ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №441/1625/15-а

адміністративне провадження №К/9901/36851/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області про зобов'язання вчинити дію за касаційною скаргою виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області на постанову Городоцького районного суду Львівської області у складі судді Яворської Н.І. від 25 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Судової-Хомюк Н.М., Гудима Л.Я., Коваля Р.Й. від 19 квітня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач, Яворівська КЕЧ) звернулась до Городецького районного суду Львівської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області (далі відповідач), в якому просила: зобов'язати відповідача вчинити дії щодо присвоєння поштових адрес військовим містечкам № 1, № 2, № 3 та № 6, що перебувають у користуванні Яворівської КЕЧ та розташовані в м. Городок Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Яворівська КЕЧ є структурним підрозділом Міністерства оборони України та здійснює управління ввіреним їй військовим майном, серед яких військові містечка № 1, 2, 3 та 6; зазначено, що будівлі та земельні ділянки зазначених військових містечок, були передані у користування Городоцькій КЕЧ відповідно до постанови № 1 міської ради депутатів трудящих м. Городок Львівської області від 07 січня 1952 року. З метою ефективного використання ввіреного йому майна позивач неодноразово звертався до відповідача щодо присвоєння вказаним військовим містечкам поштових адрес, однак відповідач відмовляв позивачу, покликаючись на відсутність у нього правовстановлюючих документів на будівлі та земельні ділянки військових містечок № 1, № 2, № 3 та №6.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року позов задоволено частково, зобов'язано виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівської області присвоїти поштову адресу містечкам № 1, № 2, № 3 та № 6, що розташовані на території м. Городок Львівської області та перебувають у користуванні Яворівської КЕЧ, у задоволенні решту позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що досліджені в ході розгляду справи документи підтверджують експлуатацію будівель та земельних ділянок Городоцької КЕЧ, у подальшому, Яворівської КЕЧ та право позивача здійснити оформлення правовстановлюючих документів на вказані об'єкти шляхом присвоєння поштової адреси та подальшого виготовлення документів з віднесенням будівель та споруд до державної форми власності. Відмова виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області у присвоєнні поштової адреси на вказані об'єкти є безпідставною, оскільки факт розташування цих об'єктів на землях міської ради не надає право міській раді, за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, не вчиняти дії у відповідності до вимог статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду першої без змін.

Суд апеляційної інстанції, погодившись із рішенням суду першої інстанції, доповнив його тим, що згідно директиви Міністерства оборони України від 23.08.2012 № 322/1/12 та актів приймання - передачі основних засобів від 03 квітня 2007 року, єдиним балансоутримувачем будівель військових містечок № 1, № 2, № 3, № 6 є Яворівська КЕЧ. Право користування земельними ділянками на яких розташовані військові містечка, визначене розпорядженням Представника Президента України «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України» від 02 лютого 1993 роки № 49. При цьому вирішення питання про надання поштової адреси об'єктам нерухомого майна, а не земельним ділянкам, відповідно до статей 30, 33 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать до компетенції відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівської області, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить їх скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 22 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 441/1625/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року прийнято до провадження справу № 441/1625/15-а та призначено її до розгляду ухвалою від 21 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2012 року згідно актів приймання-передачі будівель, споруд і території військового містечка, інженерних споруд на підставі Директиви Міністерства оборони України від 23 серпня 2012 року № 322/1/12 військові містечка № 1, № 2, № 3 та № 6 були передані Яворівській КЕЧ району на відповідальне збереження та охорону. Також, згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, балансоутримувачем державного майна, а саме будівель військового містечка є позивач.

Також, судом першої інстанції встановлено, що постановою Городоцької ради депутатів трудящих м. Городок «Про передачу КЕЧ Городоцького району в тимчасове користування будівель місцевих рад, що займають військові частини ВПС, і земельних ділянок, на яких розміщені будівлі» від 07 січня 1952 року № 1, КЕЧ Городоцького району було передано у тимчасову експлуатацію будівлі та земельні ділянки, на яких розміщені ці будівлі, а саме, так звані військові містечка в м. Городок Львівської області, серед яких військове містечко № 1, № 2, № 3 та № 6.

Яворівська КЕЧ згідно затвердженого начальником Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 01 лютого 2006 року Положення про Яворівську КЕЧ є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Яворівська КЕЧ є органом військового управління і призначена для реалізації у військових частинах та установах, дислокованих у межах відповідальності Яворівської КЕЧ, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Право користування земельними ділянками, на яких розташовані військові містечка, визначене розпорядженням Представника Президента України «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України» за № 49 від 02 лютого 1993 року. У відповідності до положень вказаного розпорядження, у постійному користуванні будинкоуправління № 2 Яворівської КЕЧ залишаються земельні ділянки площею 2,99 га з подальшим виготовленням Державного акта на землю.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріали справи містять докази звернення позивача до Городоцької міської ради з вимогами про видачу довідки про присвоєння поштової адреси на будівлі військових містечок, розташованих у м. Городку Львівської області. Відмова у видачі довідки пояснюється відсутністю правовстановлюючих документів на землю.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що приміщення, які передбачалися для передачі у тимчасову експлуатацію Городоцькій КЕЧ для розміщення у них військових частин та земельні ділянки, на яких вони розташовані, перебувають у власності територіальної громади м. Городка, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на ці земельні ділянки. Також зазначає, що приміщення, які передавались Гродоцькій, а не Яворівській КЕЧ, перебувають у занедбаному стані та понад 10 років належно нею не обслуговуються. Крім цього, вказує, що постанова № 1 міської ради депутатів трудящих м. Городок Львівської області від 07 січня 1952 року вичерпала свою дію, оскільки нею передбачалась тимчасова передача в експлуатацію на час розташування військових формувань.

Яворівська КЕЧ подала заперечення на касаційну скаргу виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області, у яких вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій та безпідставність вимог касаційної скарги, оскільки суди на підставі повного дослідження доказів встановили всі обставини справи, які мали значення для її правильного вирішення, та вирішили спір з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника неприйнятні, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об?єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтею 1 якого визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Отже, системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях.

У процесі розгляду справи, сторонами не надано доказів, а судом не встановлено, що Городоцькою міською радою Львівської області затверджувався порядок присвоєння об'єктам нерухомого майна поштової адреси, а відтак суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися загальними нормами права.

Як на єдину підставу для відмови у присвоєнні поштової адреси, відповідач вказав на те, що у позивача відсутній правовстановлюючий документ на землю. Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанції, така підстава для відмови у присвоєнні поштової адреси є незаконною, оскільки такий документ не визначений жодним нормативним актом, як обов'язковим для прийняття такого рішення.

Такі висновкиузгоджуються також з тим, що виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги»,присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна є адміністративною послугою, а пунктом 6 ст. 9 цього Закону встановлено заборону вимагати від суб'єкта звернення документи або інформацію для надання адміністративної послуги, не передбачені законом.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було надано суду жодних правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, які підтверджували б, що останні є власністю саме територіальної громади.

Не заслуговують на увагу суду й також твердження скаржника про те, що території військових містечок № 1, № 2, № 3 та № 6 (земельні ділянки з будівлями), які знаходяться в користуванні Яворівської КЕЧ понад останніх 10 років, ніким не обслуговуються та не охороняються належним чином.

Зокрема, як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 09 грудня 2015 у справі № 914/2388/15 (яке набрало законної сили 22 грудня 2015 року) за позовом Городоцької міської ради Львівської області до Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району за участю заступника військового прокурора Львівського гарнізону про вилучення земельної ділянки, відповідно до актів приймання-передачі будівель, споруд і території військового містечка, інженерних мереж, укладених 02 квітня 2007 року, Яворівська КЕЧ передала військовій частині А3549 військове містечко № 1 та № 2 на відповідальне збереження та охорону, а відповідно до актів прийняття основних засобів 03 квітня 2007 року, військова частина А3549 передала основні засоби військового містечка № 1 та № 2 Яворівській КЕЧ на баланс.

Що стосується доводів скаржника про втрату чинності постанови № 1 міської ради депутатів трудящих м. Городок Львівської області від 07 січня 1952 року «Про передачу КЕЧ Городоцького району в тимчасове користування будівель місцевих рад, що займають військові частини ВПС, і земельних ділянок, на яких розміщені будівлі», то вказане питання було предметом дослідження Господарського суду Львівської області у справі № 914/2388/15 та не знайшло свого підтвердження.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, суд касаційної інстанції вирішуючи цей спір враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 10 жовтня 2018 у справі № 464/1505/17, якафактично зводиться до того, що у разі надання всіх документів, що вимагаються, результатом надання адміністративної послуги має бути рішення суб'єкта владних повноважень про присвоєння поштової адреси будинку.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційну скаргу виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Городоцького районного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко