, не зважаючи на те, що повноваження затверджувати висновок державної санітарно-епідеміологічної належить виключно відповідачу, з метою належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019. Вимога позивача про зобов`язання відповідача в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок, підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019, до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку ТОВ «Люксон» є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що після затвердження вказаного висновку відповідач буде ухилятись від вчинення дій, які зобов`язаний вчинити у силу прямої вказівки пунктів 7.13-7.15 Порядку №247 після виконання даного судового рішення в частині затвердження зазначеного висновку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 скасовано, та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що враховуючи, що ТОВ «Люксон» не є власником об`єкта експертизи, відтак не є заявником державної санітарно-епідеміологічної експертизи у розумінні вимог Порядку №247, тому підстави для визнання протиправними дій Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у вигляді відмови у затвердженні висновку стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» - відсутні. Як наслідок, безпідставними є також вимоги про необхідність затвердження висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 19.09.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права в частині дослідження доказів та встановлення фактів, оскільки самим же судом було встановлено, що арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» є заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а в подальшому робиться висновок, що позивач не є власником об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що прямо суперечить положенню пункту 5.1., пункту 5.2. Порядку № 247.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 19.09.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Рибачук А.І., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Люксон» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі за вищевказаним позовом.

12. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 29.11.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, ТОВ «Люксон» є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:066:0042 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1а, яка розташована на відстані від руїн колишнього електролізного цеху ВАТ «Радикал» (м. Київ. Деснянський район, вул. Червоноткацька, 61), який з 1996 року зупинив свою роботу.

14. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №24/142-6 за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал» на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016.

15. При цьому, ВАТ «Радикал» віднесено до особливо небезпечних підприємств хімічної промисловості, прилеглу до ВАТ «Радикал» (колишнього цеху електролізу) територію (земельну ділянку) включено до санітарно-захисної зони.

16. Враховуючи те, що ВАТ «Радикал» (колишній цех електролізу) з 1996 року зупинив свою роботу, то згідно з Планом санації ВАТ «Радикал» здійснено заходи на належній йому території щодо усунення наслідків роботи підприємства, зокрема, й приведення території до екологічних стандартів.

17. З метою безпечного розміщення перспективної багатофункціональної житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної інфраструктури в кадастровому кварталі містобудівного та земельного кадастру №62:066, у ТОВ «Люксон» виникла потреба в отриманні нового висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо визначення санітарно-захисної зони в північно-західному напрямку.

18. З цією метою, арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» звернулися до Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон при Державній установі «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва Національної академії медичних наук України» (далі - ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України») (Свідоцтво з акредитації установ та організацій на проведення робіт з гігієнічної регламентації небезпечних факторів від 22.11.2018 №01, дійсне до 22.11.2021) для отримання санітарно-епідеміологічної експертизи щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення-колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

19. 25.09.2019 ТОВ «Люксон» звернулося до Держпродспоживслужби із заявою від 16.09.2019 №02-07/95 про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріалів щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

20. Доказів надання Держпродспоживслужбою відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.

21. ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» проведено роботи для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

22. Так, відповідно до протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», за результатами державної санітарної-епідеміологічної експертизи Комісією встановлено, що «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони (СЗЗ) від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (затверджені).

23. Згідно наукового звіту ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал», рекомендовано Держпродспоживслужбі погодити «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному напрямку, із залишенням незмінною розміру СЗЗ в усіх інших напрямках, зі здійсненням обов`язкового моніторингу протягом періоду дії висновку рівнів забруднення атмосферного повітря та ґрунтів специфічними для об`єкту речовинами на межі коригованої СЗЗ зони забруднення цеху електролізу недіючого підприємства.

24. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6 ухвалено визнати «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному румбі» розглянутими та такими, що відповідають діючому санітарному законодавству і рекомендувати Голові Держпродспоживслужби до затвердження «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

25. ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» листом від 27.11.2019 №222/3056 направлено Держпродспоживслужбі:

- науковий звіт ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал»;

- протокол Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- заява та витяг з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6.

26. ТОВ «Люксон» звернулось до Держпродспоживслужби із листом від 02.03.2021 №03, у якому просило вжити заходів для розгляду вказаної заяви від 16.09.2019 №02-07/95 та затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

27. У відповідь на вказаний лист ТОВ «Люксон» від 02.03.2021 №03, Держпродспоживслужба листом від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 повідомила ТОВ «Люксон» про наступне:

- відповідно до пункту 5.1 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал»;

- згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками.

28. Позивач не погоджується із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

33. Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996, затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - Правила №173, ДСП; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які є обов`язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав. При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров`я України, що використовуються для вказаних цілей.

34. Пунктом 5 Правил №173 встановлено вимоги до розташування та організації виробничої території, зокрема, передбачено, що до складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т. ін.

35. Підпунктом 5.4. пункту 5 Правил №173 визначено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі:

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

- для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих віпромінювань та інших шкідливих факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР).

Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об`єктів підприємства та розширення сельбищної території.

36. Відповідно до підпункту 5.5. пункту 5 Правил № 173 розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів. У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

37. Згідно з підпунктом 5.6. пункту 5 Правил № 173 основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку № 4. Розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (додаток № 5).

38. Підпунктом 5.7. пункту 5 Правил № 173 визначено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

39. Підпунктом 5.9. пункту 5 Правил № 173 передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів..

40. Згідно із підпунктом 5.10. пункту 5 Правил № 173 у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення, зокрема, житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;

41. Стаття 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначає:

- державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи;

- об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи

42. Згідно з статтею 10 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об`єктів та пов`язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

- визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров`я населення;

- встановлення відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарних норм;

- оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

- оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов`язаних з діяльністю об`єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров`я населення.

43. Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.

Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.

Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.

44. Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи. Власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи.

45. Пунктом 7.4. Порядку №247 передбачено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

- звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1, - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

- підготовка проекту висновку;

- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

46. Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. Порядку №247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках, проводиться експертними комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем.

47. Пунктом 7.10. Порядку №247 передбачено, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза нових харчових продуктів проводиться протягом 90 робочих днів після отримання повної заявки на експертизу нових харчових продуктів. У цей термін не входить час, протягом якого об`єкт перебуває на додаткових дослідженнях, та час, що необхідний заявникові для усунення зауважень. Про необхідність додаткових досліджень виконавець повідомляє заявника письмово. Лист є підставою для продовження терміну проведення експертизи.

48. Відповідно до пункту 7.11. Порядку №247 установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.

На кожен об`єкт експертизи готується окремий висновок згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП) ДК 016-97 ( v0822217-97) або Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ДК 017-98 ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14). Підготовлений висновок, підписаний керівником експертної комісії, установи, закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, надається головному державному санітарному лікарю на затвердження, при цьому до висновку додається протокол експертизи, підписаний керівником та членами експертної комісії.

49. З аналізу вказаних норм вбачається, що чинним законодавством не визначено підстав для відмови у прийнятті Держпродспоживслужбою звернення заявника про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, підстав для відмови у затвердженні Головою Держпродспоживслужби змін до розмірів санітарно-захисних зон на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів висновку такої експертизи, тому у цій частині суд першої інстанції вірно застосував загальні норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

50. Так, згідно з частиною п`ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в якості підстав для відмови у наданні висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» Держпродспоживслужба у листі від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 зазначила наступне:

- відповідно до пункту 5.1. Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, а згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал»;

- згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками.

52. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622 підстави відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи не узгоджуються із підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру, передбаченими частиною 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», адже відповідач не зазначає про неповноту чи недостовірність наданих позивачем документів, а також про наявність висновків експертиз, які перешкоджають проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

53. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, а згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал», з огляду на наступне.

54. Так, відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

55. Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

56. Згідно статті 1 Кодексу України з питань банкрутства керуючий санацією - арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника.

57. Відповідно до частини восьмої статті 50 Кодексу України з питань банкрутства власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

58. Частиною першою статті 12 Кодексу України з питань банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.

59. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» може вважатись власником об`єкта експертизи для цілей Порядку №247. При цьому, законодавством не заборонено подання заяви про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи кількома заявниками.

60. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки позивач ВАТ «Радикал» перебуває в стадії припинення, грошові кошти у вказаного товариства відсутні, а тому ВАТ «Радикал» позбавлене можливості відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати, що в свою чергу унеможливило б проведення такої експертизи. У зв`язку із цим, ТОВ «Люксон», як зацікавлена особа в проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи, погодився бути також заявником на проведення відповідної експертизи та здійснити відшкодування всіх пов`язаних з її проведенням витрат.

61. Щодо посилань відповідача у спірній відмові на абзац другий частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», колегія суддів зазначає наступне.

62. Відповідно до частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі розгляду судом справи щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Дозвільні органи поновлюють розгляд документів після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Перебіг строку розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, зупиняється з дня зупинення розгляду таких документів. З дня поновлення такого розгляду перебіг строку розгляду документів продовжується. Про зупинення та поновлення дозвільними органами розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, приймається відповідне рішення.

63. Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що у разі зупинення розгляду документів відповідач повинен був прийняти відповідне рішення, однак матеріали справи не містять, а відповідачем не надано рішення про зупинення розгляду документів проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

64. У зв`язку з вказаним, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622 на зупинення розгляду вказаних документів, як на підставу відмови у затвердженні висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

65. Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів того, що встановлені розміри санітарно-захисної зони недіючого підприємства ВАТ «Радикал» зменшені відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173 (ДСП №173), а питання щодо можливості скорочення санітарно-захисної зони може бути розглянуте після завершення санації території, звернення власника об`єкта та винесення судом відповідного рішення, а проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 потребує докорінної переробки з урахуванням реальної ситуації на підприємстві, визначення термінів санації і приведення у відповідність тексту чинним нормативним документам, оскільки такі доводи відповідача виходять за межі оскаржуваної відмови, відтак у Суду немає необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, які не застосовувалися під час прийняття такої відмови.

66. Аналогічна позиція щодо відсутності необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, якщо такі не застосовувалися під час прийняття спірного рішення, викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, від 03.04.2020 у справі №640/21505/18.

67. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність, викладеної у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622, відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

68. Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що належним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин буде зобов`язання Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019, з огляду на наступне.

69. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

70. Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

71. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

72. Колегія суддів враховує позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

73. Колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

74. Таким чином, враховуючи наявність у відповідача станом на час складання листа від 22.03.2021 №12.2-10/6622 зазначених наукового звіту ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019, протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 та проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також відсутність належним чином висловлених зауважень відповідача до вказаних документів, колегія суддів вважає, що передбачені пунктом 7.4 Порядку №247 етапи здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту, проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи та підготовки проекту висновку фактично відбулись.

75. Отже, матеріали висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку» перебувають у відповідача на етапі затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

76. Відповідно до частини п`ятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі усунення суб`єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб`єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом. При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

77. З урахуванням неможливості посилання відповідачем на інші підстави для відмови у проведені експертизи ніж ті, що зазначені у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622, а також встановленої судом при розгляді даної справи протиправності оскаржуваної відмови, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зобов`язав відповідача затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

78. Такий спосіб захисту не свідчить про втручання до дискреційних повноважень відповідача, адже судом встановлено протиправність відмови відповідача у проведені експертизи з підстав, зазначених у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622, а при зобов`язанні відповідача повторно розглянути подані позивачем документи відповідач не зможе посилатись на інші підстави для відмови у проведені експертизи.

79. При цьому, повноваження затверджувати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи належить виключно відповідачу, а тому суд не може визнати вказаний висновок затвердженим в обхід встановленої процедури, що унеможливлює задоволення позовних вимог у цій частині.

80. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок, підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019, до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку ТОВ «Люксон» є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що після затвердження вказаного висновку відповідач буде ухилятись від вчинення дій, які зобов`язаний вчинити у силу прямої вказівки пунктів 7.13-7.15 Порядку №247 після виконання даного судового рішення в частині затвердження зазначеного висновку.

81. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

82. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

83. За викладених обставин, касаційну скаргу слід задовольнити, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 - скасувати, із залишенням в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021.

84. Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача понесені судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

85. Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.

86. За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

87. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

88. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

88. З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13 620, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №486 від 14.09.2022.

89. Сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

90. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

91. За правилами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

92. Положеннями частини першої та другої статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

93. Частини третя та четверта статті 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

94. Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

95. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

96. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

97. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, та постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №440/7120/20, від 19.05.2022 у справі № 440/4186/19.

98. Враховуючи відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також обґрунтування їх розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 341 345 352 356 КАС України, Суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2022 скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2021 залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів відшкодування судових витрат у розмірі 13 620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій