ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 344/9283/16-а

адміністративне провадження № К/9901/30619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи 35А" до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватне підприємство "Прогрес-Буд ІФ", про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи 35А" на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Домбровської Г. В. від 27 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Іщук Л. П., Попка Я. С., Онишкевича Т. В. від 29 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи, 35А" (далі - ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А", позивач) звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - виконком Івано-Франківської МР, відповідач), треті особи: Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Департамент містобудування, третя особа 1), приватне підприємство "Прогрес-Буд ІФ" (далі - ПП "Прогрес-Буд ІФ", третя особа 2), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2016 року в частині присвоєння поштової адреси житловому будинку на вул. Г. Мазепи, 35Б в м. Івано-Франківську.

Позов мотивовано тим, що рішення виконкому Івано-Франківської МР від 21 липня 2016 року в частині присвоєння поштової адреси житловому будинку на вул. Г.

Мазепи, 35Б в м. Івано-Франківську є протиправним та таким, що прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки ПП "Прогрес-Буд ІФ" здійснювало будівництво без відповідної дозвільної документації та на самовільно захопленій земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законом, з врахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому підстав для скасування рішення немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А" звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 18 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/9283/16-а, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 344/9283/16-а за касаційною скаргою ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А" суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Скаржником подано клопотання про забезпечення участі його представника під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що рішення Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2014 року № 1402-45 "Про визнання будівництва самочинним" є виключно позицією органу місцевого самоврядування з приводу даного питання, однак не може вважатися належним доказом самочинності будівництва спірного об'єкту. Скаржник вважає, що довів належними та допустимими доказами під час судового засідання факт здійснення самочинного будівництва.

Від виконкому Івано-Франківської МР надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А", в яких зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованим, прийнятими на підставі правильної правової оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 4 липня 2016 року представником ПП "Прогрес-Буд ІФ" на адресу Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради подано заяву про присвоєння поштової адреси зданому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення, розташованого в м. Івано-Франківську за будівельною адресою вул. Г. Мазепи, 35Б. Зокрема, були надані: довіреність на ім'я представника ПП "Прогрес-Буд ІФ"; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 березня 2016 року; довідку АА № 029890 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27 квітня 2011 року; свідоцтво № 620913 про державну реєстрацію юридичної особи ПП "Прогрес-Буд ІФ"; декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення на вул. Мазепи, 35Б в м. Івано-Франківську", зареєстровану управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області 24 листопада 2014 року; технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 35Б, вулиця Гетьмана Мазепи, місто Івано-Франківськ, від 23 червня 2014 року; ситуаційний план в М 1:2000; контрольно-виконавча зйомка в М 1:500; державний акт на право постійного користування землею серія ІФ 15/4-000037 від 24 червня 1994 року; довідки фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2015 року № 2-08/282, від 27 травня 2015 року № 2-08/254; договір № 98 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 28 травня 2012 року.

За результатом розгляду цих документів виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2016 року прийнято рішення, зокрема, про присвоєння поштової адреси житловому будинку на вул. Г. Мазепи, 35Б в м. Івано-Франківську.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно статті 40 цього ж Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 441/1625/15-а.

Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомості у місті Івано-Франківськ визначено Положенням про порядок присвоєння (зміну) та реєстрацію адрес об'єктів нерухомості міста Івано-Франківська, затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради (36 сесія) шостого скликання від 20 червня 2013 року № 1134-36 (далі - Положення)

підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 Положення про порядок присвоєння (зміну) та реєстрації адрес об'єктів нерухомості міста Івано-Франківська визначено, що присвоєння/зміна адрес виконується за заявою зацікавленої особи, згідно поданих документів.

Перелік необхідних документів, що подаються заявником для новозбудованих об'єктів:

заява на ім'я міського голови;

засвідчені копії установчих документів, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та паспорту та ідентифікаційного коду для фізичної особи (керівника);

засвідчена копія сертифікату відповідності (декларації про готовність об'єкту до експлуатації; акту готовності об'єкту до експлуатації);

засвідчена копія технічного паспорту, виданого ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" чи іншою особою яка має на це право;

ситуаційний план в М 1:2000;

контрольно-виконавча зйомка в М 1:500;

засвідчена заявником копія документу, що посвідчує право власності чи користування на земельну ділянку;

довідка фінансового управління виконкому про участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (крім індивідуальних житлових будинків загальною площею до 300 м кв. ).

Як встановлено судами, 4 липня 2016 року представником ПП "Прогрес-Буд ІФ" на адресу Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради подано заяву про присвоєння поштової адреси зданому в експлуатацію багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення, розташованого в м. Івано-Франківську за будівельною адресою вул. Мазепи, 35А (том 2, а. с. 59).

Відтак, враховуючи вимоги підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Положення про порядок присвоєння (зміну) та реєстрації адрес об'єктів нерухомості міста Івано-Франківська, Суд приходить до висновку про те, що ПП "Прогрес-Буд ІФ" до Центру надання адміністративних послуг Івано-Франківської міської ради було подано всі документи, які необхідні для присвоєння адреси відповідному новозбудованому об'єкту нерухомості.

Стосовно посилання скаржника на рішення Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2014 року № 1402-45 "Про визнання будівництва самочинним", яким, зокрема, визнано самочинним будівництво 8-ми поверхового будинку за будівельною адресою вул. Мазепи, 35А, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 86 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та статті 90 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частиною 4 статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови), варто розуміти так, що учасники адміністративної справи не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини 4 статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частиною 4 статті 78 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 824/234/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі № 465/5960/14-а, від 18 липня 2019 року у справі № 464/2262/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, що питання законності землекористування ПП "Прогрес-Буд ІФ" відповідною земельною ділянкою, питання законності містобудівних умов та декларації про готовність об'єкта до експлуатації були предметом дослідження під час розгляду судами справи № 809/2190/15 за позовом Івано-Франківської міської ради до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківської області за участі третіх осіб: ОСББ "Гетьмана Мазепи 35 А", ПП "Прогрес-Буд ІФ", про скасування державної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ 143143280243 від 24 листопада 2014 року.

Зокрема, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року, якою позов було задоволено, та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. Рішення суду апеляційної інстанції у справі № 809/2190/15 у подальшому залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2017 року.

Також рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року у справі № 909/1159/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2016 року, в задоволенні позову ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А" до Івано-Франківської міської ради та ПП "Прогрес-буд ІФ" про припинення права постійного користування на частину земельної ділянки площею 0,1449 га, що перебуває в користуванні ПП "Прогрес-буд ІФ" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІФ № 15/4-000037 від 24 червня 1994 року, яку фактично використовує ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35А" для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Г.

Мазепи, 35 А в м. Івано-Франківську, відмовлено.

Також колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2017 року у справі № 909/700/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 серпня 2017 року, у задоволенні первісного позову Івано-Франківської міської ради до ПП "Прогрес-Буд ІФ ", ПФ "Галицький двір" про зобов'язання знести самочинно збудований 8-ми поверховий житловий будинок за будівельною адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 35Б у м. Івано-Франківську відмовлено.

Водночас, задоволено зустрічний позов ПП "Прогрес-Буд ІФ" до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Івано-Франківської міської ради № 1402-45 від 12 червня 2014 року "Про визнання будівництва самочинним".

Під час розгляду справи № 909/700/14 суди дійшли до висновку про те, що жодна з трьох ознак самочинного будівництва, а саме: об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил, не підтвердилась у встановленому порядку. Суди також врахували, що міська рада та її виконавчі органи займали непослідовну позицію, оскільки видали забудовнику містобудівні умови, уклали з ним договір про пайову участь у розвитку інженерної та соціальної інфраструктури, розрахували й прийняли від забудовника внесок до міського бюджету з урахуванням площі восьмиповерхового будинку, присвоїли будинку адресу тощо. Усі зазначені обставини в їх сукупності призвели до того, що відповідні фізичні особи, мешканці міста Івано-Франківська, набули у встановленому порядку права власності на житлові і нежитлові приміщення в житловому будинку щодо якого виник спір.

З огляду на встановлені у судових рішеннях у справах № 809/2190/15, № 909/1159/15, № 909/700/14, які набули законної сили, обставини, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2016 року в частині присвоєння поштової адреси житловому будинку на вул. Г. Мазепи, 35Б в м. Івано-Франківську прийнято у межах наданих виконкому повноважень та у спосіб передбачений законом, з дотриманням інших вимог, визначених статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3,341,343,345,349,350,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гетьмана Мазепи 35А" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко