ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 1718/2-а-834/11

адміністративне провадження № К/9901/31721/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Шарапи В. М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Онишкевича Т. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити позивача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_2 та замінити відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області на його правонаступника Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 5 серпня 2011 року у справі № 1718/2-а-834/11 зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату допомоги ОСОБА_1, однак останній помер, присуджених сум не отримав, заявник є спадкоємцем померлого.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 1 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони у справі № 1718/2-а-834/11 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що питання заміни сторони її правонаступником на стадії виконання судового рішення повинно вирішуватись в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України, в тому числі за наявності доказів, що допомога була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак не отримана померлим.

У заяві про заміну сторони правонаступником заявником не ставиться питання про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 379 КАС України, а заявлено про процесуальне правонаступництво в порядку статті 52 КАС України.

Враховуючи те, що заявником заяву про заміну сторони правонаступником подано після вирішення справи по суті та ухвалення судом рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для заміни сторони правонаступником у справі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 1 вересня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених частиною 2 статті 293 КАС України.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені частиною 2 статті 293 КАС України, окремо від рішення суду не допускається.

З аналізу зазначеної норми суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в апеляційному порядку, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені тільки ті ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена КАС України.

Статтею 294 КАС України серед переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, не визначено ухвали суду про відмову в заміні сторони у справі.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала, яку оскаржує ОСОБА_2, не підлягає апеляційному оскарженню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятими з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до пункту 20 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

На думку скаржника, з аналізу вказаної вище норми процесуального закону вбачається, що ухвалу суду щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) може бути оскаржено. У випадку ж, якби конструкція даної статті КАС України містила формулювання не "щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво)", а "про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво)", то таке формулювання виключало б можливість оскарження ухвал про відмову в заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження в апеляційному порядку.

Позиція інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 4 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №1718/2-а-834/11, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 4 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 5 січня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 1 вересня 2020 року.

Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 294 КАС України серед переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, не визначено ухвали суду про відмову в заміні сторони у справі.

У зв'язку із цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову в заміні сторони у справі, яку оскаржує ОСОБА_2, не підлягає апеляційному оскарженню.

Надаючи оцінку зазначеним висновкам суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Згідно з Конституцією України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8).

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина перша статті 55). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених
КАС України, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закріпленого, зокрема, у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд також зазначає, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини 1 статті 55, пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Зі змісту пункту 20 частини 1 статті 294 КАС України слідує, що процесуальним законом право на апеляційне оскарження відповідних ухвал суду не поставлено в залежність від результату вирішення процесуального питання судом першої інстанції.

Таким чином, пункт 20 частини 1 статті 294 КАС України слід розуміти так, що у адміністративному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції, як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони.

Подібне трактування положень частини 1 статті 294 КАС України щодо можливості оскарження ухвали суду першої інстанцій окремо від рішення суду застосовано Верховним Судом у постанові від 11 червня 2019 року у справі №826/5780/15.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 1 вересня 2020 року, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме пункту 20 частини 1 статті 294 КАС України.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що конструкція пункту 20 частини 1 статті 294 КАС України, яким передбачено можливість оскарження ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, є аналогічною положенням пункту 28 частини 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України.

В свою чергу, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18), аналізуючи положення пункту 28 частини 1 статті 353 ЦПК України дійшла висновку про те, що зміст цього пункту не містить заборони апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

В. М. Шарапа