ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2018 року

Київ

справа №2а-9704/12/2070

касаційне провадження №К/9901/41834/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (далі - Підприємство) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя - Мінаєва О.М.. судді - Макаренко Я.М.) у справі за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2013 позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення № 0000350854 від 23.02.2012 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1627607,50 грн.; скасував податкове повідомлення-рішення № 0000360854 від 23.02.2012; скасував податкове повідомлення-рішення № 0000370854 від 23.02.2012; скасував податкове повідомлення-рішення № 0000390854 від 23.02.2012 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 09.07.2013 апеляційну скаргу Підприємства залишив без задоволення, а апеляційну скаргу Інспекції задовольнив частково: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року скасував в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000390854 від 23.02.2012 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 3266461,76 грн. та прийняв у цій частині нову постанову, якою в цій частині позовних вимог відмовив; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.06.2014 касаційні скарги Підприємства та Інспекції задовольнив частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 № 0000350854, № 0000360854, № 0000370854 - повністю, № 0000380854 - в частині грошового донарахування на суму 135978449,00 грн., № 0000390854 - в частині грошового донарахування на суму 2614481,76 грн. Також суд ухвалив стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4292,00 грн.

28.02.2017 на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 у зазначеній справі був виданий виконавчий лист.

14.06.2017 Підприємство звернулось до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просило вирішити питання про судові витрати та стягнути на користь Підприємства судові витрати за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у сумі 1073,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 990 від 21.03.2013.

Зазначену заяву Підприємство обґрунтувало тим, що у резолютивній частині постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 суд зазначив про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у сумі 4292,00 грн., проте не вирішив питання щодо стягнення на користь Підприємства судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарги при розгляді даної справи. Також, Підприємство вказало, що у березні 2017 року воно звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання заяви), у якій просило вирішити питання про судові витрати та стягнути на користь Підприємства всі здійснені та документально підтверджені судові витрати за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, проте ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, у задоволенні заяви Підприємства про ухвалення додаткового судового рішення було відмовлено. При цьому, залишаючи заяву Підприємства про ухвалення додаткового судового рішення без задоволення, суд першої інстанції вказав, що питання щодо прийняття додаткового судового рішення з приводу судових витрат відноситься до виключної компетенції суду, що ухвалив судове рішення, в тому числі з урахуванням інстанції суду, а відтак суд першої інстанції не може вирішити питання щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2017 у задоволенні заяви Підприємства про прийняття додаткового судового рішення відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при ухваленні постанови від 09.07.2013 апеляційну скаргу Підприємства було залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Інспекції - задоволено частково, тобто судове рішення було ухвалене не на користь Підприємства, , з огляду на що у суду були відсутні підстави для розподілу судових витрат під час розгляду апеляційних скарг на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 було скасовано із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підприємство оскаржило ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.09.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі.

Обґрунтовуючи невідповідність постановленої у справі ухвали суду апеляційної інстанцій нормам процесуального права, Підприємство посилається на те, що враховуючи висновки ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, заявник звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою № 2915 від 13.06.2017 про ухвалення додаткового рішення, проте Харківський апеляційний адміністративний суд також відмовив позивачу у задоволенні його заяви (ухвала від 25.07.2017). Тобто, судовими рішеннями Підприємство позбавлено права на відшкодування витрат у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання заяви), що порушує приписи частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання заяви) щодо завдань адміністративного судочинства та принципів адміністративного судочинства, визначених у статті 7 цього Кодексу (у редакції, чинній на дату подання заяви).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 29.10.2018 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 30.10.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень частин першої - третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 апеляційну скаргу Підприємства, за подання якої ним було сплачено судовий збір у розмірі 1073,00 грн. згідно платіжного доручення № 990 від 21.03.2013, було залишено без задоволення, а також з урахуванням того, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.06.2014 із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції (ухвала від 25.07.2017) дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Підприємства про прийняття додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат та стягнення на користь Підприємства сплаченого ним згідно платіжного доручення № 990 від 21.03.2013 судового збору у розмірі 1073,00 грн.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

При цьому, посилання Підприємства на те, що судовими рішеннями його позбавлено права на відшкодування витрат у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату подання заяви) є безпідставними, оскільки Підприємство реалізувало своє право на подання відповідної заяви до суду першої інстанції та не було обмежене правом оскаржити ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2017, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, у касаційному порядку, проте таким правом не скористалося.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

В.В. Хохуляк