ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/4885/16

адміністративне провадження №К/9901/198/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. (судді - Твердохліб В.А., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за її позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2016р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання Договору №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р. нікчемним, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015р.;

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за Договором №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за Договором №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за Договором №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», невключення її до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання Договору №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р. нікчемним, яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015р.;

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 відкритих у ПАТ «Дельта Банк», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2017р. скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати кошти на рахунок.

Також посилалась на те, що рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, а тому вона не знала і могла знати про віднесення банку до категорії проблених та запровадження певних обмежень у його діяльності, а тому висновки апеляційного суду щодо допущення нею, під час укладання договору банківського вкладу, порушення встановлених НБУ заборон є безпідставним та таким, що не відповідають чинному законодавству та обставинам справи.

Крім того посилалась на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання нікчемних договору банківськог вкладу, а також доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення констиуційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень ст. 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Водночас відповідачем відповідного судового рішення не надано.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2015р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №007-28552-230215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США, відповідно до умов якого сума вкладу складає 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів; вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього Договору, та по 25.03.2015р. включно; процентна ставка на суму вкладу становить 5,5% (п'ять цілих п'ять десятих) річних.

Відповідно до п. 1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26308113030636

Відповідно до п. 1.10. Вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку розміщення Вкладу, або в інший термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим Договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів, відкритий на ім`я Вкладника в установі Банку.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №46296889 від 23.02.2015р. на рахунок позивача перераховано 2250,00 доларів США; призначення платежу: переказ коштів від ОСОБА_4

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». В наступному строки здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 02.10.2015р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015р. внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015р. №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015р. до 02.09.2015р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду 3147 від 03.08.2015р. «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015р. включно.

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» №408 від 29.05.2015р., від 15.09.2015р., комісія дійшла висновку, що договори банківських вкладів, укладені між банком та фізичними особами після 16.01.2015р. включно, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

Також, Комісія вирішила затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, в тому числі й договір, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.

Наказом уповноваженої особи Фонду «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» №813 від 16.09.2015р. вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів банківських вкладів (депозитів), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI згідно переліку, наведеного в додатку №1, в якому, зокрема, міститься інформація про договір, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного Товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015р. прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду - Кадирова Владислава Володимировича, строком на 2 роки з 05.10.2015р. до 04.10.2017р. включно.

Листом від 23.09.2015р. №8821/2232 відповідач повідомив позивача про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №007-28552-230215 від 23.02.2015р. на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право Уповноваженої особи Фонду на перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими цей Закон пов'язує нікчемність правочину. В свою чергу відповідачем не визначена конкретна підстава нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону, та не доведено, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений між позивачем та банком має ознаки нікчемного правочину, а також що вказаний договір є нікчемним у розумінні вимог цивільного законодавства України.

Крім того, суд виходив з того, що в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Водночас, судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу позивача, як і судового рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, відповідачем не надано.

Також суд виходив з того, що ні Законом України «Про банки і банківську дільність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012р. №346 не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних, а тому посилання відповідача на дану обставину, як на підставу нікчемності договору банківського вкладу, є необгрунтованим.

Крім того, суд дійшов висновку, що доводи уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, що є порушенням п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Дельта Банк» затверджених рішенням ради директорів АТ «Дельта Банк» протокол №14 від 20.03.2013р. є безпідставним, оскільки такі Правила не є нормою закону в розмінні ст. 215 Цивільного кодексу України, а відповідачем не надано суду доказів ознайомлення позивача з вказаними Правилами, а також не доведено, що укладення депозитного договору та перерахування коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд виходив з того, що Фонд здійснює виплату відшкодування коштів вкладникам на підставі отриманого від уповноваженої особи Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, однак в ході розгляду справи встановлено, що така інформація про позивача не була включена до зазначеного переліку, а тому спірні відносини між позивачем та Фондом на даний час не виникли, в зв'язку з чим вказані вимоги є передчасними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в момент укладення договору банківського вкладу між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем 23.02.2015р. діяли обмеження у діяльності банку, визначені вказаним наказом та постановою НБУ від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», які були прийняті з метою вжиття банком заходів для приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства та відновлення його фінансового стану.

Суд дійшов висновку, що укладення правочину в час дії певних обмежень у діяльності банку призвело до фактичного збільшення гарантованої суми відшкодування коштів вкладників за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, суд виходив з того, що кошти на рахунок позивача були перераховані з рахунку іншої фізичної особи, що суперечить пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом №14 від 20.03.2013р.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Приймаючи рішення про визнання укладеного з позивачем договору банківського вкладу нікчемним відповідачем не зазначено передбачені законом підстави для цього, а також не надано судам попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження наявності таких підстав.

Посилання відповідача на пункт 7 частини 3 статті 38 цього Закону є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено які переваги чи пільги отримала саме позивач внаслідок укладення договору банківського вкладу, а доводи відповідача свідчать про можливість отримання таких переваг (пільг) третьою особою, однак такі обставини не були предметом дослідження у даній справі.

Крім того, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 цього Закону.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок у аналогічних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №826/1476/15.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу, позивач в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим його дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, дотримання посадовими особами вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, а також наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Водночас, постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення (наказу) в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним.

Так, у постанові суд зазначив про те, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом помилково, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом від 16.09.2015р. №813, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №007-28552-230215 «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р., укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ «Дельта Банк», а справа в цій частині - закриттю. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2017р. скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом від 16.09.2015р. №813, в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №007-28552-230215 «Лояльний» у доларах США від 23.02.2015р., укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», а провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2017р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук