ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №809/4316/15

адміністративне провадження №К/9901/7983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року (головуючий суддя Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №809/4316/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки на об'єкті - адміністративний будинок по АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт), зданого в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 5 травня 2015 року №ІФ143151250395 (далі - Декларація) та складанні акта від 30.09.2015 про недопущення посадових осіб Управління на Об'єкт (далі - Акт).

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що позапланова перевірка була проведена відповідачем без належних на це підстав та без врахування того, що Об'єкт уже зданий в експлуатацію і на нього оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Також, зазначає, що працівником відповідача не було надано представникам Об'єкту направлення на перевірку та службове посвідчення та безпідставно складено акт про недопущення посадових осіб Управління до такої перевірки.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що Управлінням 20 березня 2015 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ІФ 083150790389 з реконструкції в існуючих межах незавершеного будівництвом адміністративного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

5 травня 2015 року відповідачем за зверненням позивача зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з реконструкції в існуючих межах незавершеного будівництвом адміністративного приміщення за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17-21).

Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.08.2015 (далі - Лист) (а.с.114-116), листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.08.2015 (далі - Лист-2) на підставі звернення Івано-Франківської міської ради про проведення позапланової перевірки законності будівництва по АДРЕСА_1 (а.с.54-55, 113) відповідачем 23 вересня 2015 року видано наказ №109 «Про проведення позапланових перевірок» (далі - Наказ), в п.3 додатку до якого головному державному інспектору Топорову А.В. доручено провести позапланову перевірку щодо будівельних робіт по АДРЕСА_1 (а.с.100-101).

На підставі даного Наказу Управлінням видано направлення на здійснення позапланової перевірки від 23 вересня 2015 року №3/109 (далі - Направлення, а.с.99).

30 вересня 2015 року головний інспектор будівельного нагляду Топоров А.В. спільно з головним державним інспектором Іванюком К.М. із залученням начальника управління правової роботи Івано-Франківського МВК Олесневича І.В. та заступника начальника першого міжрайонного відділу УПЗСЕ МУВС Іванківа В.Д. прибули на об'єкт позапланової перевірки - реконструкцію в існуючих межах незавершеного будівництвом адміністративного приміщення за адресою АДРЕСА_1, однак ОСОБА_1 не допустив даних посадових осіб до проведення позапланової перевірки, про що складено відповідний Акт.

Від підписання та отримання даного акту позивач відмовився, про що мається відмітка в цьому Акті (а.с.58).

Не погодившись із діями Управління щодо проведення перевірки Об'єкта та складання Акта, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для проведення позапланової перевірки об'єкта позивача слугувало звернення Івано-Франківської міської ради про проведення позапланової перевірки законності будівництва по АДРЕСА_1 від 14.08.2015 року, скероване листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.08.2015 року та листом ДАБІ України від 17.08.2015 року відповідачу для розгляду. А тому відповідно до п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, відповідач правомірно прийняв рішення про проведення позапланової перевірки позивача.

Складання акту про недопущення посадових осіб інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій відбулось внаслідок недопущення працівника відповідача до проведення позапланової перевірки на підставі наказу про проведення позапланових перевірок, направлення на проведення перевірки. Позивач в судовому засіданні не заперечив, що він не допустив до проведення перевірки представника відповідача та інших присутніх осіб, хоча й зазначив, що останні, на його думку, не мали для цього підстав, оскільки не надали йому жодних підтверджуючих документів.

Суд апеляційної інстанції також вказав, що згідно наказу Управління від 13.07.2015 №79 (далі - Наказ-2) об'єкт по АДРЕСА_1, був включений до плану перевірок здійснення державного нагляду дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності на ІІІ квартал 2015 року, про що ОСОБА_1 був повідомлений згідно листа від 31.07.2015 №43/02-44 у якому також зазначено, що перевірка буде проведена з 10 по 10 вересня 2015 року. Не погодившись із таким Наказом-2 щодо планової перевірки об'єкту саме по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 оскаржив такий до адміністративного суду. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року у справі №809/3736/15 було задоволено клопотання позивача та зупинено дію Наказу-2. Враховуючи, що термін проведення перевірки встановлений Наказом-2 було вичерпано, а до Управління надійшли численні скарги, зокрема Івано-Франківської міської ради (а.с.54, 56-57) та Листи-1,2, відповідачем враховуючи також наведення позивачем недостовірних даних у деклараціях та фактичне виконання будівельних робіт після здачі Об'єкта в експлуатацію, було видано Наказ (а.с.100-101) щодо проведення позапланової перевірки даного об'єкта.

Також суди вказали, що законом не встановлена пряма заборона проведення таких перевірок щодо зданих в експлуатацію об'єктів будівництва.

Таким чином, суди дійшли висновку, що Управління здійснюючи позапланову перевірку об'єкта по АДРЕСА_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки проводилась така перевірка на підставі Наказу, що прийнятий згідно п.7 Порядку, із наявним Направленням та посвідченням у особи, що здійснювала перевірку, проте позивач незважаючи на наявність таких документів протиправно не допустив працівників Управління до перевірки, зокрема й працівників правоохоронних органів, що були залучені до такої. Факт не допуску до перевірки відповідальних осіб, позивачем не заперечується, а відтак приймаючи до уваги, правомірність проведення відповідачем позапланової перевірки, дії Управління щодо складання Акта є законними. Даний Акт, у зв'язку з відмовою позивача його отримати (що підтверджується підписами осіб присутніми під час проведення перевірки) був надісланий йому поштовим відправленням з повідомленням про вручення (а.с.11-12).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним було подано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачем суду надано наказ про проведення перевірки по АДРЕСА_1. Адміністративний будинок по АДРЕСА_1 зданий в експлуатацію і на нього оформлено свідоцтво про право власності. На думку скаржника, підстав для проведення перевірки на об'єкті зданого в експлуатацію у відповідача не було. Управлінням направлено працівників на здійснення позапланової перевірки на даному об'єкті, однак працівником Управління не були надані направлення на перевірку та службове посвідчення. В подальшому складено акт про недопуск. Позивач вказує, що вказаний акт складено не в його присутності, для ознайомлення не надавався, копія акту не вручалась.

У запереченнях на касаційну скаргу Управління, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон №3038-VI).

Відповідно до частин першої і другої статті 41 Закону №3038-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 від 23.05.2011р. (далі - Порядок №553), який згідно п.1, визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

В п.10 даного Порядку передбачено, що Інспекції у своїй діяльності взаємодіють з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, державної статистики, а також з органами внутрішніх справ, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами.

Відповідно до п.12 Порядку №553 посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Пунктом 13 Порядку №553 закріплено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень.

Відповідно до п.14 цього Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.

Таким чином, обов'язок посадових осіб при здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки, як однієї з умов для його здійснення, кореспондується з обов'язком суб'єкта містобудування допустити посадових осіб до її проведення.

Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном (п.15 Порядку). Так, наказом Мінрегіонбуду №240 від 15.05.2012 року затверджено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, в тому числі і акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у цій справі внаслідок недопуску позивача до проведення перевірки посадових осіб, останніми правомірно було складено Акт.

З огляду на доводи касаційної скарги, позивач зазначає, що посадові особи не пред'явили службових посвідчень і направлення на перевірку, проте, не погоджується з Актом з тих підстав, що його складено не в його присутності.

Водночас, судами встановлено, що даний акт після його складання в приміщенні відповідача і наданні позивачу для підписання та отримання копії, у зв'язку з відмовою позивача був надісланий йому поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Вказане підтверджується цим поштовим відправленням та листом ДАБІ України від 26 жовтня 2015 року з приводу звернення ОСОБА_1 про законність здійснення відправлення поштової кореспонденції.

Відповідно до частин першої і другої ст.341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи позивача, які зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, не приймаються до уваги та не дають підстав вважати, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскільки законодавцем однозначно визначено наслідок недопуску посадових осіб до проведення перевірки - складення Акту про такий недопуск.

Щодо доводів позивача про неможливість здійснення перевірки об'єкта, зданого в експлуатацію, колегія суддів погоджується з висновками судів про їх безпідставність, з огляду на встановлені обставини продовження здійснення позивачем будівельних робіт, що не заперечується останнім, оскільки метою державного архітектурно-будівельного контролю є дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в межах доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі №809/4316/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду