ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 лютого 2018 року

справа №821/274/17

адміністративне провадження №К/9901/3351/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у складі судді Василяка Д.К. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Кравець О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення від 20 січня 2017 року №0001271300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 459596 грн. 19 коп., у тому числі 459596 грн.;

- податкового повідомлення - рішення від 20 січня 2017 року № 0001261300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 30759 грн. 78 коп.;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 74039 грн. 39 коп.;

- рішення від 20 січня 2017 року №0001191300 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 7403 грн. 93 коп.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю прийняття податковим органом оспорюваних актів індивідуальної дії.

30 травня 2017 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління державної фіскальної служби у Херсонській області від 20.01.2017 р. №0001271300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 459 596,19 грн., №0001261300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 30 759,78 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу податкового органу про сплату боргу (недоїмки) №0001231300 від 20.01.2017 року, якою зобов'язано позивача сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 74039,34 грн. та рішення №0001191300 від 20.01.2017року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску сумі 7403,93 грн.

10 жовтня 2017 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутність порушень у визначені позивачем чистого оподаткованого доходу за 2015 рік, обумовлює безпідставність нарахування військового збору, єдиного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

02 листопада 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на винесення судових рішень судом першої та апеляційної інстанцій без повного дослідження всіх істотних обставин справи, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Доводить порушення судами норм матеріального права, а саме положень пп.14.1.4, пп. 14.1.147 п.14.1 статті 14, пп. 164.1.3 п.164.1 статті 164, статті 168, п. 177.2 , п. 177.3, п.177.4, п. 177.10 статті 177, п. 1.3, п.1.4, п. 16.1 підрозділу 10 Розділу 20 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, всі спірні рішення прийняті податковим органом за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, проведеної у листопаді 2016 року Новокаховською об'єднаною державною податковою інспекцією, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплаті податків і зборів за період з 01.01.2015р по 31.12.2015р, дотримання законодавства щодо укладення трудового поговору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р по 31.12.2015 р., результати якої викладені в акті від 02 грудня 2016 року №507/13/2528509443.

Щодо податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Податковим повідомленням - рішенням від 20 січня 2017 року №000271300 визначений податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 405132 грн. 79 коп., у тому числі за податковим зобов'язанням 270088 грн. 53 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 135044 грн. 26 коп. (том 1 а. с. 26-27).

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду позивач у позові визначила предмет податкового повідомлення-рішення шляхом наведення суми 459596 грн. 19 коп., в т. ч. податкове зобов'язання - 459596 грн. 19 коп., штрафні (фінансові) санкції у сумі 135044 грн. 26 коп. та пеня у сумі 54463 грн. 40 коп.(том 1 а. с. 10).

Суди попередніх інстанцій скасували це податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання у сумі 459596 грн. 78 коп., що не відповідає предмету податкового повідомлення - рішення. Оскільки зазначене не є доводами касаційної скарги, дата та номер податкового повідомлення - рішення визначені правильно, виправлення невірно зазначеної суми можливе шляхом усунення описки.

Щодо суті спору у цій частині.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податковим органом перевіряючи правильність визначення суми чистого оподаткованого доходу, відображеного в додатку 5 до податкової декларації, встановлено його заниження у сумі 1 357 423,00 грн. внаслідок невключення до доходу 2015 року сум акцизного податку та завищення витрат на суму 18064,12 грн., в тому числі 6064,12 грн. сплаченої орендної плати за земельні ділянки та 12000 грн. сума плати за придбання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями. Сума донарахованого податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік склала 270 088,53 грн.

Відтак, має місце донарахування податку за трьома різновидів господарських операцій, а саме в частині доходу, внаслідок не включення сум податку на додану вартість, акцизного податку отриманого у складі ціни та віднесення до складу витрат орендної плати за землю та плати за придбання ліцензії.

На необхідність включення до складу доходу податку на додану вартість та акцизного податку наполягає податковий орган в касаційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що за наявності прямої норми, закріпленої пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, якою передбачено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг), доводи податкового органу є неприйнятними.

Щодо акцизного податку.

Доводи податкового органу стосовно включення акцизного податку до складу доходів Підприємця основані виключно на аналітичному аналізі граф Книги обліку доходів і витрат, без наведення конкретної норми права, яка порушена позивачем. Колегія суддів, зазначає, що метою ведення зазначеної Книги, є облік доходів і витрат Підприємця, а не встановлення правил оподаткування.

Аналізуючи спірну операцію необхідно зазначити, що акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є доходом Державного бюджету, а не підприємця, оскільки витрати по його сплаті не є такими, що належать до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності. Подальше законодавче врегулювання цього питання посвідчує правомірність доводів позивача, прийнятих судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій щодо застосування до спірної операції податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

Щодо понесених та включених позивачем до складу витрат орендної плати за землю та плати за придбання ліцензії, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ці документально підтверджені витрати пов'язанні з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (позивача по справі).

Посилання податкового органу на положення пункту 177.4 статті 174 Податкового кодексу України є неприйнятним, оскільки нормами цього пункту (в редакції, що діяв впродовж 2015 року) наведений перелік витрат, який безпосередньо пов'язаний з отриманням доходів, у той час коли системний аналіз статті 177 цього Кодексу, з урахуванням пункту 177.2 та підпункту 177.4.4. цієї статті встановлюють правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, за якими до витрат належать документально підтверджені витрати, пов'язанні з господарською діяльністю такої особи, перелік яких не є вичерпним. Намагання податкового органу обмежити цей перелік посиланням на положення податкового закону, норма якого у цій частині має інше правове навантаження, є хибним.

Податковий орган має враховувати, що результати оподаткування у будь-якому випадку є похідними від здійснення (провадження) підприємцем господарської діяльності, обмеження його витрат пов'язаних з господарською діяльність призведе до обмеження господарської компетенції і, як наслідок, вплине на свободу підприємницької діяльності взагалі.

Відтак, безпідставне збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного 2015 року декларування у сумі 270088 грн. 53 коп., обумовлює безпідставне застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до статті 123 Податкового кодексу України у сумі 135044 грн. 26 коп. та відсутність підстав для прийняття інших рішень, які є предметом дослідження у даній справі.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017року у справі №821/274/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С. Пасічник