ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 520/10379/19

адміністративне провадження № К/9901/20870/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі №520/10379/19 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0002205008 від 15 липня 2019 року.

Обґрунтовуючи неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення позивач вказував, що контролюючим органом були направлені кошти у рахунок погашення податкового боргу всупереч черговості його виникнення, що не узгоджується з вимогами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0002205008 від 15 липня 2019 року про нарахування штрафу в розмірі 1461801 (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча вісімсот одна) грн 88 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у контролюючого органу відсутні повноваження нараховувати штраф у випадку перерозподілу ним коштів, вчасно сплачених платником податків за поточними податковими зобов`язаннями в рахунок податкового боргу, який виник раніше.

Постановою Другий апеляційний адміністративний суд від 13 липня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року скасував, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції відзначив, що при розстроченні сплати податкових зобов`язань відбувається зміна граничних термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, встановлення строком сплати таких сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення, а тому контролюючий орган правомірно направив кошти, сплачені позивачем на погашення зобов`язань згідно із черговістю настання строків сплати узгоджених грошових зобов`язань платника податків.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі погашення розстроченого (відстроченого) на підставі судового рішення податкового боргу та порядку зарахування коштів, спрямованих на погашення такого боргу.

Мотивуючи касаційну скаргу скаржник доводить, що Товариство сплачувало щомісячні нарахування розстроченого згідно із судовим рішенням податкового боргу своєчасно та без порушення встановленого судом строку для здійснення відповідних оплат. Однак, з огляду на помилковість визначення податковим органом черговості погашення розстрочених сум з урахуванням періоду виникнення такого розстроченого боргу, сплачені Товариством кошти спрямовувались в рахунок погашення боргу, який виник пізніше розстроченого боргу, а розстрочені судовим рішенням суми, натомість, залишились несплаченими.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що ухвала суду, якою розстрочено виконання рішення суду про стягнення податкового боргу, не звільняє платника податків від відповідальності згідно зі статтею 126 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення такого боргу. Своєю чергою, платник податків не звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату поточних грошових зобов`язань за деклараціями при наявності ухвали суду про розстрочення податкового боргу.

Ухвалою від 30 вересня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.

Враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для здійснення заміни сторони у справі в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, шляхом заміни Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди попередніх інстанцій установили, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі №820/1291/16 задоволено адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС та стягнуто з АК «Харківобленерго» з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46.372.711,37 грн, який складається з податку на додану вартість в розмірі 34.560.842,16 грн та податку на прибуток у розмірі 11.811.869,21 грн. Встановлено порядок виконання рішення шляхом стягнення податку на додану вартість та стягнення податку на прибуток у розмірі 11.811.869,21 грн на користь Держаного бюджету України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду у цій справі щодо стягнення податкового боргу у сумі 46.372.711,37 грн (34.560.842,16 грн з податку на додану вартість та 11.811.869,21 грн з податку на прибуток підприємств) строком на 27 місяців, починаючи з 1 жовтня 2016 року, зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 1.717.507,83 грн (1.280.031,19 грн з податку на додану вартість та 437.476,64 грн з податку на прибуток підприємств), останній платіж у розмірі 1.717.507,79 грн (1.280.031,22 грн з податку на додану вартість та 437.476,57 грн з податку на прибуток підприємств), у період з 1 жовтня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

У подальшому фахівцями податкового органу проведено камеральну перевірку АТ «Харківобленерго» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 26 квітня 2019 року по 29 травня 2019 року, за наслідками якої 13 червня 2019 року складений акт перевірки № 411/28-10-50-08-12/12/00131954.

Проведеною перевіркою встановлено затримку сплати АТ «Харківобленерго» узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства за період з 26 квітня 2019 року по 29 травня 2019 року, чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

В ході перевірки встановлено затримку сплати АТ «Харківобленерго» узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, зокрема:

1.по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік від 22 лютого 2018 року № 9299025701, граничний термін сплати 11 березня 2018 року;

2.по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2018 року від 7 травня 2018 року № 9084770466, граничний термін сплати 20 травня 2018 року;

3.по податковому повідомленню - рішенню форми «Ш» від 5 січня 2018 року № 0000125008, граничний термін сплати 5 квітня 2018 року;

4.по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16, граничний термін сплати 28 березня 2018 року;

5.по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16, граничний термін сплати 27 квітня 2018 року;

6.по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16, граничний термін сплати 28 травня 2018 року;

7.по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16, граничний термін сплати 27 червня 2018 року;

8.по рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу від 28 жовтня 2016 року №820/1291/16, граничний термін сплати 27 липня 2018 року

- у розмірі 7.309.009,33 грн., у зв`язку з чим, розраховано штрафні санкції у сумі 1.461.801,88 грн. Розрахунок суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток наведено в додатку № 1 до акту перевірки.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002205008 від 15 липня 2019 року, яким зобов`язано підприємство сплатити штраф за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання (затримку на 435 календарних днів) з податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 1.461.801,88 грн.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку означене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, після чого позивач оскаржив його до суду.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.1 - 36.3 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з абз. 1 п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, грошове зобов`язання платника податків складається із податкових зобов`язань платника податків та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), які ним самостійно задекларовані та/або визначені йому контролюючим органом.

Крім того, відповідно до п.п. 14.1.152, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судами установлено, що за АТ «Харківобленерго» обліковується податковий борг, який складається як із сум за рішенням суду у справі № 820/1291/16 з урахуванням ухвали про розстрочення сплати податкового боргу від 28 жовтня 2016 року, так і за самостійно поданими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства.

Так, у перевіряємому періоді підприємством здійснено погашення боргу з податку на прибуток у сумі 7.309.009,33 грн.

На підтвердження сплати товариством у рахунок погашення розстроченого податку на прибуток на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року у справі №820/1291/16 надано платіжні доручення №187 від 26 березня 2018 року на суму 424.782,94 грн; №8083 від 25 квітня 2018 року на суму 424.782,94 грн; № 10929 від 29 травня 2018 року на суму 424.782,94 грн; №13749 від 27 червня 2018 року на суму 424.782,94 грн; № 24759 від 27 липня 2018 року на суму 424.782,94 грн, в яких зазначено призначення платежу: « 145;00131954; розстрочена сума податку на прибуток за ухвалою суду від 28 жовтня 2016 спр. №820/1291/16 АК «Харківобленерго». Крім того, позивачем надані на платіжні доручення №9067 від 26 квітня 2019 року на суму 13.409,00 грн, № 17789 від 29 травня 2019 року на суму 11.074,00 грн про сплату авансових внесків під час виплати дивідендів (код платежу 125).

У свою чергу, відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Разом з тим, за правилами статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Таким чином, відстрочення/розстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу. Розстрочення може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

При цьому, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості.

Прийняття судових рішень, якими визначено відповідно до процесуального закону порядок виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, нарахування яких передбачено статтями 126 та 129 ПК України, за несвоєчасну сплату сум грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №819/441/16.

Отже, при розстроченні сплати податкового боргу фактично відбувається перенесення строку виконання платником податків податкового обов`язку.

Положеннями розділу VІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 № 422, (далі - Порядок № 422) передбачено порядок, умови та особливості відображення в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Розділу VI Порядку № 422 надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

Таким чином, при розстроченні сплати податкових зобов`язань відбувається зміна граничних термінів сплати відповідних сум і, як наслідок, установленим строком сплати таких сум зобов`язань є саме строк, визначений рішенням про розстрочення.

Наведене зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2016 року про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №820/1291/16 про стягнення коштів за податковим боргом не звільняє платника від відповідальності згідно зі статтею 126 ПК України, а лише визначає строки періодичних платежів з погашення податкового боргу, стягнутого за рішенням суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним посилання позивача на зазначення у платіжних дорученнях в графі «Призначення платежу» про сплату відповідних сум саме за рішенням про розстрочення сплати податкового боргу та про неправомірне зарахування відповідачем таких сум в рахунок погашення інших сум грошових зобов`язань, оскільки ухвала суду про розстрочення виконання рішення суду про стягнення коштів за податковим боргом не звільняє платника податків від відповідальності за статтею 126 ПК України.

Таким чином, ураховуючи наявність зазначеного боргу та відсутність доказів своєчасної сплати товариством такого боргу, є правомірним направлення відповідачем усіх платежів, які надходили від позивача, на погашення боргу за минулі періоди відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України незалежно від призначення, визначеного у платіжних дорученнях.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а позивачем, своєю чергою, не спростовано правомірності його прийняття.

Стосовно обґрунтування підстав касаційного оскарження, позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 87.9 статті 87 ПК України у подібних правовідносинах, та просить роз`яснити механізм дії вказаної норми. При цьому, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже надавав висновок щодо застосування вказаної норми права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Решта аргументів скаржника у призмі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, прийнято обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва