ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 420/10861/21

адміністративне провадження № К/990/1982/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 420/10861/21

за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року, прийняту у складі судді Іванова Е.А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, прийняту в складі судді-доповідача: Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Шевчук О.А.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

1. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі № 420/4196/20 за період з 09.09.2020 по 24.03.2021, врахувавши всі суми нарахованої заробітної плати, згідно із статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства, залишено без розгляду.

2. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах, встановленого строку.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент звернення позивача до суду із позовом, актуальною була практика Верховного Суду у справах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді в межах цивільної юрисдикції - тримісячний строк з посиланням на частину 1 статті 233 КЗпП України; в межах адміністративної юрисдикції - без обмеження будь-яким строком, з посиланням на частину 2 статті 233 КЗпП України. Оскільки позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку звернення до суду, тому відсутні підстави для залишення його позову без розгляду.

IV. Позиція інших учасників справи

5. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

6. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року.

7. Підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини п`ятої статті 122 КАС України та частини третьої статті 123 КАС України.

8. Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 26 травня 2022 року.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

9. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

10. Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Стаття 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Предметом цього спору є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 420/4196/20 про поновлення на роботі.

12. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що наказ Одеської обласної прокуратури від № 809к на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 420/4196/20 було прийнято 25.03.2021. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом 24.06.2021, він пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

13. При цьому, суди наголошували на тому, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

14. Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити про те, що згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

15. У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

16. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України.

17. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

18. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

19. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

20. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

21. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

22. Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

23. Колегія суддів Верховного Суду зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

24. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

25. Частиною другою статті 233 КЗпП України установлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

26. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

27. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

28. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18.

29. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, установленого частиною 5 статті 122 КАС України.

30. Також безпідставним є застосування судами до спірних у цій справі правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, оскільки у вказаній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою позивачу у день звільнення грошової компенсації вартості речового майна, відповідальність за яку передбачена статтею 117 КЗпП України, а в цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із затримкою невиконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідальність за яку встановлена статтею 236 КЗпП України, тобто спірні правовідносини у вказаній справі та у цій справі мають різне нормативно-правове регулювання.

31. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

32. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в справі № 420/10861/21скасувати, а справу № 420/10861/21 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко