ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/11632/16

адміністративне провадження № К/9901/27392/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю. Д.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача Нагорного Олександра Віталійовича,

представника відповідача Перепелиціна Константина Михайловича,

представників третіх осіб:

Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради - Крайньої Людмили Віталіївни,

Громадської організації "Родина Героїв "Небесної Сотні" - Аксенина Юрія Васильовича,

Громадської організації "Київська міська спілка ветеранів АТО" - Бугая Олега Федоровича,

Громадської організації "Київська міська спілка ветеранів Афганістану" - Гончаренка Миколи Миколайовича,

товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Лайф 2000" - Литвинова Дмитра Олексійовича,

приватного підприємства "Аглайс" - Пасенюка Кирила Олександровича,

Громадської спілки "Всеукраїнське громадське об'єднання родин загиблих та безвісти зниклих учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху "Крила 8 Сотні" - Міхнюк Ірини Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради,

треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, Громадська організація "Родина Героїв "Небесної Сотні", Громадська організація "Українська асоціація інвалідів АТО", Громадська організація "Київська міська спілка ветеранів АТО", Громадська організація "Київська міська спілка ветеранів Афганістану", Київський міський центр з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт Лайф 2000 ", приватне підприємство "Аглайс", товариство з обмеженою відповідальністю "Техносфера-Караван", Громадська спілка "Всеукраїнське громадське об'єднання родин загиблих та безвісти зниклих учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху "Крила 8 Сотні"

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київська МР, відповідач) за участю третіх осіб - ГО "Родина Героїв "Небесної Сотні", ГО "Українська асоціація інвалідів АТО", ГО "Київська міська спілка ветеранів АТО", ГО "Київська міська спілка ветеранів Афганістану", Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт", Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), ТОВ "Комфорт Лайф 2000 ", ПП "Аглайс ", ТОВ "Техносфера-Караван", ГС "Всеукраїнське громадське об'єднання родин загиблих та безвісти зниклих, учасників антитерористичної операції, ветеранів війни та активістів волонтерського руху "Крила 8 Сотні" (далі - треті особи), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 330/330 від 14 квітня 2016 року "Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м.

Києва".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що проект детального плану території, що був затверджений оскаржуваним рішенням Київської МР, розроблений із порушенням норм чинного законодавства та не пройшов громадські слухання; затверджений детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м.

Києва не відповідає Генеральному плану м. Києва; склад погоджувальної комісії, що розглядала Детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м.

Києва, був сформований із порушеннями чинного законодавства, що визнано в судовому порядку.

Крім того, позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням Київської МР порушені його права як голови та представника ініціативної групи мікрорайону Биківня, включеного до складу погоджувальної комісії, на належну легітимну участь у вирішенні спірних питань, які виникли під час громадського обговорення Детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва. Разом з тим, порушується право позивача як жителя с. Биківня, оскільки Детальний план території, що був затверджений рішенням Київської МР, значно погіршує умови проживання позивача та інших жителів с. Биківня, а також спричиняє загрозу знищення великої кількості лісових насаджень в межах території Деснянського району м. Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у відповідності з діючим законодавством та в межах наданих повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що Детальний план території селища Биківня не відповідає Генеральному плану міста Києва, хоча відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план покликаний уточнювати генеральний план і має повністю йому відповідати.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що судовим рішенням у справі № 826/512/16, яке набуло законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Київського міського голови № 1 від 11 січня 2016 року "Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення Детального плану території селища Биківня у Деснянському районі міста Києва", а тому вважає, що усі дії погоджувальної комісії, вчинені після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, слід вважати протиправними.

Від Київської МР, ПП "Аглайс" надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких вказується на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги; просять залишити без змін постанови судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 22 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 2 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/11632/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у письмовому провадженні з 1 жовтня 2020 року без виклику сторін.

Ухвалою Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року суд призначив справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 3 листопада 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Київська міська рада прийняла рішення № 330/330 від 14 квітня 2016 року "Про затвердження детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва".

Даним рішенням внесено до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року N 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" такі зміни: позицію 86 Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках (додаток до Програми створення (оновлення) містобудівної документації в м.

Києві) викладено в новій редакції.

Крім того, даним рішенням затверджено Детальний план території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування.

Першою чергою Детального плану території с. Биківня передбачено:

- розміщення земельних ділянок для - індивідуального житлового будівництва громадянам - членам родин загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, воїнам- афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, загальною кількістю 226 земельних ділянок;

- завершення добудови існуючої школи № 23;

- реконструкція існуючого та будівництво двох нових дошкільних навчальних закладів;

- будівництво реабілітаційного центру для бійців АТО;

- добудова пожежного депо по вул. Путивльській;

- будівництво очисних споруд дощової каналізації;

- створення парку "Героїв України" за рахунок існуючих невпорядкованих озеленених територій вздовж вулиці Бобринецької.

На перспективу передбачається:

- будівництво багатоквартирної мало- та середньоповерхової житлової забудови (3-4 поверхи);

- реконструкція існуючої застарілої багатоквартирної житлової забудови вздовж вул. Радистів;

- будівництво середньої загальноосвітньої школи на 22 класи;

- будівництво поліклініки з підстанцією невідкладної допомоги;

- будівництво гідровузла з насосною станцією "Биківня".

- будівництво боксових гаражів для мешканців с. Биківня.

З метою недопущення вирубки лісових насаджень перспективне будівництво житла планується лише на існуючих ділянках промислового та комунально-складського призначення та на ділянках, невкритих лісом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи прийнято оскаржуване рішення Київської МР № 330/330 від 14 квітня 2016 року, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Так, повноваження Київської МР у спірних правовідносинах визначені, зокрема, законами України "Про місцеве самоврядування в України", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до частини 8 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому частини 8 статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 815/3880/14, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.

Згідно з пунктом 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану територій", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12 березня 2012 року № 107, детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Відповідно до пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким затверджено Генплан, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико- культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища (далі - генеральний план) є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території.

Пунктом 3.4 ДБН Б. 1-3-97 "Система містобудівної документації (СМБД)", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану.

Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконанні у встановленому масштабі. Текстові та графічні матеріали можуть виконуватися з застосуванням комп'ютерної технології.

Склад графічних матеріалів генерального плану наведений у пункті 3.8 ДБН Б. 1-3-97.

План існуючого населеного пункту (опорний план) не підлягає затвердженню.

Документ виконується на топографічній основі. На кресленні відображається планувальна структура, використання територій та окремих функціональних зон населеного пункту, станом на час затвердження генерального плану (пункт 3.9 ДБН Б. 1-3-97).

Відповідно до пункту 3.12 ДБН Б. 1-3-97 на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме:

а) межа населеного пункту (міська межа);

б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв'язки в одному та різних рівнях;

в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової);

г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення;

д) озеленені території загального користування та спеціального призначення;

е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств;

ж) території міського та зовнішнього транспорту;

з) території спеціального призначення;

й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території;

к) курортні території;

л) території садівничих товариств та дачної забудови;

м) території сільськогосподарських підприємств;

н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки;

о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв;

п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури;

р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації;

с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами.

На момент виникнення спірних правовідносин чинним був Генеральний план м. Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено витягом з графічних матеріалів Генплану м. Києва, на одній з його складовій схемі, а саме "2.

Опорний план" територія с. Биківня позначена різними кольорами, якими умовно встановлено такі види цільового призначення земель: житлова забудова (садибна, мало та середньоповерхова), громадська забудова (заклади торгівлі та обслуговування), промислово-комунальні території (установи комунального господарства, склади та бази) тощо. Територія на сході та північному сході від території селища позначена кольором, який не означає "ліси та лісопарки", і саме на цій території, як встановлено судами з оприлюднених графічних матеріалів Детального плану території с. Биківня, заплановано збільшення житлової забудови селища.

Унаслідок того, що ситуація на території с. Биківня об'єднала декілька форм використання, то ця територія віднесена до поліфункціональної зони використання, як встановлено схемою Генплану "5. Планувальна структура". На цій схемі територія селища виокремлено як "території житлових районів" від території навколо селища, позначеної як "території природного комплексу". При цьому, всередині виокремлена територія додатково позначена як "поліфункціональні райони".

Водночас, на схемі Генплану "8. Проект розміщення першої черги будівництва-1" на території с. Биківня передбачалося будівництво житла до 2010 року.

Зі змісту графічних матеріалів Детального плану території с. Биківня судами попередніх інстанцій також встановлено, що при його розробленні за основу взято схему планувальної структури Генплану м. Києва.

На підставі співставлення Детального плану території с. Биківня та відповідної частини Генерального плану м. Києва суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність невідповідності між цими видами містобудівної документації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідно до графічної частини Генерального плану м. Києва функціональне призначення земель на території селища Биківня та навколо нього, за рахунок яких планується розширення території громадської забудови, позначене як поліфункціональне, тобто поєднує декілька форм використання. При цьому, відповідно до Детального плану території с. Биківня, затвердженого оскаржуваним рішенням Київської МР, відповідні землі віднесені до земель громадської, житлової (середньо та багатоповерхової) та садибної забудови (для індивідуального будівництва), що цілком узгоджується з функціональним призначенням земель с. Биківня та навколо нього, визначеним Генеральним планом м. Києва.

Отже, наявні у матеріалах справи докази та встановлені під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій обставини справи спростовують доводи скаржник про невідповідність Детального плану території с. Биківня Генеральному плану м.

Києва.

Судами також враховано, що Детальним планом території с. Биківня запроектовано будівництво об'єктів громадської забудови, зокрема, двох дитячих дошкільних закладів на 117 місць та 250 місць, середньої загальноосвітньої школи, магазинів, аптеки, закладів громадського харчування, пожежного депо тощо, що в цілому відповідає вимогам частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Викладене, на думку судів попередніх інстанцій, спростовує доводи позивача про те, що затверджений оскаржуваним рішенням Детальний план території значно погіршує умови проживання жителів с. Биківня, а також не відповідає вимогам щодо охорони навколишнього середовища та земель.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що після корегування Детального плану території с.

Биківня було передбачено, що перспективне будівництво житла планується лише на існуючих ділянках промислового та комунально-складського призначення та на ділянках, невкритих лісом, саме з метою недопущення вирубки лісових насаджень.

З огляду на вищезазначене, доводи скаржника про невідповідність Детального плану території с. Биківня, затвердженого оскаржуваним рішенням Київської МР, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Стосовно доводів скаржника про недотримання відповідачем встановленого порядку проведення громадських слухань та обговорення Детального плану території с.

Биківня, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першої цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

За змістом частини третьої статті 21 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно з положеннями частин 5-6 вказаної статті оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. Пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Згідно з пунктом 5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555), повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 555 особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.

Пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова (пункт 11 Порядку № 555).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 555 затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід'ємною складовою частиною зазначеної документації.

Згідно з положеннями пункту 11 Порядку № 555 пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк.

За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова.

У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія).

Пунктом 14 Порядку № 555 комісія у двотижневий строк розглядає спірні питання та приймає рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 555 у разі неспроможності комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування під час затвердження містобудівної документації.

Згідно з пунктами 16-17 Порядку № 555 оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід'ємною складовою частиною зазначеної документації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 369/7675/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 695/725/15-а, від 19 червня 2019 року у справі № 815/1884/18, від 13 березня 2020 року у справі № 320/6466/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 702/1384/16-а.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у газеті "Хрещатик" від 14 серпня 2015 року № 117 (4713) було опубліковано оголошення про проведення громадських слухань проекту Детального плану території с. Биківня.

Під час громадських слухань, які проходили з 17 серпня по 24 вересня 2015 року, мешканці селища Биківня висловились проти прийняття запропонованого проекту детального плану та офіційно надали 107 письмових пропозицій та зауважень, які були зареєстровані у встановленому порядку.

17 грудня 2015 року Київською міською радою прийнято рішення № 23/23 "Про утворення погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва".

Розпорядженням Київського міського голови "Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва" від 11 січня 2016 року затверджено персональний склад комісії.

Після розгляду КО "Інститут Генерального плану м. Києва" був розроблений новий варіант Детального плану території с. Биківня, в якому докорінно було змінено основні рішення та показники. Територія детального плану зменшена на 240 га (до 176 га), тобто більше ніж вдвічі; розрахункова кількість населення зменшена з 24 тис. осіб до 7,9 тис. осіб; середня поверховість значно понижена.

Зі змісту протоколу засідання погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території, від 20 січня 2016 року № 6, та висновку погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території, від 20 січня 2016 року, судами попередніх інстанцій встановлено, що новий проект Детального плану території с. Биківня був погоджений, оскільки однією з цілей його розробки є розміщення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва громадянам - членам родин загиблих учасників АТО та Героїв Небесної Сотні, воїнам-афганцям, учасникам Параолімпійських ігор, представники громадськості яких приймали участь при обговоренні Детального плану території с.

Биківня.

Відповідні протокол та висновки погоджувальної комісії були долучені до проекту Детального плану території с. Биківня та подані на розгляд Київської міської ради, яка на пленарному засіданні 14 квітня 2016 року рішенням № 330/330 затвердила Детальний план території с. Биківня.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що при розробці Детального плану території с. Биківня та його затвердженні оскаржуваним рішенням було дотримано встановленого законодавством порядку проведення громадських слухань та враховано пропозиції зацікавлених осіб.

Стосовно доводів скаржника про визнання протиправним та скасування розпорядження Київського міського голови від 11 січня 2016 року № 1 "Про затвердження персонального складу погоджувальної комісії із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва" судовим рішенням у справі № 826/512/16, яке набуло законної сили, що, на думку позивача, свідчить про нечинність прийнятого погоджувальною комісією висновку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менше двох третин її членів (з них не менше половини представників громадськості).

Рішення погоджувальної комісії приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом.

Зі змісту частини 8 статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 15 Порядку № 555 вбачається, що у разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування.

Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що погоджувальна комісія із вирішення спірних питань, які виникли під час громадського обговорення детального плану території селища Биківня у Деснянському районі м. Києва, була утворена 17 грудня 2015 року рішенням Київської міської ради № 23/23.

Тобто, протягом двох тижнів, починаючи з дати її утворення, комісія повинна була розглянути зафіксовані у протоколі громадських слухань зауваження та пропозиції та вирішити питання щодо їх прийняття або відхилення. Після закінчення цього строку, якщо засідання комісії не відбулось, рішення не прийнято або її члени не змогли досягти згоди з будь-яких питань, то орган місцевого самоврядування набуває право самостійно прийняти остаточне рішення.

Тому, зважаючи на те, що один із членів комісії не погодився з її персональним складом, про що свідчить його звернення до суду у справі № 826/512/16, Київська МР набула право самостійно вирішити спірні питання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у допрацьованій редакції детального плану с. Биківня були враховані пропозиції та зауваження, висловлені під час громадського обговорення. Крім того, Київською МР дотримано встановленого порядку проведення громадських слухань, а скасування судовим рішенням, яке набуло законної сили, розпорядження київського міського голови про затвердження персонального складу погоджувальної комісії не свідчить про порушення відповідачем порядку проведення громадського обговорення та не порушує права позивача та інших осіб на участь у такому обговоренні, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту протоколу громадських слухань та протоколу засідання погоджувальної комісії позивач приймав участь в обговоренні проекту детального плану с. Биківня, висловлював свої зауваження та пропозиції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення Київської міської ради № 330/330 від 14 квітня 2016 року, яким затверджено Детальний план території с. Биківня, прийняте відповідачем у відповідності з діючим законодавством та в межах наданих повноважень.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає таке рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини 6 статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін