ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 810/4288/16

касаційне провадження № К/9901/41218/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного ровадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді - Твердохліб В.А., Собків Я.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - ПрАТ «Лагода», позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі відповідач, скаржник, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002662200.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки №560/10-02-14-02/32967502 від 23.06.2016, яким встановлено порушення законодавчо встановлених строків розрахунку в іноземній валюті по експортному контракту поставки №10/02/15-1 від 10.02.2015, укладеному між ПрАТ «Лагода» та нерезидентом - AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати), оскільки моментом вчинення експертної операції є момент фактичного перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення вантажнох митної декларації.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 27.02.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача, оскільки податковим органом в акті перевірки здійснено перелік всіх митних декларацій (56шт.) за період з 10.02.2015 по 29.02.2016, без жодного посилання на первинний документ (в даному випадку митну декларацію), по якому встановлено порушення, а саме прострочена сума заборгованості по зовнішньоекономічному контракту, з урахуванням того, що АТ «ОТП БАНК» не могло повідомити податковий орган про факти порушення позивачем законодавчо встановлених строків повернення валютної виручки по контракту, укладеному позивачем з AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати), оскільки валютні операції через АТ «ОТП БАНК» по контракту № 10/02/15-1 від 10.02.2015 у періоді, який перевірявся, не здійснювались.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав на обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» та наявність правових підстав для їх задоволення.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відлік граничного 90-денного строку повернення валютної виручки, після порушення якого здійснюється нарахування пені, необхідно здійснювати саме з дати перетину кордону, а не з моменту митного оформлення митних декларацій, а саме: по МД № 125130007/2015/617851 - з 07.10.2015, а не з 05.10.2015, як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2015/617852 - з 07.10.2015, а не з 05.10.2015; по МД № 125130007/2015/617932 - з 18.10.2015, а не з 12.10.2015; по МД № 125130007/2015/617931 з 18.10.2015, а не з 12.10.2015; по МД № 125130007/2015/617938 - з 19.10.2015, а не з 13.10.2015. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що датою надходження валютної виручки є день її зарахування на розподільчий, а не поточний рахунок суб`єкта господарювання.

Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 і постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Інспекція послалася на те, що Товариство подало до податкового органу Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, станом на звітну дату - 01.04.2016 (реєстраційний номер 9050102007 від 06.04.2016), де здійснило декларування в розділі III «Майно та товари за кордоном» суми простроченої дебіторської заборгованості у розмірі 74789,79 доларів США по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1, який укладений з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати). Оскільки ухвалу про порушення провадження у справі № 910/33150/15 за позовом Товариства до AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1 Господарський суд міста Києва постановив 06.01.2016, то позивач порушив граничний строк надходження валютної виручки по митних деклараціях № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015.

Своїм правом на подання заперечень на доводи касаційної скарги позивач не скористався.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.11.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 24.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 10.02.2015 по 31.05.2016, результати якої оформлені актом №560/10-02-14-02/32967502 від 23.06.2016, за висновками якого Товариством були порушені законодавчо встановлені строки розрахунків, передбачені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пунктом 1 Постанови правління НБУ від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному ринку та валютному ринках України», по експортному контракту від 10.02.2015 № 10/02/15-1, який укладено з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати).

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що оскільки ухвалу про порушення провадження у справі № 910/33150/15 за позовом Товариства до AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1 Господарський суд міста Києва постановив 06.01.2016, то позивач порушив граничний строк надходження валютної виручки по митних деклараціях № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція 12.07.2016 прийняла податкове повідомлення-рішення №0002662200, яким нарахувала Товариству пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 57869,07 грн.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб`єктами експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначений Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Товариство відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту.

При цьому, моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

Разом з цим, підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій у вигляді пені згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, викладений у акті перевірки, про порушення граничного строку надходження валютної виручки згідно контракту від 10.02.2015 № 10/02/15-1, який укладено з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати), по митних деклараціях № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015.

Разом з цим, матеріали справи не містять митних декларацій № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015, тоді як до митних декларацій № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 додані повідомлення про те, що фактичною датою перетину кордону за цими митними деклараціями є 07.10.2015 (а розрахунок пені за цими деклараціями Інспекцією здійснений виходячи з 05.10.2015).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, посилався, у тому числі, на митні декларації № 125130007/2015/617932 від 12.10.2015, № 125130007/2015/617931 від 12.10.2015, № 125130007/2015/617938 від 13.10.2015, які наявні у переліку митних декларацій, наведеному на 4-7 аркушах акту перевірки, проте які податковий орган не визначав як такі, по яких валютна виручка надійшла несвоєчасно (або по яких наявна заборгованість).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи не те, що у матеріалах справи відсутні митні декларації№ 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015, а митні декларації № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 не містять відмітки митного органу щодо дати фактичного перетину товаром митного кордону України (а до них лише додані повідомлення про фактичне вивезення товарів 07.10.2015), у суду касаційної інстанції відсутня об`єктивна можливість перевірити правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підстави для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відсутні.

Вищенаведені обставини мають визначальне значення для правильного й справедливого вирішення цього спору, однак суди попередніх інстанції на викладене вище уваги не звернули.

Таким чином судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова