ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 200/10018/19-а

адміністративне провадження № К/9901/20701/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 200/10018/19-а

за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності щодо невиплати пенсії з червня 2018 року протиправною, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з дня припинення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 (прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Ястребової Л. В., суддів Гайдара А. В., Сіваченка І. В. ), -

УСТАНОВИЛ:

Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, ПФУ) про визнання бездіяльності щодо невиплати пенсії з червня 2018 року протиправною, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з дня припинення.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2018; зобов'язано ПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з
01.06.2018. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

22.12.2020 позивачка звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення, яку ухвалою суду від 30.12.2020 задоволено частково. Зобов'язано відповідача у 30-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали суду подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 19.09.2019.

20.01.2021 Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подало до суду звіт про виконання рішення суду від 19.09.2019.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 прийнято звіт Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №200/10018/19-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції про прийняття звіту про виконання судового рішення оскарженню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від
11.03.2021, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У скарзі покликається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначила, що відповідно до пункту 25 частини 1 статті 294 КАС України ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого просить у задоволенні скарги відмовити.

Провадження в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17.06.2021 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1.

Ухвалою від 11.08.2021 Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 293 КАС учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених частини 2 статті 293 КАС . Оскарження ухвал суду, які не передбачені частини 2 статті 293 КАС , окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 25 частини 1 статті 294 КАС передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до Пунктом 25 частини 1 статті 294 КАС .

Як слідує із вказаної норми, в ній не вказано такий конкретний вид ухвали, як ухвала про прийняття звіту про виконання судового рішення. Проте, у цій нормі зазначено, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до Пунктом 25 частини 1 статті 294 КАС .

У свою чергу зі змісту Пунктом 25 частини 1 статті 294 КАС вбачається, що вона стосується саме судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах і в її частині першій вказано, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, статті 382 КАС України надає суду два варіанти вирішення клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення: задовольнити або відмовити.

Таким чином, аналіз положень статей 294,382 свідчить про те, що до ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 КАС України відноситься, зокрема, й ухвала про відмову у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, а тому вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення.

Трактування вказаних положень в інший спосіб призвело б до ситуації, коли ухвала про відмову у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, про прийняття звіту не могла б взагалі бути оскаржена, оскільки особа, яка з нею не погоджується, - позивач, не має підстав для оскарження рішення по суті справи, так як воно, у цій ситуації, винесене на його користь. Крім того, як вбачається з заяви позивача та касаційної скарги, судове рішення стосується прав позивача на пенсію, яка протиправно не виплачується з вини пенсійного органу.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Цей принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених Кодексом адміністративного судочинства України, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Відмова у відкритті апеляційного провадження в цьому випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження безпідставно, з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі №200/10018/19-а- скасувати.

Справу направити до Першого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л. В. Тацій

Судді: Т. Г. Стрелець

С. Г. Стеценко