ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №809/674/17

касаційне провадження №К/9901/35795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 (суддя Біньковська Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі № 809/674/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування: податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017 № 0002681304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 68070,99 грн., у тому числі 45380,66 грн. за основним платежем та 22690,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також від 25.04.2017 № 0002691304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 5074,79 грн., у тому числі 4059,83 грн. за основним платежем та 1014,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; вимоги від 25.04.2017 № Ф-0002611304 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 73672,08 грн.; рішення від 25.04.2017 № 0002631304 в частині застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 11227,34 грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19.05.2017 в задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.10.2017 залишив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 19 Конституції України, підпунктів 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.21 статті 56, підпунктів 177.4.3, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що основною умовою для віднесення фізичною особою-підприємцем сум сплаченої орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, є використання таких ділянок для здійснення власної господарської діяльності. Інших умов та обмежень податковим законодавством не встановлено.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 10.04.2017 № 264/09-19-13-04/НОМЕР_4.

За її наслідками відповідач, зокрема, дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 177.2, підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177, підпунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4, пункту 2 статті 6, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, сплаченої орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що призвело до заниження сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на зазначені порушення контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0002681304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 68070,99 грн., у тому числі 45380,66 грн. за основним платежем та 22690,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0002691304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 5074,79 грн., у тому числі 4059,83 грн. за основним платежем та 1014,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; вимогу від 25.04.2017 № Ф-0002611304 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 73672,08 грн.; рішення від 25.04.2017 № 0002631304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 11227,34 грн.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктам оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повзанні з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Зазначений перелік витрат є виключеним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин, відсутні правові підстави для включення фізичною особою-підприємцем до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, сплачених сум обов'язкових платежів за користування наданими в оренду земельними ділянками державної і комунальної власності.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про об'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність включення позивачем до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, сплачених сум орендної плати за договором оренди землі, укладеним з Івано-Франківською міською радою, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі № 809/674/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк