ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №296/8597/16-а

адміністративне провадження №К/9901/22738/18

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про визнання незаконним рішення посадових осіб та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 296/8597/16-а (колегія суддів у складі: Котіка Т.С., Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Позивач звернулася до суду з позовом до Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, в якому просить суд визнати незаконним рішення та дії посадових осіб Житомирської міської ради щодо відмови їй в реєстрації місця проживання та стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 12.04.2016 вона звернулася до Управління ведення реєстру територіальної громади, однак листом від 13.04.2016 позивачу було відмовлено в реєстрації місця проживання на підставі п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207 та Цивільного Кодексу України, а саме у зв`язку з ненаданням талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відповідним записом та не повідомлення про реєстрацію місця проживання дітей. Позивач вважає такі дії неправомірними, так як нормою, яка визначає порядок подання документів та їх перелік у випадку особистої реєстрації місця проживання є лише ч. 3 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка передбачає вичерпний перелік документів для реєстрації, до якого не входить талон про зняття з попереднього місця реєстрації, а згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» заборонено вимагати подання непередбачених даною статтею документів. Вважає безпідставними посилання на постанову КМУ №207. Крім того, позивач зверталася зі скаргою на ім`я міського голови Сухомлина С.І., однак отримала відповідь, що відмова начальника управління є законна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Корольовським районним судом м. Житомира постановою від 08.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконною відмову Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , стягнуто з Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 1500,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відповідач-2 не довів правомірність відмови у проведенні реєстрації місця проживання позивача, в задоволенні позову до Житомирської міської ради судом відмовлено, оскільки позивачем не доведено порушення його прав з боку Житомирської міської ради. Також виходячи з обсягу доведеності вимог, принципу розумності та справедливості, суд вирішив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.02.2017 скасував постанову Корольовського районного суду м. Житомира та прийняв нову, якою відмовив в задоволенні позову.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час звернення до управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради з заявою позивачка мала надати свідоцтва про народження дітей, або дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання батька дітей, оскільки відповідно до пункту 18 порядку, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). У зв`язку з тим, що такі відомості не були надані управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради обґрунтовано відмовило позивачу у реєстрації місця проживання. Підлягають скасуванню і судове рішення в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутня протиправність дій відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Позивачем, подано касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та залишити в силі постанову Корольовського районного суду від 08.12.2016.

Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі неповно з`ясованих обставин та неправильного тлумачення правових норм, що в свою чергу призвело до скасування законної і обґрунтованої постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2017.

Скаржник стверджує, що ненадання талону зняття реєстрації з попереднього місця проживання та ненадання відповідних документів про місце реєстрації проживання її неповнолітніх дітей, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 не є підставою для відмови в реєстрації місця проживання.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить залишити її без задоволення та залишити постанову Житомирського апеляційного суду від 16.02.2017 без змін.

Рух касаційної скарги

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017.

15.03.2018 касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14.02.2018 вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данелевич Н.А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюка А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.06.2019 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12.04.2016 ОСОБА_1 звернулася до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради (далі по справі - Управління) з проханням зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 13.04.2016 №20 Управління повідомило про відмову ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання, оскільки відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 №207 не було подано відповідних документів або інформації про зняття з реєстрації, а саме талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні та не було повідомлено про місце реєстрації проживання малолітніх дітей. Також, в листі здійснено посилання на положення ст. 29 Цивільного кодексу України, яка визначає місце проживання малолітніх дітей, а також на ст. 160 Сімейного кодексу України, згідно якої місце проживання дитини визначається за згодою батьків.

Позивач знялася зі свого попереднього місця реєстрації 17.07.2015 за адресою: АДРЕСА_2 разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 та двома малолітніми ОСОБА_3 2010 року народження та ОСОБА_4 , 2012 року народження при дії Порядку №1077. Однак, звернулася із заявою про реєстрацію місця проживання лише 12.04.2016, під час дії правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207.

При зверненні 12.04.2016 року до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради позивачка разом із заявою подала паспорт, свідоцтво про право власності в якому зазначено, що вона є власником 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка має двох малолітніх дітей ОСОБА_3 2010 року народження та ОСОБА_4 , 2012 року народження, які станом на час звернення позивача із заявою не були зареєстрованими. Так само, не був зареєстрований і чоловік позивачки (батько малолітніх дітей).

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

В свою чергу, статтею 9-1 Закону передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила №207): для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи,

- - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації,

- довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до пункту 4 Правил громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Даний спір підсудний адміністравним судам, оскільки стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з процедурних питань та не пов`язаний із спором про будь-яке речове право.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, свідоцтво про народження дітей або дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування), також, заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи, (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправомірно вийшов за рамки підстав зазначених у відмові відповідача суд відхиляє, оскільки підставою відмови зазначено пункт 11 Правил у зв`язку з ненаданням відповідних документів або інформації. Перелік необхідних документів визначено пунктом 18 Правил, у тому числі частиною четвертою вказаного пункту. Апеляційний суд правильно застосував вказану норму, зазначивши, що батьки повинні зареєструвати місце проживання малолітніх дітей або підтвердити наявність їх реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано скаржником, що позивачем до органу реєстрації не було подано документи або інформації, передбаченої пунктом 18 Правил №207 щодо реєстрації дітей, у зв`язку з чим Суд підтримує висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості відмови відповідача у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

Таким чином, судом апеляційної інстанції правомірно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Доводи скаржника про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у особистій реєстрації місця проживання через її небажання на той момент здійснювати реєстрацію місця проживання малолітніх дітей є безпідставними.

Також, з урахуванням того, що заяву ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання було прийнято відповідачем та самостійно витребувано талон зняття з реєстрації місця проживання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана обставина не є визначальною у прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги про упередженість судів не підтверджено доказами, а тому судом відхиляються.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

Оскільки в діях відповідача не було протиправних діянь та відмова в реєстрації місця проживання є законною, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судом апеляційної інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов