ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 280/12302/21

адміністративне провадження № К/990/10446/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року (головуючий суддя Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі № 280/12302/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

10 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі також відповідач), у якому просив суд (згідно уточненої позовної заяви від 16 грудня 2021 року):

визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення по Дніпровському району щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в меншому розмірі ніж передбачено законом;

зобов`язати Управління соціального захисту населення по Дніпровському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10 травня 2022 року позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року скасував. Позов залишив без розгляду.

23 березня 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 20 березня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом 10 грудня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку з дня остаточного з ним розрахунку 26 квітня 2021 року, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що звернення позивача у листопаді 2021 року із заявою про нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком безпосередньо до відповідача не впливає на початок перебігу строку звернення до суду, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості досудового вирішення цієї категорії спорів. Крім того, зазначене звернення свідчить не про час, коли позивач дізнався про порушення його прав, а про час, з якого він почав здійснювати заходи щодо їх захисту.

Щодо приписів статті 17-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі також Закон № 3551-XII), згідно якої особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що цією нормою регулюються правовідносини, коли така допомога з будь-яких причин не виплачена взагалі. Також вказаною нормою встановлено, що передумовою для отримання невиплаченої допомоги має бути заява особи про її виплату.

За позицією суду апеляційної інстанції, у справі, яка переглядається, разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу у квітні 2021 року в розмірі, який відповідач вважає належним, позивач жодних заяв відповідачу у строк до 30 вересня 2021 року не подавав, тобто спірні правовідносини під правило, визначене у статті 17-1 Закону № 3551-XII, не підпадають, відповідно цією статтею не регулюються, а отже зазначена норма на перебіг строку звернення до суду в цій справі не впливає.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник вважає постанову суду апеляційної інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17, від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17, від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22.

Водночас погоджується з окремою думкою судді Чабаненко С.В., за змістом якої серед іншого з покликанням на частину третю статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) зазначено, що процесуальним законом не віднесено до обов`язкових підстав для скасування судового рішення порушення норм процесуального права щодо строків звернення до суду.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом 10 грудня 2021 року, щодо виплати 26 квітня 2021 року, здійсненої у меншому, на його думку розмірі.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

В цьому випадку, Суд наголошує на тому, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

В той же час, суд зауважує, що відповідно до статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, Законом № 3551-XII встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року, розглядаючи справу № 607/7919/17, зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Тотожна стала правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17, від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 14 травня 2019 року у справі № 815/3087/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 577/3931/16-а, від 24 лютого 2022 року № 300/1673/21, 07 червня 2023 року у справі № 240/11206/21.

Зазначена правова позиція направлена на виконання завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав громадян в контексті систематичних, майже щорічних обмежень з боку суб`єкта владних повноважень спірних виплат, у зв`язку із чим Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку Верховного Суду.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Главою 1 Розділу ІІІ КАС України врегульовані питання, пов`язані з апеляційним провадженням.

Статтею 293 визначено право осіб на апеляційне оскарження судових рішень.

Пункт 6 частини 2 статті 296 КАС України імперативно встановлює вимогу до змісту апеляційної скарги, зокрема необхідність зазначення у скарзі обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Поряд з цим, частинами 1 та 2 статті 308 КАС України закріплено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Водночас, процесуальним законом передбачено виключення, за якого допускається вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги, у випадку якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як вбачається із оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку для звернення до суду.

Водночас зі змісту апеляційної скарги вбачається, що в її основу покладено посилання на неправильне застосування норм матеріального права по суті спірних правовідносин. Натомість, жодних зауважень щодо порушень норм процесуального права в частині пропуску процесуальних строків скарга не містить.

Зважаючи на межі апеляційного перегляду, визначені статтею 308 КАС України, та відсутність доводів апеляційної скарги щодо застосування наслідків порушення строків звернення до суду з позовом, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для виходу за межі вимог апеляційної скарги та вирішення питання щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, сформованою у постановах Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 826/12308/18, від 14 лютого 2023 року у справі №280/9279/20, від 29 березня 2023 року у справі № 1340/3919/18.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а отже постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року необхідно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349 353 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 280/12302/21 скасувати та направити справу до цього суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа