ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 820/6547/13-а

касаційне провадження № К/9901/36572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя - Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді - Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Інспекції від 24.07.2013 №0000574701, №0000584701, №0000604701.

За результатами роз`єднання в самостійне провадження частини позовних вимог, предметом розгляду у даній справи залишились вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.07.2013 №0000604701.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Автомагістраль». Зазначив, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, базуються лише на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 №0000604701 в частині донарахування сум податку на додану вартість внаслідок завищення звичайної ціни при покупці солі всього у розмірі 222802,50 грн та внаслідок завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами, щодо яких надійшла інформація щодо нереальності господарської діяльності всього у розмірі 348811,50 грн. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.03.2016 судові рішення попередніх інстанцій скасував в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення від 24.07.2014 №0000604701 щодо завищення податкового кредиту внаслідок завищення витрат на поточний ремонт дороги у розмірі 3137262 грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 2091508,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1045754,00 грн. Справу у зазначеній частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій у даній справі з підстав того, що в рамках розгляду іншої справи про визнання нечинною та скасування вимоги, правильність висновків, викладених в акті перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, не була перевірена судами попередніх інстанцій.

За результатами нового розгляду справи, Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, позов задовольнив повністю: скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 24.07.2014 №0000604701 в частині завищення податкового кредиту внаслідок завищення витрат на поточний ремонт дороги у розмірі 3137262,00 грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 2091508,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1045754,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ «Автомагістраль», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 7 9 11 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом з підстав не підтвердження витрат на такі господарські операції, відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, відсутності належної кількості основних, фондів, виробничих і трудових ресурсів у зазначеного вище контрагента позивача.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 02.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 05.07.2013 №9/47.1-03/31941174 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2536202,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 №0000604701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3804303,00 грн, в тому у числі: за основним платежем в сумі 2536202,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1268101,00 грн.

Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, відсутності у контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних фондів, виробничих та трудових ресурсів.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 2091508,00 грн викладені у розділі 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки, який не містить обставин фінансово-господарської діяльності позивача, які мають відношення до встановлених порушень податкового законодавства, відповідачем не зазначені первинні або інші документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем формування податкового кредиту.

У розділі 3.2.2 «Податковий кредит» акта перевірки вказано, що більш детальна інформація наведена в розділі 3.1.2 акта перевірки.

Розділ 3.1.2 акту перевірки містить висновки відповідача про завищення позивачем витрат за 2012 рік у формі №2 «Звіт про фінансові результати» та у рядку 040 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 10457542,00 грн, проте вказаний розділ акту перевірки також не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність зазначених фактів порушення.

Розділ 3.2.2. «Податковий кредит» акта перевірки містить перелік контрагентів позивача, проте відповідачем не зазначено по яким саме контрагентам позивачем завищено податковий кредит у розмірі 2091508,00 грн. Висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на 2091508,00 грн ґрунтуються на висновках Державної фінансової інспекції в Харківській області, які викладених в акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Харківський облавтодор» від 14.12.2012 № 06-12/96 за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, та на відомостях, зазначених у розрахунку завищення вартості виконаних робіт з поточного ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення МОЗ Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 395+064-км461+076 у Харківській області, складених Державною фінансовою інспекцією в Харківській області, які є додатком № 15 до акту ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 14.12.2012 №06-12/906.

За результатами проведеної ревізії позивача Державною фінансовою інспекцією в Харківській області встановлено завищення витрат у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2012 рік та у рядку 040 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 10457542,00 грн (ПДВ у сумі 2091508,00 грн).

Додаток № 15 до акту ревізії Державної фінансової інспекції в Харківській області щодо фінансово-господарської діяльності позивача містить посилання на акти виконаних робіт, які були предметом ревізії.

Розрахунок завищення вартості виконаних робіт, зазначений в додатку № 15 до акту ревізії Державної фінансової інспекції в Харківській області щодо фінансово-господарської діяльності позивача від 14.12.2012 №06-12/906, зроблений на підставі актів виконаних робіт, складених між позивачем та ТОВ «Автомагістраль». Податок на додану вартість у розмірі 2091508,00 грн контролюючим органом нараховано по контрагенту ТОВ «Автомагістраль».

Висновки ДФІ в Харківській області, викладені в акті ревізії, на яких ґрунтуються висновки наведеної перевірки, були предметом судового розгляду у справі №820/1251/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної фінансової інспекції в Харківській області, за участю прокуратури Харківської області про визнання нечинною та скасування вимоги.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 05.06.2013 вказаний позов задовольнив частково, визнав недійсними та скасував пункти 1, 3, 4, 11 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.0.12013 № 06-15/774 у повному обсязі. Визнав недійсним та скасував пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 № 06-15/774 частково в сумі 6283,01 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 5 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 №06-15/774 частково в сумі 56312,72 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 №06-15/774 частково в сумі 313737,65 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 № 06-15/774 частково в сумі 138065,11 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 8 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 № 06-15/774 частково в сумі 2487,00 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 № 06-15/774 частково в сумі 78157,86 грн. Визнав недійсним та скасував пункт 12 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківський області від 21.01.2013 № 06-15/774 частково в сумі 23271506,18 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.05.2014 скасував рішення суду першої інстанції в частині визнання нечинним та скасування пунктів 6, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2013 № 06-151774 в сумі 1807,97 грн; визнав нечинним та скасував пункту 10 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2013 № 06-151774 в сумі 45427,87 грн; визнав нечинним та скасував пункт 12 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2013 №06-151774, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 05.06.2014 про виправлення помилки, в сумі 15120711,60 грн. Прийняв нову постанову, якою в цій частині позовних вимог відмовив. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2013 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.09.2014 вказані судові рішення залишив без змін.

За результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.09.2014, Верховний суд України зазначену ухвалу скасував, справу направив на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України постановою від 19.02.2015 скасував судові рішення попередніх інстанцій та постановив нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанцій дійшов до висновку, що правильність висновків Державної фінансової інспекції, викладених в акті ревізії, який став підставою для складання вимоги, підлягає перевірці під час розгляду справи про стягнення виявлених під час ревізії збитків.

Судами установлено, що під час розгляду справи №820/1251/13-а, предметом розгляду якої було визнання нечинною та скасування вимоги, правильність висновків, викладених в акті ревізії, перевірена не була.

Висновки про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 2091508,00 грн зроблені контролюючим органом на підставі акту ревізії Державної фінансової інспекції в Харківській області від 14.12.2012 № 06-12/96, розрахунку завищення вартості виконаних робіт, який є додатком № 15 до акту ревізії.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Автомагістраль» за договором від 24.05.2012 №05-АМ-01, предметом якого є виконання поточного ремонту дороги Київ-Харків-Довжанський км 395+064 - км 461+076.

На підтвердження виконання робіт за вказаним договором позивачем надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт ф. №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, тощо.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 у справі №820/7678/13-а, яка вступила в законну силу, підтверджено відсутність завищення ДП "Харківський облавтодор" витрат на поточний ремонт дороги у розмірі 10457542,00 грн.

Реальність виконаних робіт ТОВ "Автомагістраль" по поточному ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Київ-Харків-Довжанський км 395+064 - км 461+076 у Харківській області було досліджено в цілому (в тому числі по акту від 27.06.2012 на суму 14615539,00 грн), підтверджено виконання робіт рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2014 у справі №922/4622/14, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 у справі №922/4622/14.

Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі та обставини, встановлені наведеними судовими рішеннями у зазначених вище справах, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 2091508,00 грн внаслідок завищення витрат на поточний ремонт дороги Київ-Харків-Довжанський км 395+064 - км 461+076, відтак суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2013 №0000604701 в частині завищення податкового кредиту внаслідок завищення витрат на поточний ремонт дороги у розмірі 3137262,00 грн, в тому числі: за основним платежем у сумі 2091508,00 грн, за штрафними ( фінансовими) санкціями у розмірі 1045754,00 грн.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк