ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №344/4319/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТС Україна» до Івано-Франківської міської ради, треті особи: Департамент комунального господарства, транспорту і зв`язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Територіальний комітет мікрорайону «Опришківці» про визнання незаконним та скасування рішення, за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Польської М.В. від 23.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Костіва М.В., Гулида Р.М., Шавеля Р.М. від 03.05.2017,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - ПАТ «МТС Україна», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - Міськрада, відповідач), треті особи: Департамент комунального господарства, транспорту і зв`язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Територіальний комітет мікрорайону «Опришківці», у якому просило визнання незаконним та скасувати рішення 4 сесії Івано-Франківської міської ради від 11.03.2016 №49а-4 «Про відключення від електропостачання та демонтаж обладнання мобільного зв`язку «Vodafone» (ПрАТ «МТС Україна»)» (далі - спірне рішення).

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач не є уповноваженим органом щодо державного нагляду за діяльністю операторів мобільного зв`язку, а отже міська рада не наділена повноваженнями щодо демонтажу обладнання мобільного зв`язку, як і не уповноважена зобов`язувати суб`єктів електроенергетики проводити відключення від електропостачання телекомунікаційного обладнання.

3. Позивач зазначав, що базова станція стільникового зв`язку є об`єктом будівництва, на будівництво якого отримано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 17.02.2016, укладено договір оренди нерухомого майна №11/15 для розміщення телекомунікаційного обладнання позивача на об`єкті оренди з власником об`єкта оренди, додаткового дозволу від міської ради на таке розміщення не передбачено законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017, позов задоволено частково. Скасовано спірне рішення Міськради в частині: Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою (М. Смушак) провести демонтаж обладнання мобільного зв`язку "Vodafone" (ПрАТ «МТС Україна»), яке розташоване на бетонній опорі за адресою вул. Ботанічна 6 (пункт 2 рішення).

5. Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що обладнання мобільного зв`язку, щодо демонтажу якого прийнято спірне рішення, є елементом об`єкта будівництва - «мережа стільникового радіотелефонного зв`язку стандарту UMTS-2100 ПрАТ «МТС Україна» за адресою: віл. Ботанічна, 6, м. Івано - Франківськ і є приватною власністю позивача.

6. Вказаний об`єкт будівництва прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку, а тому не може бути демонтовано за рішенням відповідної ради.

7. Натомість, у разі наявності передбачених законом підстав, щодо цього об`єкта може бути проведено перевірка в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду уповноваженими органами відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), а також може бути ініційовано питання про знесення самочинно збудованого об`єкта в порядку статті 38 цього ж Закону.

8. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, вийшов за межі наданих йому повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є ліцензованим підприємством щодо надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, отримав дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку, та за поданими документами зареєстрував Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта (на існуючій споруді) по вул. Ботанічна, 6.

11. Державною архітектурно - будівельною інспекцією України 12.02.2016 було затверджено декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

12. У пункті 1 декларації вказано, що закінченим будівництвом об`єкт відповідно до затвердженого проекту будівництва є будівництво мережі стільникового радіотелефонного зв`язку стандарту UMTS-2100 ПрАТ «МТС Україна» за адресою: вул. Ботанічна 6, м. Івано-Франківськ.

13. Відповідно до пункту 2 декларації замовником вказаного будівництва виступає ПрАТ «МТС Україна». Об`єкт будівництва вважається готовим до експлуатації.

14. Зазначені вище обставини встановлені рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 у справі №876/6084/16, яке набрало законної сили.

15. Також, в матеріалах справи мітяться дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку №БС2100-5162-26-0223887, виданий 11.12.2015, висновок щодо електромагнітної сумісності радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв`язку ІМТ-2000 № 5162-26-0113239, протокол досліджень електромагнітного поля № 2/14-16 від 16.01.2016, згідно з висновками якого щільність потоку енергії не перевищує граничнодопустимі рівні і відповідають вимогам Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань від 01.08.1996 №239, протокол досліджень електромагнітного поля №2/6-13 від 16.01.2016, згідно з висновками якого фонові рівні електромагнітного поля не перевищують граничнодопустимі рівні та відповідають вимогам вказаних вище Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань.

16. Попередньо, перед поданням Декларації щодо конкретної адреси будівництва об`єкта та отриманням відповідного висновку на його експлуатацію, 12.02.2015 між орендодавцем ПрАТ «Івано-Франківське МС ПМК №1» та орендарем ПрАТ «МТС Україна» було укладено договір оренди нерухомого майна (його частини) №11/15, а саме опори освітлення з оглядовою площадкою по вул. Ботанічна, 6 для встановлення телекомунікаційного обладнання (п.1.1, 2.1 договору), строком з 12.02.2015 по 31.01.2018р. (п.12.2), можливістю використання орендарем прилеглої до об`єкту території, що входить в розмір орендної плати (п.1.3 договору), та 01.10.2015 за Актом приймання-передачі об`єкта було прийнято орендарем опору освітлення з оглядовою площадкою по вул . Ботанічна , 6. Саме даний договір оренди слугував підставою набуття права строкового користування (оренди) позивачем існуючого об`єкта - залізобетонної опори.

17. При цьому, в даному договорі оренди не зазначалось належність самого об`єкта оренди орендодавцю на підставі певних правовстановлюючих документів, як і належність права власності чи користування земельної ділянки (прилеглої території) під таким об`єктом.

18. Як вбачається з Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.04.2004р. ЗАТ «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» є власником адміністративно-виробничих будівель по вул. Ботанічна, 6, в переліку яких відсутня дана опора.

19. Судами також встановлено, що ЗАТ «Івано-Франківська міжгосподарська спеціалізована пересувна механізована колона №1» була до певного строку користувачем (орендарем) земельної ділянки площею 1.1725га по вул. Ботанічна, 6 згідно договору оренди від 25.11.2008, однак така дія договору оренди припинилась ще 25.11.2011 та не продовжувалась власником землі - Івано-Франківською міською радою.

20. Актом №274 від 16.12.2015, Актом №282 від 24.12.2015 складеного КП «Муніципальна інспекція з благоустрою» встановлено факт влаштування на опорі обладнання мобільного зв`язку. Вручено припис ПМК-1 щодо пред`явлення щодо цього дозвільних документів, такі ж приписи вручено і ПрАТ «МТС Україна» 25.12.2015 та 04.01.2016.

21. Актом №27 управління земельних відносин від 29.02.2016 обстежено земельну ділянку по вул. Ботанічній, 6 в присутності представника ПАТ «ІФ МС ПМК №1», та встановлено, що за межами земельної ділянки, що використовувалась ПМК №1, при цьому на даний час відсутні вже правовстановлюючі документи на землю в ПМК №1 (борг по орендній платі складає 1240433 гривень), на південній межі орієнтовно в 20-25 метрах від вул. Ботанічна, 6 знаходиться металевий стовп, на якому розміщено обладнання мобільного зв`язку, а також біля стовпа - шафа з обладнанням. Зроблена фотозйомка описаного місця, яка вказує на те, що поряд з стовпом на бетонних блоках також розміщені площадки, та знаходиться ще один об`єкт - шафа з електронним обладнанням.

22. Зважаючи на відсутність належного реагування на приписи та вимоги представити дозвільну документацію, включення позивачем та експлуатацію встановленого обладнання мобільного зв`язку, міська рада на підставі депутатського звернення, (яке також було предметом оскарження до суду), прийняла рішення що є предметом оскарження.

23. Оскаржуваним у цій справі актом вирішено: директору філії ПАТ «Івано-Франківський РЕМ» В.Полішу провести відключення від мережі електропостачання обладнання мобільного зв`язку «Vodafone» (ПрАТ «МТС Україна»), яке розташоване на бетонній опорі за адресою вул. Ботанічна, 6 (п.1), Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою (реорганізоване в Департамент комунального господарства, транспорту і зв`язку) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради провести демонтаж обладнання мобільного зв`язку «Vodafone» (ПрАТ «МТС Україна»), яке розташоване на бетонній опорі за адресою вул. Ботанічна, 6 та здійснити демонтаж бетонної опори по даній адресі (п.2 рішення).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

24. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що спірне рішення жодним чином не порушує право позивача на підприємницьку діяльність і, на переконання скаржника, є логічним наслідком ряду обставин, що склались в результаті позасудового захисту права власності на земельну ділянку територіальної громади міста, стало крайньою мірою і єдиним, на думку Міськради, законним способом вирішення ситуації.

25. Скаржник наголошує, що земельна ділянка, на якій розташовано обладнання мобільного зв`язку, визначене як об`єкт демонтажу, використовується за відсутності жодних правовстановлюючих документів і є самовільно зайнятою, а об`єкти, розміщенні на ній, відповідно встановлені самовільно. Такі обставини, як вважає відповідач, свідчать про порушення вимог земельного та містобудівного законодавства.

26. Відповідач звертає увагу на те, що суди, вирішуючи цей спір, таких обставин не врахували, внаслідок чого ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення в частині задоволених позовних вимог.

27. Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Так, у частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

30. Абзацами першим, третім, одинадцятим статті 4 Закону №280/97-ВР встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, окрім іншого: законності; судового захисту прав місцевого самоврядування.

31. Згідно з положеннями частини першої статті 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

32. Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтею 25 Закону №280/97-ВР, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

33. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР).

34. В свою чергу, за приписами пунктів «а», «в», «є», «ж», «к» частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

35. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

36. Суб`єктами права власності на землю є, у розумінні статті 80 ЗК України, є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

37. В свою чергу, відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

38. Разом з тим, згідно з приписами частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

39. Об`єктами ж будівництва, у розумінні абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону №3038-VI є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

40. Відповідно до Закону №3038-VI повинно здійснюватися й розміщення на земельних ділянках об`єктів будівництва, що є частиною телекомунікаційних мереж.

Порядок введення в експлуатацію технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах інфраструктури відповідного об`єкта будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, визначається оператором, провайдером телекомунікацій або уповноваженими ними особами.

Будівництво, реконструкція і модернізація телекомунікаційних мереж мають забезпечувати дотримання нормативів до показників якості, встановлених законодавством (частини перша, сьома, восьма статті 31 Закону України від 18.11.2003 №1280-IV «Про телекомунікації»).

41. За правилами статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

42. Відповідно до частин першої, четвертої, сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

43. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

44. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

45. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

46. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

47. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

48. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

49. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

50. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

51. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

52. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у справі №822/2149/18.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

53. Отже, у разі самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності уповноважений орган місцевого самоврядування вправі звернутися до суду з відповідним позовом і вимагати повернення такої земельної ділянки за рішенням суду.

54. Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, безпосередньо позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій розміщена мережа стільникового радіотелефонного зв`язку з відповідним обладнанням, пусковий комплекс.

55. Вищезгаданий об`єкт розміщено на існуючій споруді - опорі освітлення з оглядовою площадкою, яка, як, вбачається з наявної у матеріалах справи і дослідженої судами копії договору оренди нерухомого майна, орендована у ПрАТ «Івано-Франківське МС ПМК №1.

56. В свою чергу, згідно з наявною у матеріалах справи бухгалтерською довідкою, виданою ПрАТ «Івано-Франківське МС ПМК №1, вищевказана опора освітлення (матеріал опори - залізобетон) перебуває на балансі цього підприємства і входить до складу комплексу благоустрою його території.

57. Про використання земельної ділянки саме ПрАТ «Івано-Франківське МС ПМК №1 зазначено й в акті обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 2610100000:20:008:0027) від 29.02.2016 №27, проведеного управлінням земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

58. Таким чином, наведені відповідачем доводи, які також покладені в основу спірного рішення Міськради, про те, що саме ПАТ «МТС Україна» в особі її відокремленого підрозділу порушує право власності територіальної громади на вищевказану земельну ділянку в ході судового розгляду справи не підтвердився.

59. Водночас, у разі виявлення органом місцевого самоврядування на його території самочинно збудованих об`єктів, в тому числі, об`єктів будівництва, що є частиною телекомунікаційних мереж, цей орган має право у межах своїх повноважень і в порядку, встановленому, зокрема, статтею 41 Закону №3038-VI, ініціювати здійснення державного архітектурно - будівельного нагляду та контролю, за наслідками якого видавати відповідні приписи, у разі невиконання яких зобов`язувати здійснити знесення самочинно збудованого об`єкту, або ж вимагати вчинення таких дій в порядку статті 38 вказаного Закону, статті 376 ЦК України.

60. Водночас, колегія суддів відзначає, що у відповідності до приписів статті 10 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність», статей 6, 41 Закону №3038-VI, а також Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698, до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

61. Вказані вище органи уповноважені у порядку, встановленому законодавством, видавати обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

62. Колегія суддів звертає увагу й на те, що організація благоустрою та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад і є їх власними (самоврядними) повноваженнями (підпункт 7 пункту "а" частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР.

63. Втім, міська рада не уповноважена вирішувати такі питання на своїх пленарних засіданнях і, в обхід запроваджених законодавцем вищезгаданих процедур, підміняючи відповідні органи, зобов`язувати проводити демонтаж введених в експлуатацію та завершених об`єктів будівництва або самовільно встановлених (розміщених) об`єктів та елементів благоустрою (тимчасових споруд, малих архітектурних форм тощо).

64. За такого правового регулювання спірних правовідносин і у контексті встановлених судами обставин даної справи, колегія суддів вважає, що наведені у касаційній скарзі аргументи не свідчать про наявність підстав дійти іншого, ніж у оскаржуваних судових рішеннях, висновку.

65. Зазначені ж скаржником доводи не містять належних і обґрунтованих (з посиланням на відповідні законодавчі положення) міркувань, які б дозволяли стверджувати про наявність у відповідача повноважень на прийняття спірного рішення та можливості діяти саме в обраний ним спосіб.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, не виявив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

67. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний