ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

Київ

справа №200/3958/19-а

адміністративне провадження №К/9901/23051/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Циганенка А.І. від 22.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г. від 30.07.2019

у справі № 200/3958/19-а

за позовом ОСОБА_1

до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116;

- зобов`язати відповідача здійснити за зазначені періоди нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді, згідно з довідками територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та від 10.01.2019 №04-116;

- стягнути з відповідача та виплатити позивачу заборгованість у зв`язку з недоплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виникла у період з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019;

- звернути рішення до негайного виконання;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, позов задоволено частково: стягнуто з Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача заборгованість з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 14272,20 грн; рішення в частині присудження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір в сумі 1921,00 грн на користь державного бюджету; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

3. 14.08.2019 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, в якій ОСОБА_1 просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

4. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

5. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 закінчено підготовчі дії у даній справі та призначено таку до розгляду у судовому засіданні 04.02.2020.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2020 постановлено розгляд справи продовжити у письмовому провадженні.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 25.11.2015 отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

9. 13.12.2018 Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області зареєстрована заява позивача №21160 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120.

10. 15.01.2019 Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області зареєстрована заява позивача №478 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116.

11. 15.01.2019 Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення по особовому рахунку № НОМЕР_1 про перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2019. Щомісячне довічне грошове утримання розраховано в сумі 42816,60 гривень.

12. 25.01.2019 Слов`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення по особовому рахунку № НОМЕР_1 про перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.02.2019. Щомісячне довічне грошове утримання розраховано в сумі 46680,00 грн.

13. На звернення позивача за роз`ясненнями щодо дати перерахунків пенсії відповідач листом від 21.02.2019 повідомив, що перерахунок за заявою від 13.12.2018 здійснено з 01.01.2019, за заявою від 15.01.2019 здійснено з 01.02.2019. Позивачу зазначено про наявність заборгованості за січень 2019 року в сумі 14272,20 грн і нарахування цієї суми на додаткову відомість, виплату якої планується провести при наявності фінансування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365".

14. Згідно з довідкою Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №10928 від 23.04.2019 ОСОБА_1 виплачено щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці у наступних розмірах: за грудень 2018 року - 28544,40 грн; січень 2019 року - 28544,40 грн; лютий, березень, квітень 2019 року - 46680,30 грн щомісячно.

15. Наявність заборгованості за січень 2019 року у розмірі 14272,20 грн відповідач підтвердив у листі №109/М-17-01-03 від 21.02.2019.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідач порушив її право як судді у відставці на перерахунок грошового утримання при збільшенні розміру винагороди працюючого судді за посадою, з якої суддя звільняється у відставку, оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен бути проведеним з дати законодавчого внесення змін до складових суддівської винагороди.

17. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4 розділу II Порядку надання документів для перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі також - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Отже, на час розгляду справи в Донецькому окружному адміністративному суді відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог позивача у зв`язку з перерахунком пенсії.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки зміни до Порядку щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з дня, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, не внесені, тому відповідачем правильно проведено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, відповідно з 01.01.2019 та 01.02.2019. З урахуванням того, що рішеннями відповідача перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведений з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, відповідно з 01.01.2019 та 01.02.2019, то позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задоволенню не підлягають. Вимоги про зобов`язати вчинити певні дії є похідними, а тому у їх задоволенні також необхідно відмовити. Разом із тим, оскільки судом встановлено наявність у відповідача заборгованості щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання за січень 2019 року у розмірі 14272,20 грн, дана вимога підлягає задоволенню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Позивач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 за конституційним поданням Верховного Суду України (конституційності) положень частин 3, 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" змінилась в сторону збільшення складова суддівської винагороди - посадовий оклад працюючого судді. Безпідставними є посилання судів на те, що зміни до Порядку щодо перерахунку довічного утримання судді у відставці з дня, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди, не внесені, оскільки положення пункту 4 розділу 2 вказаного Порядку не відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач мав провести перерахунок її пенсії у відповідності до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з дати законодавчого внесення змін до складових суддівської винагороди. Вища юридична сила закону полягає в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Вказує, що судом порушено її конституційне право на захист, оскільки справа розглянута за відсутності її представника. Зазначає, що на момент подання касаційної скарги борг відповідача становить 18135,90 грн, що включає заборгованість за грудень у розмірі 14272,20 грн, за січень - 3863,70 грн (борг за січень у розмірі 14272,20 грн сплачено 12.06.2019). Вказує, що до негайного виконання рішення підлягає уся сума заборгованості - 18135,90 грн, що є в межах щомісячного довічного грошового утримання за один місяць. З метою виконання статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суди повинні були зобов'язати відповідача подати звіт про виконання даного судового рішення. Зазначає, що судами неправильно вирішено питання щодо стягнення судового збору, оскільки такий підлягає стягненню на її користь. У зв'язку із наведеним просить скасувати у повному обсязі рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116; зобов`язати відповідача здійснити за зазначені періоди нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді, згідно з довідками територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та від 10.01.2019 №04-116; стягнути з відповідача та виплатити позивачу заборгованість у зв`язку з недоплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виникла у період з 01.12.2018 по 31.12.2018 у сумі 14272,20 грн та з 01.01.2019 по 31.01.2019 у сумі 3863,70 грн; звернути рішення до негайного виконання у сумі 18135,90 грн; зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення; стягнути на її користь сплачений судовий збір.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

21. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

22. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

23. Відповідно до частини пункту 8 частини 4 статті 48 та частини 6 статті 48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів») незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

24. Аналогічні положення закріплені у статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі також - Закон № 1402-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

25. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

26. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

27. У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

28. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

29. Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

30. Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 передбаченого, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

31. Пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки передбачено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

32. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

33. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, № 686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17.

34. Колегія суддів зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

36. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 25.11.2015 отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

38. 04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").

39. Відповідно до пункту 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

40. Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

41. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762,00 грн.

42. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн з 01.01.2019.

43. Згідно з частиною 1, 3 статті 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

44. Відповідно до статті 141 Закону №2453-VІ (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІІІ) та рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

45. Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

46. Аналіз наведених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/ складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

47. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 положення частин 3, 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

48. Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом".

49. Тобто, саме з 04.12.2018 виникає необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд"), відтак змінено розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

50. Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.

51. Вказаним Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

52. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача із заявами про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 13.12.2018 та 15.01.2019.

53. Однак відповідач здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу: за заявою від 13.12.2018 з 01.01.2019; за заявою від 15.01.2019 - з 01.02.2019.

54. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

55. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.

56. Колегія суддів зазначає, що перерахунок, який просить здійснити позивач за грудень 2018 року, обумовлений відновленням раніше порушених прав громадян з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення №11-р/2018, а саме 04.12.2018. Разом із тим, перерахунок, який просить здійснити позивач за січень 2019 року, обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік», а дію вказаного Закону поширено на весь 2019 рік, в тому числі і на січень 2019 року, що вказує на виникнення права позивача на перерахунок довічного грошового утримання згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» саме з 01.01.2019, а не з місяця, наступного за місяцем, у якому відбуваються зміни.

57. Натомість пункт 4 розділу ІІ Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взагалі позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог статті 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.

58. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення пункт 4 розділу ІІ Порядку, тобто підзаконного нормативно-правового акта, оскільки Закон № 1402-VIII має вищу юридичну силу, з огляду на наступне.

59. Юридична сила закону як основного джерела права, а також його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України

60. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади, яким у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України є Верховна Рада України.

61. У Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, а відтак це означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

62. Пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

63. Вирішуючи спірні правовідносини щодо визначення часу, з якого зобов`язаний орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить з приписів частини 3 статті 7 КАС України, згідно з якими у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

64. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

65. Аналогічний висновок щодо застосування закону як акта, який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт, викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 24.10.2019 у справі № 761/14626/17 та у справі № 295/7219/16-а.

66. З огляду на викладене, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116 протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

67. Окрім того, колегія суддів зауважує, що пункт 4 розділу ІІ Порядку у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.06.2019 № 6-14 викладений в новій редакції, згідно з якою перерахунок щомісячного довічного утримання судді проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

68. Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача у зв`язку з недоплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виникла у період з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність заборгованості за січень 2019 року у розмірі 14272,20 грн, однак такий розмір заборгованості визначений судами з урахуванням листа відповідача №109/М-17-01-03 від 21.02.2019, але на підставі заява позивача, поданої відповідачу ще 13.12.2018. З огляду на наведене, вказаний розмір заборгованості визначено з розрахунку розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, станом на 04.12.2018, а не станом на 01.01.2019, як того вимагає стаття 142 Закону № 1402-VIII, та з урахуванням здійсненої позивачу виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеної у січні 2019 року у розмірі 28544,40 грн.

69. Щодо зазначення у касаційній скарзі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у зв'язку із недоплатою їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що виникла за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 та з 01.01.2019 по 31.01.2019, з зазначенням конкретних сум, колегія суддів зауважує, що ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи судом першої інстанції (шляхом подання заяви про зміну/уточнення позовних вимог) позивачем не було зазначено вимогу про стягнення конкретно визначених сум заборгованості, які вона зазначає у касаційній скарзі, а тому з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правильності визначення даних сум, враховуючи виключну компетенцію пенсійного органу, виходячи з меж касаційного перегляду справи, з урахуванням положень частини 4 статті 341 КАС України, згідно з якими зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається, дані уточнення не можуть бути взяті до уваги Верховних Судом.

70. Враховуючи, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову (заборгованість станом на момент розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 14272,20 грн дійсно існувала) є законним, з огляду на виключну компетенцію пенсійного органу, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120, починаючи з 04.12.2018, та на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 10.01.2019 року №04-116, починаючи з 01.01.2019, та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок у зазначені вище періоди, та здійснити виплату таких (з врахуванням раніше виплачених сум).

71. Вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.12.2018 по 04.12.2018 та зобов`язання відповідача здійснити за вказаний період нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 підлягають частковому задоволенню, оскільки, як зазначено вище, саме з 04.12.2018 виникла необхідність у проведенні перерахунку позивачу раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки саме з цієї дати визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 3, 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").

72. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

73. Відповідно до частин 1, 2 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

74. Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

75. Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

76. Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

77. Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

78. Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд, а тому відповідні висновки судів попередніх інстанцій у даній частині є правильними.

79. Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій права позивача на захист, оскільки розгляд справи такими було проведено без участі представника позивача, з огляду на те, що у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 18.03.2019, у якій позивач просить проводити розгляд справи у порядку письмового провадження, та заява її представника - Неминущія Г.Л. від 17.05.2019 про розгляд справи без його участі.

80. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

81. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

82. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

83. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

84. Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

85. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

86. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову з прийняттям нового рішення у даній частині про часткове задоволення позову.

87. Відповідно до частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

88. За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн та за подання касаційної скарги - 1536,80 грн.

89. Оскільки суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги позивача частково, то на його користь необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3457,80 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №200/3958/19-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 та за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116.

4. Зобов`язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням раніше виплачених сум:

- за період з 04.12.2018 по 31.12.2018 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120;

- за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 10.01.2019 №04-116.

5. У задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.12.2018 по 04.12.2018 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та зобов`язання відповідача здійснити за вказаний період нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу працюючого судді, згідно з довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 11.12.2018 №04-1120 - відмовити.

6. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі №200/3958/19-а залишити без змін.

7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) судові витрати в сумі 3457,80 грн (три тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ: 37803258).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко