ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа №380/10756/22

адміністративне провадження № К/990/30777/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Улицького В.З., Кузьмича С.М., Матковської З.М. від 11.10.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_1 , ФООП ОСОБА_2 , позивачі) звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також Виконком, відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №568 від 22.07.2022 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 » в частині пунктів 6, 8, підпункту 9.2. пункту 9 та підпунктів 10.1. та 10.2 пункту 10 про демонтаж встановлених тимчасових споруд на проміжку від АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 щодо демонтажу приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , які розташовані згідно двох Договорів № 3-3403-20 та № 3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 (далі також спірне, оскаржуване рішення).

2. Разом із позовною заявою позивачі подали до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просили:

- Зупинити дію оскаржуваного рішення Виконкому до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- Заборонити Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), Виконавчому комітету Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26256622; 79006, м. Львів, пл. Ринок,1), Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04056084; 79006, Львів, вул. Виговського, 34), Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 13804591; м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7) та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 які розташовані згідно двох Договорів № 3-3403-20 та № 3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

3. В обґрунтуванні вимог вищевказаної заяви зазначалось, що оскаржуване рішення відповідача, на переконання позивачів, є очевидно протиправним, оскільки при його прийнятті Виконком керувався скасованою з 24.06.2021 рішенням суду ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

4. Заявники також вказували, що чинне законодавство України не наділяє відповідача компетенцією щодо прийняття рішень про примусовий демонтаж чи то тимчасових, чи то капітальних споруд, а примусовий демонтаж тимчасових чи капітальних споруд згідно законодавства може відбуватись лише на підставі рішення суду.

5. Позивачі наголошували, що невжиття заходів забезпечення позову, на їх думку, унеможливлять ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, оскільки демонтаж споруд зумовить їх фактичне знищення та відключення від електромережі, а відновлення приміщення у випадку задоволення позову займе тривалий час та значні фінансові витрати позивачів, з огляду на те, що потрібно буде будувати нові споруди та заново підключати їх до електромережі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

7. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

8. За позицією суду першої інстанції сам факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

9. Суд першої інстанції також наголошував, що заявниками не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 постановлену судом першої інстанції ухвалу скасовано, а заяву про забезпечення позову задоволено, а саме:

- зупинено дію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №568 від 22.07.2022 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 » в частині, що стосується демонтажу приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 які розташовані згідно двох Договорів № 3-3403-20 та № 3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

- заборонено Львівській міській раді (ідентифікаційний код юридичної особи 04055896; 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1), Виконавчому комітету Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 26256622; 79006, м. Львів, пл. Ринок,1), Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04056084; 79006, Львів, вул. Виговського, 34), Комунальному підприємству «Адміністративно технічне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 13804591; м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 6/7) та будь яким іншим уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на демонтаж приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у підприємницькій діяльності, як дві тимчасові споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 які розташовані згідно двох Договорів №3-3403-20 та №3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

11. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що демонтаж споруд призведе до припинення її електропостачання і розірвання договірних відносин з ПАТ «Львівобленерго», наявність яких підтверджується матеріалами справи, а повторне підключення буде можливе лише після розгляду цієї судової справи з прийняттям остаточного рішення.

12. Суд апеляційної інстанції також установив, що відновлення споруд, про які йде мова у оскаржуваному рішення Виконкому, буде можливим лише шляхом будівництва двох нових споруд, що зумовить фінансові витрати для позивачів на придбання будівельних матеріалів, а також замовлення підрядних робіт.

13. На переконання апеляційного суду, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, оскільки демонтаж споруд зумовить їх фактичне знищення та відключення від електромережі, а відновлення приміщення у випадку задоволення позову займе тривалий час та значні фінансові витрати позивачів, з огляду на те, що потрібно буде будувати нові споруди та наново їх підключати до електромережі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором купівлі- продажу приміщення магазину від 13.11.2012, реєстраційний №955, та Витягом про державну реєстрацію від 05.12.2012.

16. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 користується двома окремо розташованими спорудами площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 даними приміщеннями на підставі Договору позики від 01.08.2022 та Акту приймання-передачі від 01.08.2022.

17. Дві окремо розташовані споруди площею 25,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та площею 26,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 утворилися в наслідок самочинної реконструкції приміщення магазину загальною площею 67,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 належного ОСОБА_1 і розташовані на підставі двох Договорів №3-3403-20 та № 3-3421-20 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд від 13.07.2020, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як орендарем і Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, як орендодавцем.

18. 03.08.2022 до двох вищевказаних споруд прибули працівники Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради і розмістили на стіні однієї із них письмове повідомленням про демонтаж тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста від 03.08.2022 для Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , у якому було зазначено, що відповідно до пунктів 6, 7 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2022 №568 «Про надання функцій замовника на виконання робіт з благоустрою території, обмеженої АДРЕСА_5 до АДРЕСА_2 », тимчасові споруди на проміжку АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 підлягають демонтажу.

19. Враховуючи вищенаведене, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було рекомендовано в термін до 22.08.2022 здійснити демонтаж двох тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . Про здійснення добровільного демонтажу просили повідомити Залізничну районну адміністрацію до 23.08.2022. Також повідомлено, що у випадку невиконання даної вимоги, уповноваженою особою КП «Адміністративно-технічне управління» спільно з Залізничною районною адміністрацією буде проведено примусовий демонтаж тимчасових споруд.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції постановив з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, а викладені у цьому судовому рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

21. У відзиві на касаційну скаргу представник позивачів наголошує, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, дослідив усі докази, які містились у матеріалах справи та підтверджували підставіть вимог заявників, правильно визначив наслідки, які можуть настати у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, їх вплив на права позивачів і неможливість їх відновлення в разі реалізації відповідачем і особами, зазначеними у спірному рішення, передбачених ним дій щодо демонтажу споруд, які належать одному з позивачів і якими інший позивач користується на законних підставах.

22. Вжиті судом апеляційної інстанції заходи, на думку представника позивача, у цьому конкретному випадку є адекватними і співмірним з предметом спору й не завдають жодної шкоди інтересам територіальної громади.

23. За наведеного, у відзиві на касаційну скаргу заявляються вимоги про залишення її без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

24. Так, за приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

25. За змістом пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

26. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частини перша, четверта - шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

28. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

29. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

30. Так, висновки щодо застосування статей 150 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

31. Співмірність, за висновками Верховного Суду, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

32. У цій же справі колегія суддів Верховного Суду вказувала, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

33. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

34. У вищевказаній постанові Верховного Суду враховано Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

35. Тобто, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

36. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

37. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).

38. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

39. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

40. Колегія суддів, беручи до уваги приписи норм процесуального права, які регламентують питання забезпечення позову, висновки Верховного Суду щодо їх застосування, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини, предмет спору та суть оскаржуваного позивачами рішення, зміст правовідносин, у яких виник спір у справі, яка розглядається, вважає, що вжиті судом заходи є адекватними і співмірними.

41. На переконання колегії суддів вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають меті застосування такого інституту, спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, співвідносяться з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачами, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

42. Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення.

43. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову.

44. Крім того, колегія суддів зауважувала, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.

45. Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі №ЗД/380/67/20 у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.

46. У зазначеній вище постанові Верховий Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

47. Висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №1840/2909/18 та від 19.10.2021 у справі №ЗД/380/67/20 обґрунтовано взято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки такі стосуються застосування тих самих норм, що були застосовані й у справі, що розглядається, та викладені за схожих обставин у подібних правовідносинах.

48. Колегія суддів не залишає поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, про те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

49. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

50. У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (висновки у постановах Верховного Суду у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18).

51. З наведеного констатується, що самого лише посилання заявників у заяві про вжиття заходів забезпечення позову на існування загрози завдання їм спірним рішенням значних фінансових втрат не було б достатнім для застосування такого інституту, однак у комплексі з іншими обґрунтуваннями та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, які мають значення для вирішення порушеного позивачами питання про забезпечення позову, та з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду в подібних правовідносинах у тотожних спорах, колегія суддів у цьому конкретному випадку визнає правильними викладені у оскаржуваній постанові апеляційного суду висновки по суті заяви.

52. Здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення єдності судової практики й дотримуючись наявного у нього і закріпленого у частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, правомірно взяв до уваги правові позиції, наведені у постанові від 19.10.2021 у справі №ЗД/380/67/20, правовідносини у якій є тотожними за предметом спору (теж оскаржується рішення про демонтаж тимчасових споруд), суб`єктним складом учасників справи (позивачем теж виступає фізична особа - підприємець, а відповідачем - виконавчий комітете Львівської міської ради), обставинами справи і наведеними у заяві про забезпечення позову обґрунтуваннями.

53. У зв`язку з вищевказаним, колегія суддів вважає, що у цій конкретній ситуації суд апеляційної інстанції, задовольняючи подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову, не допустив порушення норм процесуального права і ухвалив судове рішення, яке відповідає закону.

54. Наведені ж у касаційній скарзі доводи не містять вагомих і переконливих міркувань, заснованих на об`єктивних фактах і нормах права, які б переконували у необґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції про наявність передбачених законом підстав для вжиття у цьому конкретному випадку заходів забезпечення позову, про які просили заявники, а також ставили б під сумнів законність оскаржуваної ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

56. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.

57. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець