ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №822/2023/16

адміністративне провадження №К/9901/18578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Шарапи В. М., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді: Майстер П. М. від 21 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Матохнюка Д. Б., Боровицького О. А., Сапальової Т. В. від 12 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О. Ю. (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", відповідач), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просив:

- визнати бездіяльність відповідачів щодо не включення даних стосовно ОСОБА_2 до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, протиправною;

- зобовязати Уповноважену особу фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" подати до ФГВФО інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський") згідно договору банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-050-000247413 від 20 травня 2016 року;

- зобовязати ФГВФО на підставі поданої Уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" інформації внести дані щодо ОСОБА_2 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, та письмово повідомити позивача про порядок отримання коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за рахунок Фонду, а Уповноважена особа в порушення вимог чинного законодавства не включила позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, що порушує майнові права позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" щодо не подачі до ФГВФО інформації про вкладника ОСОБА_2, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів ФГВФО; зобов'язано Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" подати до ФГВФО інформацію про вкладника ОСОБА_2, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів ФГВФО, про що повідомити ОСОБА_2.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що станом на дату запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації кошти позивача у сумі 180 575,00
грн знаходилися на його рахунку в цьому банку, а тому останній має гарантоване статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право на отримання цих коштів за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 16 лютого 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №822/2023/16, витребувано адміністративну справу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Шарапу В. М. . та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, 20 травня 2016 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та громадянином ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" №980-050-000247413.

Згідно із підпунктом 1.1 пункту1 договору, ОСОБА_3 вносить, а ПАТ "Банк Михайлівський" приймає грошові кошти (вклад) та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 у гривні, що відкривається Банком на ім'я ОСОБА_3, і зобов'язується виплачувати суму Вкладу та проценти на неї в порядку та на умовах, встановлених цим договором та умовами розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський", в тому числі умовами дистанційного банківського обслуговування ПАТ "Банк Михайлівський".

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 договору, початкова сума вкладу 180 575,00
грн, строк розміщення вкладу 14 днів, вклад розміщується з дати укладання договору - 20 травня 2016 року по 03 червня 2016 року, ставка - 5 % річних.

Відповідно до копії квитанції №5056546 від 20 травня 2016 року на поточний рахунок № НОМЕР_2 зараховані грошові кошти в розмірі 180 575,00 грн.

При цьому, на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 23 травня 2016 року за №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Таким чином, розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року по 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 2 роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Також, рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.

Позивач звертався до Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" із заявами від 20 липня 2016 року про включення до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та надання виписки про залишок коштів на його рахунках у ПАТ "Банк Михайлівський", проте листом №52-34724/16 від 17 серпня 2016 року позивачу повідомлено, що станом на 10 серпня 2016 року у реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО у ПАТ "Кредобанк", дані стосовно ОСОБА_2 відсутні.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що Уповноважена особа Фонду діяла у межах повноважень та у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки транзакція щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ "КІЦ" на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" має ознаки нікчемності. Крім того, скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій застосовано нормативно-правові акти без урахування внесених до них змін та доповнень, якими змінено порядок відшкодування ФГВФО коштів за вкладами.

Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є чатково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - ~law25~).

~law26~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law27~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до ~law28~ Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог ~law29~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Системний аналіз положень ~law35~ дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активні участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law36~ системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, ~law37~ пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" на рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ "Банк Михайлівський" договору банківського рахунку № 980-050-000247413 від 20 травня 2016 року, знаходилась сума 180 575,00 грн.

Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

~law38~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law39~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Стосовно доводів скаржника про те, що транзакція з перерахування коштів на рахунок позивача має ознаки нікчемного правочину на підставі ~law40~, колегія суддів зазначає наступне.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (~law41~).

На підставі аналізу положень наведеної правової норми можна дійти до висновку про те, що ~law42~ не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою ~law43~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law44~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (~law45~).

З аналізу ~law46~ вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов'язана з такими умовами: 1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних; 2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку; 3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов'язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за ~law47~.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ~law48~ до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17, від 10 червня 2019 року у справі № 808/417/17, від 12 червня 2019 року у справі № 823/960/18, від 27 червня 2019 року у справі № 818/1170/17. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції Верховного Суду.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи ~law49~ Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів, розміщених на поточному рахунку в Банку, за рахунок Фонду.

Колегія суддів також враховує, що 15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" (набув чинності 19 листопада 2016 року; далі - ~law52~), яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною 5 такого змісту: "5 разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь 3 осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, ~law55~ розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" ~law56~ доповнено пунктом 15 такого змісту:

"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені ~law59~, зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності ~law60~ банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

У зв'язку з тим, що судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не був повідомлений банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені ~law61~, а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності ~law62~) ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені ~law63~.

На підставі вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин з перерахування коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених ~law64~, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (~law65~). Відтак, твердження скаржника про те, що даний правочин спрямований на заволодіння державними коштами, є безпідставним, враховуючи також і те, що загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що абзац другий та абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, слід змінити, виклавши у наступній редакції:

"Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_2, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про що повідомити ОСОБА_2."

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 826/15870/17.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду слід задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішень судів першої та апеляційної інстанцій, виклавши її у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задовольнити частково.

Змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, виклавши абзац другий та абзац третій резолютивної частини постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у такій редакції:

"Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_2, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського вкладу "Перше знайомство" №9800-50-000247413 від 20 травня 2016 року, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про що повідомити ОСОБА_2."

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа