ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №440/207/19

адміністративне провадження №К/9901/31296/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 440/207/19

за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов`язання надати публічну інформацію

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Григорова А. М., суддів Ральченка І. М., Подобайло З. Г.,

У С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов`язання надати публічну інформацію.

2. На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху через несплату судового збору та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 05 вересня 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

5. 28 серпня 2019 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 направив до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому позивач просив суд зменшити йому судовий збір за апеляційне оскарження ухвали до такої ж ставки, яка діє в «цивільних» судах - тобто до 0,2 прожиткового мінімуму (384,20 грн). До клопотання позивач додав квитанцію № 0.0.1449253118.1 від 28 серпня 2019 року на суму 384 грн. 20 коп.

6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду документів, підтверджуючих наявність пільг щодо сплати судового збору чи скрутного майнового становища або оригіналу документу про сплату судового збору на суму 1921 грн. на реквізити: отримувач УК в Основ`янському районі м. Харкова, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999628, банк: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку - 34318206081004, код класифікації доходів бюджету - 22030101 протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали суду.

8. 26 вересня 2019 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 направив до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (суддею отримано 11 листопада 2019 року), в якому просить повторно розглянути питання про зменшення судового збору за подачу апеляційної скарги з мотивів того, що в адміністративному судочинстві ставка збору складає в 5 разів більше, ніж в цивільному судочинстві.

ІІ. Рішення суду апеляційної інстанції в цій справі та мотиви його ухвалення

9. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

10. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на ухвалу суду регулюється пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в чинній редакції від 01 січня 2019 року. Доказів незадовільного майнового стану, що спричиняє неможливість сплати судового збору в повному розмірі, позивачем не надано. Отже, враховуючи те, що вимоги ухвали від 27 серпня 2019 року у встановлений судом строк не виконані, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду.

ІII. Касаційне оскарження

11. На зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 листопада 2019 року.

12. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Закону України «Про судовий збір», просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що згідно з чинним Законом України «Про судовий збір» юридичні особи в усіх видах судочинства (цивільне господарське і адміністративне) сплачують однакову ставку судового збору за апеляційне/касаційне оскарження ухвал судів. Проте фізичні особи за оскарження ухвал в адміністративному судочинстві сплачують судовий збір в розмірі 1 прожиткового мінімуму - в той час як за оскарження ухвал в цивільному судочинстві сплачується ставка в розмірі 0.2 прожиткового мінімуму. Позивач вважає, що є підтвердженим факт неоднакового відношення в цивільному і адміністративному судочинстві до фізичних осіб, які оскаржують ухвалу суду. На думку позивача, неоднакове ставлення є суттєвим, оскільки ставка судового збору в обох випадках відрізняється в 5 разів, у гривневому вираженні це 384,20 і 1921,00 гривня судового збору для цивільного та адміністративного судочинства відповідно. За доводами позивача, встановлення в адміністративному судочинстві ставки збору за оскарження ухвали суду в розмірі який, за задумом законодавця, особі потрібен для того, щоб проіснувати місяць, є надмірним. Враховуючи це і вищевказану 5-кратну різницю в ставках для фізичних осіб в двох різних видах судочинства, позивач зазначає, що можна вважати неоднакове відношення до фізичних осіб в цивільному і адміністративному судочинстві суттєвим та непропорційним. Неоднакове ставлення до фізичних осіб в цьому випадку є дискримінацією за ознакою статусу особи та виду судочинства, в якому вона звертається до суду.

14. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року в справі № 161/3466/16-а, від 28 березня 2018 року в справі № 1111/3678/12, від 19 лютого 2018 року в справі № 589/6044/13-ц, від 30 січня 2018 року в справі № 2-3280/11, від 14 лютого 2018 року в справі 2а/0470/2563/12.

15. Касаційна скарга позивача не містить клопотання про здійснення розгляду справи за його участі або участі його представника.

16. 22 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/207/19.

17. 04 грудня 2019 року справа № 440/207/19 надійшла до Верховного Суду.

18. 06 грудня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому представник Конституційного Суду України спростовує її доводи, просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ІV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

22. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

23. На підставі приписів пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

24. Частиною другою статті 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

25. Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

26. Об`єкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI.

27. Змістом частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

29. Частиною восьмою статті 382 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

V. Позиція Верховного Суду

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

31. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом № 3674-VI.

32. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

33. Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, стаття 4 Закону № 3674-VI установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).

34. Приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, отже, за законом, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому відповідно і з апеляційною скаргою.

35. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2а/0470/2563/12.

36. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 2а/0470/2563/12 не застосовується до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки редакція частини першої статті 382 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) та статті 267 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а також Закону № 3674-VI є однаковими. Вимоги ж статті 382 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) не містять вимог щодо необхідності сплати судового збору, що відповідає приписам статті 4 Закону № 3674-VI.

37. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Водночас, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року в справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

38. За таких обставин Верховний Суд вважає, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, помилково порівняв підстави, умови, розмір та порядок сплати судового збору за подання адміністративного позову та за подання заяви в порядку контролю за виконання судового рішення. Отже, апеляційним судом було створено додаткові умови доступу до правосуддя у вигляді вимоги сплатити судовий збір за подання вказаної заяви.

39. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

40. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40.1. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

41. За таких обставин Верховний Суд вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

VІ. Судові витрати

42. З огляду на предмет касаційного оскарження судові витрати розподілу не підлягають.

43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 440/207/19 скасувати.

3. Адміністративну справу № 440/207/19 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов`язання надати публічну інформацію направити для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич