ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №826/3999/16

адміністративне провадження №К/9901/2014/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (судді Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" (далі - ТОВ "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ТОВ "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 № 0012451503, яким товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 4005,69 грн за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що товариство виконало свій обов'язок щодо сплати податку на прибуток до Державного бюджету України, а помилка у платіжному дорученні щодо коду ЄДРПОУ не є підставою для застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, адміністративний позов ТОВ "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 № 0012451503.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії, які не містять ознаки бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. При цьому під час вирішення спору суди врахували правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах (від 02.12.2015 № 21-3920а15, від 16.06.2015 № 21-377а15).

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права обґрунтовані тим, що пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачає відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання незалежно від причини такої несплати.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та ухвалою від 07.02.2018 визнав за можливе попередній розгляд справи.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили: ТОВ "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" у поданій ним 25.02.2014 до ДПІ декларації з податку на прибуток за 2013 рік задекларувало податкове зобов'язання у сумі 20 238,00 грн; платіжним дорученням від 07.03.2014 № 600 товариство перерахувало вказану суму на рахунок територіального органу державної казначейської служби, який призначений для сплати до Державного бюджету України податку на прибуток, помилково зазначивши у платіжному доручені код ЄДРПОУ іншої юридичної особи (платника); листом від 03.02.2015 № 03/02-15 товариство просило зарахувати вказану суму грошових коштів (20 238,00 грн) на картковий рахунок товариства з податку на прибуток; ДПІ провела камеральну перевірку податкової звітності товариства з податку на прибуток за 2012 рік, 2013 рік, за результатами якої склала акт від 18.12.2015 № 7068/26-58-15-03-36196857 про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки оплата узгодженої суми зобов'язання з податок на прибуток у сумі 20 238,00 грн, граничний строк сплати якої 11.03.2014, була здійснена 12.02.2015, тобто із затримкою на 338 днів; на підставі цього акта ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі статтею 9 Податкового кодексу України відносяться, зокрема податок на прибуток підприємств, до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пунктом 1 частини 2 статті 29 якого визначено, що податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини 1 статті 69 цього Кодексу) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно із частиною 5 статті 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Враховуючи зазначене та обставини, які не заперечуються сторонами, ініціювання ТОВ "ТРАНС ЛОДЖИСТІКС" 07.03.2014 сплати до бюджету 20 238,00 грн свідчить про те, що саме з цієї дати відбулось вилучення частини його майна (коштів), і вказана сума була зарахована на єдиний казначейський рахунок, тому здійснення помилки у платіжному дорученні щодо ЄДРПОУ юридичної особи - платника податку під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про безпідставність застосованих до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2015 № 0012451503.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна