ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1262/16

адміністративне провадження № К/9901/30805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (суддя Гордієнко Т. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Крусян А. В., судді Вербицька Н. В., Джабурія О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2015

№ 504000006/2015/000028/2 (далі також Рішення);

- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2015

№ 504010000/2015/00077 (далі також Картка).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані ним Рішення та Картка прийняті всупереч вимогам законодавства, дії відповідача щодо витребування додаткових документів на підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованих товарів є протиправними, а надані до митного оформлення документи містили усі необхідні числові складові для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2015 № 504000006/2015/000028/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.12.2015

№ 504010000/2015/00077.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що з огляду на досліджені матеріали справи товариство у повному обсязі документально підтвердило правильність заявленої митної вартості імпортованого товару за першим основним методом - за ціною договору, а отже, спірні Рішення та Картка підлягають скасуванню.

Миколаївська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та містили розбіжності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, а також відмовив у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Позивач заперечень до суду не надав.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.04.2013 між позивачем та АТ «Єдіная торговая компанія» (рф) був укладений зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M про поставку товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в кількості 7 500 тонн за ціною 252,67 доларів США за тонну на загальну суму 1 895 025 доларів США.

З метою переміщення через митний кордон товару позивач 14.12.2015 подав електронну митну декларацію № 504010000/2015/003088 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару - гідроксиду натрію, із заявленою митною вартістю за основним методом (за ціною контракту).

Для підтвердження митної вартості товару були надані документи: контракт від 01.04.2013 року, специфікація від 24.11.2015 № 31, від 03.12.2015 інвойс № V-274, накладна СМГС № 20755527 від 10.12.2015, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару від 03.12.2015, паспорти якості.

В повідомленні від 14.12.2015 митний орган зазначив про необхідність надати додаткові документи: бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за товар, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 39,33 доларів США; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Листом від 18.12.2015 на вимогу митниці позивач надав додаткові документи: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно з умовами контракту та специфікації від 23.10.2015, 30.10.2015, 06.11.2015, 13.11.2015, 20.11.2015; експертний висновок від 15.12.15 № 120-1614; копію митної декларації країни відправлення від 03.12.2015; повідомлення про формування ціни шляхом зменшення її на 39,33 доларів США у результаті комерційних переговорів; відомості про те, що товар не страхувався, договори із третіми особами, пов`язані з контрактом про поставку товару не укладались, оскільки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є кінцевим споживачем продукту.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 18.12.2015

№ 504000006/2015/000028/2 відповідач зазначив, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування), не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень, обґрунтування зниження ціни на 39,33 доларів США, цінова інформація, зазначена у експертному висновку від 15.12.2015, суперечить біржовій ціновій інформації агентства ICIS. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі на рівні 0,364 доларів США/кг.

На підставі вказаного рішення, митним органом складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 18.12.2015 № 504010000/2015/00077 року, з зазначенням того, що митне оформлення може бути здійснене за умови подання нової митної декларації.

У зв`язку з потребою використання товару у виробництві позивач подав до митного органу нову митну декларацію, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, після чого товар було випущено у вільній обіг під гарантійні зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Як установили суди попередніх інстанцій, підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митниця вказала те, що позивач не надав документи, що підтверджують витрати на страхування, документальне обґрунтування зниження ціни, документальне підтвердження права на підпис інвойсу.

Разом з тим, як виснували суди, такі твердження митного органу спростовуються наданими до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документами.

Зокрема, суди зауважили, що позивач та контрагент відповідно до пункту 2.3 контракту від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M (в редакції додаткової угоди № 15 від 27.04.2015) домовились про те, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low минус 39,33 дол. США, де FOB MED Low - середнє котирування FOB MED Low, що публікується агентством ICIS, за два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця, що передують періоду відвантаження.

Крім того, з поданої до митного оформлення експортної декларації та інвойсу контрагента позивача вбачається, що контрагентом відправлено на адресу позивача 507,320 тонн товару на загальну суму 62 315,24 доларів США.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб`єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, митний орган не надав доказів того, що визначена контрактом від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M та додатковою угодою № 15 від 27.04.2015 ціна на ввезений позивачем товар якимось чином порушує критерії договірних відносин, визначених статтею 627 ЦК України.

При цьому суди попередніх інстанцій установили, що розбіжностей у документах, наданих позивачем для митного оформлення, в тому числі і щодо вартості товару немає. Ціна за одиницю товару, визначена у контракті та додатковій угоді, відповідає ціні у інвойсі та експортній декларації країни відправлення товару, надані позивачем документи не містять ознак підробки та містять усі відомості щодо якості, обсягу, умов поставки та ціни товару.

Відтак суди виснували, що позивач надав до митного оформлення усі визначені статтею 53 МК України та необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості документи.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації є протиправними, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко