Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №804/17176/14 Ухвала КАС ВП від 29.01.2018 року у справі №804/17...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №804/17176/14

адміністративне провадження №К/9901/7254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 (суддя Конєва С. О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
02.06.2015 (головуючий суддя Чепурнов Д. В., судді: Сафронова С. В., Поплавський В. Ю.) у справі №804/17176/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0000782342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1966084грн; №0000772342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5593433,00грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність здійснених господарських операцій та фактичне придбання реалізованого позивачу товару, чим спростовується висновок податкового органу щодо порушення добросовісним платником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" положень податкового законодавства. За викладеного, позивач вказує на те, що оскільки факт здійснення поставок товару із контрагентами підтверджено документально, а також доведено подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивача, то з боку останнього відсутні порушення при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення операцій з поставки. Позивач вважає, що проведення донарахувань податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем здійснено неправомірно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
24.12.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, позовні вимоги задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що твердження податкового органу щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та його контрагентами є безпідставним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі №804/17176/14, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з
01.07.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 29.07.2011 №433-23/2-33019165.

Перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), їх зміст суперечить моральним засадам суспільства.

Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (стаття 203 Цивільного кодексу України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Продукція по вказаним правочинам не була передана в порушення статей 626, 629, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 203, частини 1 статті 207, пунктів 1, 2 статті 215, статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними - в силу припису закону.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 1572867,00грн; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4474746,00грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2011 №0000772342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5593430,00грн, в тому числі: 4474746,00грн за основним платежем та 1118687,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000782342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1966084,00грн, у тому числі: 1572867,00грн за основним платежем та 393217,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 21.10.2011 податкове повідомлення-рішення №0000772342 від 16.08.2011 скасовано в частині 234344,00грн (у тому числі: 187475,00грн за основним платежем та 4869,00грн за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0000782342 від 16.08.2011 скасовано в частині 175695,00грн (у тому числі: 140556,00грн за основним платежем та 35139,00грн за штрафними санкціями), а в іншій частині залишено без змін. Крім того, позивачу збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану варітьсь за січень 2011 року на 2686,00грн (з яких: 2685,00грн - основний платіж та 1,00грн - штрафні санкції).

Фактичною підставою для проведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" вказаних донарахувань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест ", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" товару з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз податкової інформації отриманої по вказаних суб'єктах господарювання з посиланням на акти перевірок по ланцюгу постачання товарів, за якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з вищевказаними контрагентами та матеріали про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, за якими встановлено відсутність у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення такого роду діяльності, зокрема, відсутність технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також, стверджуючи про безтоварний характер проведених між сторонами взаємовідносин контролюючий орган вказує на ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості придбаного товару та документів, що підтверджують його транспортування, зокрема, товарно-транспортних накладних, шляхових листів тощо, що ставить під сумнів правомірність формування позивачем даних податкового обліку та реальність проведених операцій. Окрім того, контролюючий орган окремо наголошує, що відповідно до пояснень отриманих працівниками ВПМ Нікопольської об'єднаної державної податкової інстанції від засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс" ОСОБА_1 останній заперечує свою участь у діяльності вказаного підприємства, стверджує про створення та реєстрацію такого підприємства за грошову винагороду без наміру здійснення легальної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Судами також встановлено, що основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" за КВЕД є: виробництво машин та устаткування для металургії, виробництво верстатів для оброблення металу, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування для добувної промисловості і будівництва, ремонт, технічне обслуговування та монтаж верстатів, виготовлення інших готових металевих виробів.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач на підставі договорів купівлі-продажу мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" по придбанню товару (залізорудний концентрат, вентилятор ВОЗ-5У2, фрези, кулачки, пластини, сортова металопродукція, листи г/к, швелера та інше)

Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" в підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій було надано копії первинних документів, зокрема, договори купівлі-продажу; накладні на товар; розхідні накладні; видаткові накладні; податкові накладні; експортний контракт; вантажно-митні накладні; квитанції про приймання вантажу; сертифікати якості товару (залізорудний концентрат); документи щодо транспортування товару залізницею; договір про надання послуг укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (послуги по транспортуванню та відправці залізорудного концентрату, по відвантаженню та завантаженню); акти виконаних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2; товарно-транспортну накладну (транспортування вентилятора ВОЗ-5У2), квитанцію про оплату транспортних послуг, а також платіжні доручення про оплату придбаного позивачем товару у вказаних контрагентів.

Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося контролюючим органом. Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватним підприємством "Потенціал Інвест", Приватним підприємством "Дніпромашінвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" з огляду на нікчемність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій. Відповідач вважає, що неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення вказаних видів господарської та економічної діяльності, в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів необхідних для здійснення такого роду діяльності, є безпідставним, оскільки вказані обставини мають вирішальне значення для визнання операцій товарними. Також відповідач звертає увагу, що позивачем до перевірки не було надано доказів на підтвердження транспортування придбаного товару, а також сертифікатів якості, що ставить під сумнів фактичне виконня спірних операцій. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку мало місце документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення, а тому формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами є неправомірним.

9. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції між сторонами здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства про що свідчать досліджені судами в процесі розгляду справи належні первинні документи, складені за результатом фактично виконаних господарських операцій. Позивач вказує, що висновок відповідача про відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності в задокументованих обсягах спростовано судами в процесі розгляду даної справи. До того ж, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження таких висновків. Позивач вважає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення Товариством вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. А тому, позивач просить касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 4.1 статті 4.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

10.2. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

10.3. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

10.4. Пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

10.5. Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

11. Закон України "Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.2. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

11.3. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

12. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135.

До інших доходів включаються, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

12.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податковий кодекс України.

12.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

12.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

12.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

12.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податковий кодекс України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

13. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

13.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

18. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

22. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами. Зазначені документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкові накладні містять всі необхідні реквізити, а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватне підприємство "Потенціал Інвест", Приватне підприємство "Дніпромашінвест ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал" були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної фіскальної служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

23. Товари придбані у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання".

24. На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, Товариством до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей.

25. Суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", Приватного підприємства "Потенціал Інвест", Приватного підприємства "Дніпромашінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Агенство Метал".

26. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, як встановлено судами, акт перевірки позивача від 29.07.2011 №433-23/2-33019165 фактично не містить жодних посилань на відсутність у останнього документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

27. Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

28. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

29. Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено і доводи податкового органу щодо відсутності сертифікатів якості придбаного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов'язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов'язань, податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

30. Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

31. Щодо посилання контролюючого органу на пояснення засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс" ОСОБА_1 про його непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності даного підприємства, суд зазначає, що відповідно до положень частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Верховний Суд вказує, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, податковим органом не надано суду жодних доказів на підставі чого та за чиєю вказівкою були відібрані вказані письмові пояснення у засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс" ОСОБА_1, так як вказані пояснення не містять жодних дат, а також підстави для відібрання пояснень у вказаної особи, що свідчить про їх отримання з порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності кримінальних справ або рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Гарант Сервіс", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у розглядуваному випадку пояснення посадової особи контрагента позивача не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків за результатом господарських операцій між сторонами.

32. Також, обґрунтовано не прийнято судами до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на нікчемність укладених між сторонами правочинів, оскільки за результатом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договори, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" та іншими контрагентами нікчемними не визнавались, рішення про недійсність таких договорів судом не приймалось.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що до податковий орган не наділений повноваженнями встановлювати в акті перевірки суб'єкта господарювання нікчемність або недійсність укладених з контрагентами договорів, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

33. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентами, за результатом проведення яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградський завод технічного обладнання" підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

35. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

36. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі №804/17176/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст