ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2020 року

Київ

справа №810/1963/18

адміністративне провадження №К/9901/25141/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,

представника позивача - Бєляєвої В. М.,

представника відповідача - Федорова С. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі № 810/1963/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) від 3 квітня 2018 року № 0007471304, № 0007511304, № 0007451304 та № 0007461304; рішення ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, оскільки відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та проведено її без законних підстав, адже перевірка була розпочата до отримання позивачем наказу та повідомлення на перевірку; для призначення перевірки використана неподаткова інформація, зокрема, зазначено інший Реєстраційний номер облікової картки платника податків; відповідач дійшов помилкових висновків щодо ведення позивачем господарської діяльності та несплати у зв`язку з цим податків, що підлягають обов`язковій сплаті до бюджету; об`єкти, відчужені позивачем, належали останньому як фізичній особі на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно; кожна угода з продажу вказаних об`єктів нерухомого майна затверджена нотаріально і перед їх укладенням позивач сплачував податок на доходи фізичних осіб та інші збори і платежі, встановлені законодавством, чинним на момент укладення таких правочинів; податковим законодавством на нотаріуса був покладений обов`язок нарахування податку з доходів фізичних осіб та перевірки сплати останніми такого податку перед нотаріальним засвідченням договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11 жовтня 2018 року позов задовольнив. На обґрунтування свого рішення суд першої інстанції послався на те, що невиїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 розпочата до моменту отримання ним повідомлення і наказу про її проведення; висновки судово-економічної експертизи, проведеної у межах кримінального провадження, ставлять під сумнів результати проведеної ГУ ДФС у Київській області перевірки, які є предметом розгляду даної справи; оскільки зобов`язання ОСОБА_1 перед Державним бюджетом України згідно з висновком експерта складають 1581925,33 грн, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відшкодуванням збитків, то визначений ГУ ДФС у Київській області розмір податкового зобов`язання є неправильним; у спірних правовідносинах податковим агентом позивача є приватний нотаріус, який є відповідальним за правильність сплати податку; з огляду на відсутність у суду повноважень проводити нарахування податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою від 31 липня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року скасував у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2018 року № 0007471304, № 0007451304 та № 0007461304; рішень про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Отже, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за період із 1 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету - всього в сумі 8407957,00 грн, є необґрунтованими, а відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 0007511304 є протиправним та підлягає скасуванню. У даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло та землю під ним були вже оформлені на замовника - позивача. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб за договорами купівлі-продажу не вважається операцією з першого постачання житла, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Водночас, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що: у матеріалах справи наявні докази завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки; у рамках кримінального провадження судом було встановлено факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, тому доходи такого суб`єкта господарювання повинні оподатковуватися за правилами, передбаченими статтею 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України); підставою для донарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску та військового збору із визначенням штрафних санкцій було заниження позивачем чистого доходу на суму 46567111,92 грн за 2014 - 2017 роки, тому відсутні підстави для скасування вимоги № Ф-0007501304, рішення №0007491304 та податкового повідомлення-рішення № 0007471304; оскільки матеріалами справи не підтверджується подання позивачем звітності з єдиного соціального внеску за 2014 - 2017 роки, застосування до останнього штрафних санкцій згідно з рішенням №0007481304 на суму 680,00 грн відповідає нормам матеріального права; оскільки податкові декларації позивачем протягом 2014 - 2017 років не подавалися, то у ГУ ДФС у Київській області виникло право здійснити нарахування грошового зобов`язання без дотримання строку давності, визначеного абзацом 1 пункту 102.1 статті 102 ПК України, отже, нарахування грошових зобов`язань за 2014 рік відбувалося у межах правового поля.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права апеляційним судом при розгляді справи, просить це рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач подав пояснення на касаційну скаргу та клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Суди встановили, що у період із 5 по 16 лютого 2018 року працівниками ГУ ДФС у Київській області на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у справі №760/1520/18 про призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 3 квітня 2018 року прийняті: податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007471304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 752159,80 грн; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007511304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 10509 946,25 грн; рішення №0007481304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в сумі 680,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007501304 з єдиного внеску на суму 382615,20 грн; рішення №0007491304 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 92140,87 грн; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007451304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7641468,75 грн; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0007461304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179 ПК України на суму 680,00 грн.

Так, зокрема згідно з висновками податкового органу, позивач здійснював господарську діяльність без державної реєстрації фізичною особо-підприємцем за КВЕД 41.10 - організація будівництва будівель, що згідно з національним класифікатором включає розроблення проектів з будівництва житлових і нежитлових будівель шляхом об`єднання фінансових, технічних і фізичних засобів для їх реалізації з метою подальшого продажу. Згідно з деклараціями про початок виконання будівельних робіт позивач є замовником цих робіт.

В акті перевірки зафіксовано, що згідно з отриманими копіями договорів купівлі-продажу та копіями договорів дарування об`єктів нерухомого майна у приватного нотаріуса Кравцової О. В., ОСОБА_1 здійснив безпосередньо або через довірених осіб продаж об`єктів нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення, земельні ділянки) фізичним особам та отримав дохід в сумі 39079285,00 грн. Проте, як зазначено в акті, у відомостях ЦБД ДРФО ДФС України про отримані ОСОБА_1 доходи за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року наявна інформація про отримання доходу у сумі 46567111,92 грн, у тому числі за продаж (обмін) нерухомого майна в сумі 43229785,00 грн та дохід (у вигляді спадщини (дарування)) отриманий у спадщину (дарування) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення в сумі 4227326,92 грн. За результатами співставлення копій договорів купівлі-продажу та відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України про отримані ОСОБА_1 доходи контролюючим органом встановлено відображення приватними нотаріусами інформації про посвідчені договори у квартальних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого з них податку.

Водночас, ОСОБА_1 за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості сплатив до бюджету 2116988, 75 грн, застосовуючи при цьому ставку податку на доходи фізичних осіб - 5%.

Предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою доходу, отриманого платником податку внаслідок систематичного продажу нерухомого майна протягом 2014 - 2017 років, сплата такою особою військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на додану вартість, а також застосування до платника податків штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що у даному випадку є підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (79.3 статті 79 ПК України).

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Суди встановили, що згідно з наказом ГУ ДФС у Київській області від 1 лютого 2018 року № 219 датою початку перевірки діяльності ОСОБА_1 визначено 5 лютого 2018 року, тривалість перевірки - десять робочих днів (із 5 по 16 лютого 2018 року). Копія наказу ГУ ДФС у Київській області від 1 лютого 2018 року № 219 та повідомлення від 1 лютого 2018 року №59/10-36-13-09 направлені позивачу засобами поштового зв`язку 1 лютого 2018 року та вручені йому 7 лютого 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303112973926.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки, оскільки в матеріалах справи наявні докази завчасного направлення податковим органом копії наказу та повідомлення і, хоча вони не отримані платником до початку перевірки, право платника бути повідомленим про перевірку і на участь у її проведенні не були порушені. Він надавав до її закінчення пояснення та документи, тому підстав вважати перевірку проведеною протиправно та скасування з цих підстав оскаржуваних рішень - немає.

Водночас колегія суддів не може визнати обґрунтованим рішення цього суду в частині висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2018 року «Р» №0007451304 та № 0007461304; рішень про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304.

Оподаткування доходу фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172- 173 цього Кодексу.

Ставки податку встановлені статтею 167 ПК.

За правилами пункту 167.1 цієї статті ставка податку становить 18 (до 1 січня 2016 року - 15) відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Водночас пунктом 167.2 встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених розділом IV ПК.

Такий випадок визначено статтею 172 ПК, якою встановлено оподаткування доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 172.1 цієї статті передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Згідно з пунктом 172.2 цієї статті дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об`єкта незавершеного будівництва.

Статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності підтверджується факт здійснення позивачем господарської діяльності у 2014-2017 роках без реєстрації суб`єктом господарювання, тому отримані ним доходи мають відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України оподатковуватися за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оскільки нормою пункту 167.2 статті 167 ПК застережено, що ставка податку на рівні 5% бази оподаткування застосовується у випадках, прямо визначених розділом IV цього Кодексу, а норма пункту 172.2 статті 172 ПК містить пряму вказівку на оподаткування за встановленим нею правилом доходу від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, то висновок податкового органу про безпідставність оподаткування доходу позивача за вказаною ставкою є помилковим.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/1513/17 (К/9901/3758/17) скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги та скасував, зокрема, податкове повідомлення-рішення щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, нарахованого податковим органом внаслідок відчуження 22 квартир фізичною особою без реєстрації ФОП (тобто фактично погодився із застосованою ставкою - 5 %).

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Цей правовий принцип дотично до спірних правовідносин слід розуміти так, що право платника податків зареєструватися ФОП не може бути обов`язком; платник податку - фізична особа не повинен сплачувати податки в розмірі, встановленому для ФОП.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що доходи, отримані позивачем без реєстрацій ФОП, мають оподатковуватися за правилами статті 177 ПК України, яка поширюється на оподаткування доходів, отриманих ФОП.

Висновок цього суду про підтвердження факту здійснення позивачем господарської діяльності без реєстрації суб`єктом господарювання ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 серпня 2018 року є необґрунтованим.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 10 серпня 2018 року вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований як платник податків ФОП чи службова особа будь-якої юридичної особи, діючи особисто як фізична особа так і від імені свого знайомого ОСОБА_2 , який не був обізнаний про злочинні плани останнього, у продовж 2014-2017 років, систематично займався господарською діяльністю, а саме здійснив будівництво багатоповерхових житлових будинків на території м. Вишгород та с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, квартири в яких у подальшому реалізував для фізичних осіб, в результаті чого отримав прибуток, про який не звітував до податкових органів та як наслідок умисно ухилився від сплати податків у великих розмірах, а саме на загальну суму 3117324,62 грн.

На думку колегії суддів констатація того, що ОСОБА_1 систематично займався господарською діяльністю, у результаті якої отримав прибуток, але не звітував до податкових органів та як наслідок умисно ухилився від сплати податків у великих розмірах, є не встановленими обставинами у розумінні частини шостої статті 78 КАС України, а є оціночним судженням суду під час вирішення кримінальної справи, та не є обов`язковим для суду, який розглядає адміністративну справу.

За правилами частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0007451304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7641468,75 грн.

Згідно з пунктом 179.2 статті 179 ПК України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Оскільки в силу вимог наведеної норми у позивача відсутній обов`язок щодо подання податкової декларації, то податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0007461304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179 ПК України на суму 680,00 грн також є необґрунтованим.

З огляду на помилковість висновків про необхідність оподаткування отриманих позивачем доходів внаслідок продажу об`єктів нерухомості як доходу від здійснення господарської діяльності ФОП, підстави для нарахування єдиного внеску відсутні.

Позивач не є ФОП, тому він не є платником цього внеску у розумінні Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а отже, рішення №0007481304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом в сумі 680,00 грн, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007501304 з єдиного внеску на суму 382615,20 грн та рішення №0007491304 про застосування штрафних санкцій за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 92140,87 грн - визначені позивачу податковим органом безпідставно.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач в силу вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України є платником військового збору, тому підстави для скасування податкового повідомленням-рішення форми «Р» №0007471304 відсутні.

Висновки судів попередніх інстанцій в частині податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0007511304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 10509 946,25 грн, позивачем не оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду в частині скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2018 року №0007451304 та № 0007461304; рішень про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304 - скасуванню із залишенням в цій частині в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року; у решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, в частині скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 3 квітня 2018 року №0007451304 та № 0007461304; рішень про застосування штрафних санкцій від 3 квітня 2018 року № 0007481304 та № 0007491304; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 квітня 2018 року №Ф-0007501304, скасувати. Залишити в цій частині в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року.

У решті Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко