ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №802/2021/16-а

адміністративне провадження №К/9901/34858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Єресько Л.О., Кашпур О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 802/2021/16-а

за позовом Немирівського комбінату комунальних підприємств до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, третя особа - Немирівська міська рада про визнання протиправними та скасування рішення, припису

за касаційною скаргою Немирівського комбінату комунальних підприємств

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Воробйової І. А.,

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Курка О. П., суддів: Білоуса О. В. Совгири Д. І.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року Немирівський комбінат комунальних підприємств (далі - позивач, Немирівський комбінат) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - відповідач, Держпродспоживслужба), в якому просив:

1.1. Визнати протиправним та скасувати рішення від 15 листопада 2016 року № 005 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін;

1.2. Визнання протиправним та скасувати припис від 15 листопада 2016 року № 5 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Держпродспоживслужбою проведено перевірку Немирівського комбінату з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування держаних регульованих цін, за наслідком якої виявлені порушення, що відображені у відповідному акті перевірки. Зокрема, перевіркою встановлено завищення комунальним підприємством тарифів на вивезення побутових відходів (твердих та рідких) при їх формуванні та отримання в зв`язку з цим необґрунтованої виручки. Зазначене стало підставою для прийняття рішення про застосування штрафу і повернення необґрунтовано отриманої виручки та складення припису, яким зобов`язано усунути порушення державної дисципліни цін.

2.1. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки фактично відповідні тарифи сформовано та затверджено органом місцевого самоврядування, а позивач лише здійснив розрахунки таких (тарифів) та подав їх на затвердження. Отже, відповідальність за формування відповідних тарифів має нести відповідний виконавчий комітет міської ради. Окрім того, позивач посилається на обов`язковість виконання ним рішень органу місцевого самоврядування та встановлення плати за вивезення відходів у відповідності до затверджених органом місцевого самоврядування тарифів, а тому, на його думку, не можна вважати, що отримана плата за послуги є необґрунтовано завищеною та підлягає поверненню.

2.2. Представники відповідача позов не визнали, вказали, що відповідно до статті 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Оскільки позивачем порушено порядок формування тарифів на вивезення побутових відходів, а саме, перевищено відсоток рентабельності, відповідачем правомірно застосовано санкції та винесено припис про усунення порушень.

3. Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 11 січня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - виконавчий комітет Немирівської міської ради (далі - Виконком, третя особа).

4. Представник третьої особи в своїх поясненнях вказала, що саме виконавчий комітет Немирівської міської ради встановлює та формує тарифи на житлово-комунальні послуги на території міста Немирова.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

5. З 20 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року посадовими особами відповідача проведено планову перевірку дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Немирівським комбінатом комунальних підприємств, за наслідком якої складено акт № 006, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення пункту 21 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 (далі - Порядок № 1010).

6. Склад виявленого правопорушення, зафіксованого актом перевірки полягав у тому, що при формуванні тарифів на вивезення рідких та твердих побутових відходів для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств Немирівським комбінатом були застосовані рівні рентабельності, що перевищують визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів» для бюджетних установ 15 відсотків та госпрозрахункових підприємств - 50 відсотків. Підприємство при формуванні вказаних тарифів застосувало рівні рентабельності в 216 та 317 відсотків відповідно, внаслідок чого за період з 01 жовтня 2015 року по 01 листопада 2016 року необґрунтовано одержало виручки на загальну суму 92 095, 42 грн.

7. За результатом проведеної перевірки та на підставі складеного акта відповідачем прийнято рішення від 15 листопада 2016 року № 005, яким за порушення вимог порядку формування державних (регульованих) тарифів на вивезення рідких та твердих побутових відходів до Немирівського комбінату застосовано штраф в сумі 67 372,27 грн. (за період з 1 листопада 2015 року по 1 листопада 2016 року) у розмірі 100% від суми необґрунтовано отриманої виручки та зобов`язано Немирівський комбінат повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 67 372,27 грн.

8. 15 листопада 2016 року відповідачем складено припис №5, яким вимагається в місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін в частині застосування завищених тарифів на вивезення рідких та твердих побутових відходів для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств, а саме: надати виконавчому комітету Немирівської міської ради розрахунки згаданих тарифів для їх затвердження, врахувавши при цьому вимоги пункту 21 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1010 від 26липня 2006 року в частині граничних рівнів рентабельності для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств, а також повернути необґрунтовану виручку в сумі 24 723,15 грн бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам одержану від них внаслідок застосування до них завищених тарифів в період з 01 жовтня 2015 року по 01 грудня 2015 року.

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради від 28 квітня 2015 року № 46 (зі змінами) затверджено тарифи на вивезення рідких та твердих побутових відходів для населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.

10. Зокрема, тарифи на вивезення рідких побутових відходів для населення - 30 грн/м3 з ПДВ, для бюджетних установ 64,8 грн/м3 з ПДВ та для госпрозрахункових підприємств 88,89 грн/м3 з ПДВ. При цьому, за розрахунком Немирівського комбінату планова собівартість тарифу вивезення рідких побутових відходів становить 30 грн./м3 з ПДВ. Тобто тариф для населення затверджено з нульовою рентабельністю. Тариф для бюджетних установ має встановлюватися із рентабельністю 15% - 34,50 грн./м3 з ПДВ. Однак, його розмір за розрахунком Немирівського комбінату та згідно рішення міської ради становить 64,8 грн./м3 з ПДВ (із рентабельністю 216%). Різниця складає 30,30 грн. за 1м3.

11. Для госпрозрахункових підприємств тариф на вивезення рідких побутових відходів із рентабельністю 50% та плановою собівартістю 25 грн/м3 повинен становити 45 грн/м3 з ПДВ. Однак тариф затверджено в розмірі 88,89 грн/м3 (сформовано з рентабельністю 296%). Різниця виручки складає 43,89 грн./м3.

12. Згідно наданої довідки обсяг вивезених рідких побутових відходів від бюджетних установ за період з 01 жовтня 2015 року по 01 листопада 2016 року становив 350,497 м3, для госпрозрахункових підприємств - 460,927 м3. Враховуючи цю кількість вивезених рідких побутових відходів та завищення тарифу в розмірі 30,30 грн/м3 та 43,89 грн./м3 сума необґрунтовано отриманої виручки за цими тарифами складає 10 618,85 грн та 20230,09 грн відповідно.

13. Тарифи на вивезення твердих побутових відходів сформовано та затверджено на рівні: для населення 6,60 грн./м3 з ПДВ, бюджетних установ -151,8 грн/м3 з ПДВ, та госпрозрахункових підприємств - 179,50 з ПДВ. При цьому, за розрахунком Немирівського комбінату планова собівартість тарифу вивезення твердих побутових відходів становить 56,56 грн/м3 з ПДВ. Тариф для бюджетних установ із рентабельністю 15% повинен становити не більше 65,04 грн/м3. Різниця складає 86,76 грн./м3. Тариф для госпрозрахункових підприємств із рентабельністю 50% повинен становити не більше 84,84 грн/м3 з ПДВ. Різниця складає 94,67 грн/м3.

14. Згідно з наданою довідкою обсяг вивезених твердих побутових відходів від бюджетних установ за період з 01 жовтня 2015 року по 1 листопада 2016 року становить 195,3 м3, госпрозрахункових підприємств - 467,965 м3.

15. Отже, враховуючи кількість вивезених твердих побутових відходів та завищення тарифу, сума необґрунтовано отриманої підприємством виручки склала 16 944,23 грн з бюджетних установ та з госпрозрахункових підприємств - 44302,25 грн.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

16.1. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 припису Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 15 листопада 2016 року № 005. У решті позовних вимог відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем доведено склад правопорушення, передбаченого пунктом 21 Порядку № 1010 в частині формування тарифів із перевищенням граничних рівнів рентабельності для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств, що є підставою для застосування штрафних санкцій та покладення на позивача обов`язку усунути порушення державної дисципліни цін в частині застосування завищених тарифів на вивезення рідких та твердих побутових відходів для бюджетних та госпрозрахункових підприємств.

ІV. Касаційне оскарження

18. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 03 травня 2017 року.

19. У касаційній скарзі позивач зазначає, що тариф на підставі частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було сформовано та затверджено органом місцевого самоврядування, а не ним. За доводами позивача, з метою застосування санкцій за пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення» необхідна одночасна наявність всіх складових: формування, встановлення та застосування тарифів. Крім того, позивач зазначає, що суми виручки була вирахувана відповідачем без дослідження первинних документів, а лише шляхом вчинення математичних дій.

20. Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 липня 2013 року в справі № 21-158а13.

21. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22. 04 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу №802/2021/16-а (суддя-доповідач Донець О. Є.).

23. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи позивача, зазначає, що позивач належить до другої групи, згідно зі статтями 14, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які здійснюють формування тарифів і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Щодо твердження позивача про безпідставність визначення розміру виручки, то відповідач зробив свої розрахунки на підставі довідок про обсяги наданих послуг, при цьому позивач ні під час перевірки, ні в судах не вказував про наявність заборгованості бюджетних установ та господарських підприємств за отримані послуги.

24. 06 березня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу між суддями справу №802/2021/16-а передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Кравчук В. М.)

25. 10 січня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 22/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, що унеможливлює участь судді-доповідача Кравчука В. М. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

26. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 січня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Єресько Л. О., Кашпур О. В.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

28. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно з частинами 2, 3 статті 12 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI) державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

33. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

34. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

35. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 1875-IV комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) є одним із видів житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням.

36. Відповідно до статті 14 Закону № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

37. Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1875-IV порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

38. Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 Закону № 1875-IV, згідно з частиною 2 якої, виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

39. Відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 1875-IV, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

40. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг визначені статтею 7 Закону № 1875-IV, відповідно до пунктів 1-3 якої до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: 1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; 2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; 3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

41. Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року № 1010 визначає механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів.

42. Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 1010 формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов`язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.

43. Окремі положення пункту 2 розділу 1 Порядку № 1010 визначають, що повна планована собівартість послуг - економічно обґрунтовані плановані витрати підприємства, що бере участь у здійсненні операцій поводження з побутовими відходами (далі - підприємство), включаючи витрати з операційної діяльності, фінансові витрати, пов`язані з основною діяльністю;

43.1. планована виробнича собівартість послуг з вивезення побутових відходів - це прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати;

43.2. тарифи на послуги - це грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

44. Згідно з пунктом 9 розділу 3 Порядку № 1010 до планованої собівартості послуг включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати і нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

45. Пунктом 21 Порядку № 1010 визначено, що рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.

VІ. Позиція Верховного Суду

46. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

49. Аналіз наведених у пунктах 32-43 цього рішення правових норм дає підстави для висновку про те, що процес встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги можна умовно розподілити на такі етапи:

1) Здійснення уповноваженими виконавцями розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг;

2) Подання уповноваженими виконавцями відповідних розроблених розрахунків економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг;

3) Доведення до споживачів інформації;

4) Встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

50. Отже, уповноважені органи (органи місцевого самоврядування) тільки встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, поданих їм виконавцями.

51. Відповідна правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 816/2481/17.

52. Системний аналіз чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що формування тарифів і їх затвердження - це різні за своїм змістом поняття, при чому формування тарифів другої групи житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідним підприємством, що надає послуги, а встановлення тарифів на такі послуги здійснюється органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та у спосіб, визначений законом.

53. Структурними елементами тарифів на послуги, враховуючи положення Порядку № 1010 є повна планована собівартість послуг, включаючи виробничу собівартість послуг (всі витрати на виробництво, в тому числі витрати з операційної діяльності, фінансові витрати, пов`язані з основною діяльністю), а також планований прибуток та податок на додану вартість.

54. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивач надавав послуги з вивезення рідких та твердих побутових відходів як для населення, так і для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Позивачем було здійснено розрахунок тарифів на ці послуги, які у подальшому були затверджені рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради від 28 квітня 2015 року № 46 (зі змінами). Немирівський комбінат при формуванні тарифу визначив планову собівартість тарифу вивезення рідких побутових відходів - 30 грн/м3 з ПДВ та планову собівартість тарифу вивезення твердих побутових відходів - 56,56 грн/м3 з ПДВ. Саме виходячи з таких тарифів надавалися ці послуги для населення. Водночас, тарифи для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств не враховували обмеження, встановлені пунктом 21 розділу 3 Порядку № 1010, та були сформовані з урахуванням рівнів рентабельності в 216 та 317 відсотків, в той час як законодавець встановив для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - до 15 та 50 відсотків відповідно.

55. Отже, за наслідком судового розгляду судами попередніх інстанцій установлено факт порушення позивачем при формуванні тарифу вимог пункту 21 Порядку № 1010 в частині застосування завищених рівней рентабельності на вивезення рідких та твердих побутових відходів для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств.

56. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування відповідачем до позивача санкцій на підставі пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI та відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

57. Посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2013 року в справі № 21-158а13 є помилковим, оскільки в цій постанові досліджувалося питання щодо дотримання процедури затвердження тарифів, а не їх формування.

58. Інші доводи касаційної скарги наведених висновків суду не спростовують.

59. За встановлених обставин Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Немирівського комбінату комунальних підприємств залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в справі № 802/2021/16-а залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: Л. О. Єресько

О. В. Кашпур