ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №810/2760/17

адміністративне провадження №К/9901/19345/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС

на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року (суддя Терлецька О. О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (головуючий суддя Губська Л. В., судді: Епель О. В., Карпушова О. В. )

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ-Агро"

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Світ-Агро" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 21 липня 2017 року №КТ-UA125000-0106-2017 про визначення коду товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року, позов задоволено.

Позивачем подана заява про ухвалення додаткового судового рішення та про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, заяву ТОВ "Торговий Дім "Світ-Агро" задоволено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на користь позивача 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення судів мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. В свою чергу, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надано доказів, які б вказували на завищення наданих послуг або неправомірне їх визначення.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Світ-Агро" та адвокатом Крилач О. І. укладено договір про надання правової допомоги від 7 серпня 2017 року №17/024, пунктом 1.1 якого визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги шляхом здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Пунктом 2.1 договору визначено, що Клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) за надані послуги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до додатка №2 від 30 липня 2018 року до вказаного вище договору: словосполучення "правова допомога" замінено на "правнича допомога"; викладено підпункт 2.1.5 в наступній редакції: "Забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду цивільних, господарських, адміністративних та інших справ у загальних, спеціалізованих, третейських, інших судах України, створених відповідно до законодавства"; викладено пункт 4.1 в наступній редакції: "Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої підпунктами 2.1.1-2.1.7,2.1.9 цього договору, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін та відображений у кошторисі, що є невід'ємною частиною цього договору".

Сторонами також погоджено кошторис на надання послуг правового характеру, який оформлений як додаток до договору, що є його невід'ємною частиною.

Виконання умов вказаного вище договору підтверджується детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) від 14 серпня 2018 року, рахунками на оплату від 25 травня 2018 року та від 7 серпня 2017 року, актами виконаних робіт (наданих послуг) від 6 вересня 2017 року та від 25 травня 2018 року, платіжними дорученнями від 7 серпня 2017 року №3835 на суму 15000,00 грн та від 7 червня 2018 року №6693 на суму 8000,00 грн.

При цьому сума у розмірі 15000,00 грн. була перерахована позивачем адвокату, як авансовий внесок (передоплата) за підготовку та подання до суду двох позовних заяв. В подальшому сума у розмірі 7000,00 грн. за підготовку позовної заяви у справі №810/2760/17 була списана з суми авансового платежу.

Згідно із детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та актами виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом було надано такі послуги: складання та подання до суду позовної заяви у справі №810/2760/17, кількість витрачених годин - 3,5, сума - 7000,00 грн (2000,00 грн за 1 год. ); складання та подання до суду відповіді на відзив у справі №810/2760/17, кількість витрачених годин - 4, сума - 8000,00 грн (2000,00 грн за 1 год. ).

Зазначена вартість виконаних робіт відповідає кошторису, який є додатком до договору від 7 серпня 2017 року №17/024.

За результатами дослідження зазначених вище доказів суди дійшли висновку про доведеність розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та співрозмірність їх з обсягом наданої адвокатом допомоги у справі.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник, з посиланням на Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу в цивільних та адміністративних справах", обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що у договорі про надання правничої допомоги, в рахунках на оплату та у платіжних дорученнях відсутня інформація про обсяг наданої правничої допомоги, а надані позивачем документи для підтвердження витрат на професійну фінансову допомогу містять розбіжності.

Так, скаржник зазначає, що "Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг)" містить інформацію про те, що за результатами складання та подання відповіді на відзив був складений "Акт виконаних робіт" від 31 травня 2018 року, однак фактично "Акт виконаних робіт" датований 25 травня 2018 року. Крім того, у рахунку на оплату від 7 серпня 2017 року та в платіжному дорученні від 7 серпня 2017 року №3835 вказана сума до оплати 15000 грн., однак відповідно до "Детального опису виконаних робіт (наданих послуг)" за цими бухгалтерськими документами передбачена оплата в сумі 7000 грн. Також скаржник звертає увагу на непідтвердження позивачем укладання додаткових договорів про визначення розміру гонорару за надання правничої допомоги відповідно до підпункту 2.1.5 договору про надання правничої допомоги від 7 серпня 2018 року №17/024, як це передбачено його пунктом 4.2.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що твердження митного органу щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими. Витрати позивача, здійснені на підставі договору про надання правничої допомоги, підтверджуються наданими разом із заявою про розподіл судових витрат документами, а посилання скаржника на положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу в цивільних та адміністративних справах" не заслуговують на увагу у зв'язку із втратою даним нормативно-правовим актом чинності.

Щодо розбіжностей між "Детальним описом виконаних робіт (наданих послуг)" та "Актом виконаних робіт" зазначає, що такі недоліки було усунуто та надано до суду виправлений опис виконаних робіт. Водночас в пункті 4.3 договору про надання правничої допомоги від 7 серпня 2017 року №17/024 сума гонорару зазначається адвокатом в актах про надання правничої допомоги, які формуються ним в міру необхідності.

В матеріалах справи міститься пояснення позивача про те, що сума в розмірі 15000
грн. була перерахована як авансовий внесок за підготовку на надання до суду двох позовних заяв (у цій справі та у справі №810/2759/17). Відповідно, після підготовки та подання до суду у даній справі позовної заяви та відповіді на відзив адвокатом з урахуванням кошторису, який є невід'ємною частиною договору про надання правничої допомоги, складено акти виконаних робіт на загальну суму 15000 грн., у яких, як і у детальному описі виконаних робіт, конкретизовано інформацію щодо номеру справи, характеру правничої допомоги, кількості витраченого часу та вартості наданих послуг. При цьому сума в розмірі 7000 грн. була списана з суми авансового платежу, а решта у розмірі 8000 грн. на підставі виставленого рахунку оплачена відповідно до платіжного доручення від 7 червня 2018 року №6693.

Крім того, позивач зазначає, що у платіжному дорученні у графі "призначення платежу" вказано, що сума перераховується на оплату послуг з правничої допомоги за договором від 7 серпня 2017 року №17/024, а твердження відповідача про те, що в рахунку має міститись посилання на акт виконаних робіт, є безпідставним.

Щодо посилань митного органу на відсутність окремого договору на підставі пункту
4.2 договору про надання правничої допомоги від 7 серпня 2017 року №17/024, позивач зазначає про їх безпідставність, оскільки в матеріалах справи міститься копія додатку від 30 липня 2018 року №2 до вказаного договору, відповідно до якого підпункт 2.1.5 викладено в новій редакції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розмір понесених позивачем витрат в сумі 15000,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас доводи суб'єкта повноважень щодо невідповідності затраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви та відповіді на відзив не містять належних обґрунтувань; при цьому митним органом не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували відповідний розмір судових витрат.

Доводи відповідача про те, що розмір витрат є необґрунтованим, правильно не прийнято судами до уваги, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Твердження скаржника про недостатню деталізацію договору про надання правової допомоги є також неприйнятними, оскільки позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в актах виконаних робіт (наданих послуг).

На підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у даній справі.

Посилання митного органу на положення Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат та правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI є безпідставними, оскільки Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат та правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI втратив чинність з 15 грудня 2017 року на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Наявність технічної помилки, а саме розбіжностей в датах між "Детальним описом виконаних робіт (наданих послуг)" та "Актом виконаних робіт" не може бути підставою для відмови у відшкодуванні понесених витрат. До того ж, дана помилка була виправлена позивачем в подальшому, а саме надано виправлений детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміст пункту 3.1 глави 3 "Розрахунки із застосуванням платіжних доручень" Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, вказує на те, що зазначення інформації про те, яка саме правова допомога надавалась, а також інформації про дату рахунку на оплату, не є обов'язковими реквізитами, що мають зазначатися у платіжному дорученні, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, та стягнення на користь ТОВ "Торговий дім "Світ-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Київської митниці ДФС слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №810/2760/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх