ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №303/3791/17

адміністративне провадження №К/9901/28358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенко В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області

про визнання незаконною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №49493469 від 22 лютого 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що на виконанні у Відділі ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №49493469 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року, який стосувався зобов'язання голови Лалівської сільської ради Мукачівського району Гелмеці Є.В. надати ОСОБА_2 повну інформацію на запит від 28 січня 2013 року. Не зважаючи на те, що рішення суду фактично не виконано, 22 лютого 2016 року головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Вудмаска М.Ф. про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493469 з примусового виконання виконавчого листа №2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що розпорядником публічної інформації є орган місцевого самоврядування, тобто Лалівська сільська рада, яку було і зобов'язано надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 28 січня 2013 року. Законом України «Про виконавче провадження» чітко регламентовано послідовність дій державного виконавця, після вчинення яких такий вправі приймати постанову про закінчення виконавчого провадження. В той же час, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та відповідно до частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року), із вказівкою на те, що виконати рішення без участі боржника неможливо, суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову.

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3791/17 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

7. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, зазначив, що позивач звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу», а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним і судом першої інстанції за правилами ст.48 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заміну первинного відповідача на належного - відповідно державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучення вказаного органу як другого відповідача не здійснено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну, то відсутні підстави для задоволення позову. При цьому, суд звернув увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 у лютому 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції із залученням нових відповідачів.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на тривале невиконання виконавчого листа № 2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року та на порушення під час здійснення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документу. Вважає, що вказане виконавче провадження було передане від Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ до Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, а не до Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. На виконанні у Відділі ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №49493469 по виконанню виконавчого листа від 03 березня 2014 року №2-а/303/23/14 Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про зобов'язання голови Лалівської сільської ради Гелмеці Є.В. надати ОСОБА_2 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 28 січня 2013 року.

13. 22 лютого 2016 року, у зв'язку із зміною Гелмеці Є.В. на посаді голови та неможливістю заміни боржника у виконавчому провадженні, державним виконавцем, на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

14. Частина 1 статті 181 КАС України: учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

15. Частина 3 статті 181 КАС України: відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

16. Частина 1 статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (в редакції чинній до 05.10.2016р.): органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

17. Стаття 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»: систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

18. Пункт 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016р. №1183/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016р. за № 617/28747: управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції). До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

19. Пункт 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за №489/20802: органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

23. З наведених приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

24. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

25. Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

26. При цьому, відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

28. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

31. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

32. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.

33. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

34. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа