ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

Київ

справа №338/1/17

адміністративне провадження №К/9901/15804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №338/1/17

за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в м.Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Кузьмича С. М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону УПП в м.Івано-Франківську Шпирки А.М. від 09 грудня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 255 гривень.

2. Заявлені вимоги мотивує тим, що 09 грудня 2016 року, керуючи автомобілем марки «Chevrolet Niva», д.н.з. НОМЕР_2, рухався по вул. Стефаника в м. Івано-Франківську. У зв'язку з необхідністю поговорити по мобільному телефону здійснив вимушену зупинку тривалістю до 5 хв. Працівник поліції, який в цей час підійшов до його машини, почав висловлювати безпідставні претензії, стверджуючи, що позивач порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР) - здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території. Надати будь-які докази вчиненого позивачем правопорушення інспектор відмовився, натомість склав постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Даний документ йому було запропоновано підписати, від чого він категорично відмовився, оскільки вважає, що правопорушення не вчиняв, будь-які докази на підтвердження недотримання ним ПДР відсутні. Незважаючи на заперечення своєї вини у вчиненні порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення інспектором складено не було. Окрім того, в порушення Конституції України та чинного законодавства, працівник патрульної поліції не роз'яснив позивачу процесуальні права, не запропонував надати письмові пояснення тощо. Вважає, що постанова серії АР №062733, винесена 09 грудня 2016 року інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Івано-Франківську Шпиркою А.М., є необґрунтованою та протиправною, просить її скасувати.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 20 лютого 2017 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області вирішив:

3.1. Позов задовольнити.

3.2.Постанову серії АР №062733 від 09 грудня 2016 року, винесену інспектором роти №3 батальйону управління патрульної поліції в місті Івано-Франківську лейтенантом поліції Шпиркою Андрієм Мирославовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень - скасувати.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем пункту 15.9 (и) Правил дорожнього руху, відповідачем на розгляд суду не надано, що вказує на протиправність оскаржуваної постанови серії АР №062733 від 09 грудня 2016 року та наявність підстав для її скасування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 16 травня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м.Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції України задовольнив. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2017 року по справі № 338/1/17 скасував та прийняти нову, якою відмовив у задоволенні позову.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої чітко убачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Позивачем у позовній заяві фактично визнано зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Верховний Суд ухвалою від 24 квітня 2018 року прийняв до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року.

9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

Статтею 345 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Оскільки у справі відсутні клопотання сторін про участь у судовому засіданні, суд, керуючись нормами статті 345 КАС України, дійшов висновку про можливість призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

10.1 Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Постановою інспектора роти №3 батальйону УПП у місті Івано-Франківську Шпирки А.М. від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 122 КУпАП за порушення пункту 15.9 (и) Правил дорожнього руху, оскільки цього числа о 10 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Niva», д.н.з. НОМЕР_2, в м.Івано-Франківську по вул. Стефаника, 1 здійснив зупинку автомобіля ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.

12. Копія оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 09 грудня 2016 року - в день її винесення - ОСОБА_1 вручена не була. Позивач отримав її поштовим зв'язком тільки 20 грудня 2016 року.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

13.1 Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України.

14.1 Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14.2 Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

15. Кодекс про адміністративні правопорушення України.

15.1 Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

15.2 Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

15.3 Стаття 14-1, частина 1. До адміністративної відповідальності притягаються власники (співвласники) транспортних засобів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

15.4 Стаття 122. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

15.5 Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

15.6 Стаття 252. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

15.7 Стаття 222. Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 122 КУпАП.

15.8 Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.

15.9 Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

15.10 Стаття 280. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

15.11 Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

15.12 Стаття 247. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення; у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

16. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

16.1 Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Відповідно до вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Доводи касатора про те, що під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 122 КУпАП положення статті 258 КУпАП не застосовуються, а розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися відповідно до статті 276 КУпАП - за місцем вчинення правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені частиною третьою статті 122 КУпАП, належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу другого статті 258 КУпАП, виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

19. Разом з тим, посилання суду апеляційної інстанції на фактичне визнання позивачем факту вчинення адміністративних правопорушень є необґрунтованим, оскільки вказівка позивача на зупинку його транспортного засобу за 10 метрів чи ближче 10 метрів від пішохідного переходу є його суб'єктивним баченням відстані зупинки його автомобіля від пішохідного переходу та не підтверджується жодними доказами.

В даному випадку вірними є висновки суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 15.10а Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу тощо.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

20. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

21. Зважаючи на те, що в ході судового розгляду встановлено помилковість висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

22. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - скасувати.

3. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх