Оскільки малолітні діти доглянуті, мають хороші умови для проживання з матір‘ю і відвідують освітні заклади у Польщі, суд не повернув дітей до батька в Україну (Хмельницький апеляційний суд № 672/692/22 від 26.07.2023 р.)

Фабула судового акту: В березні 2022 року через запровадження воєнного стану мати з дітьми виїхали з України до Республіки Польща, де проживають по теперішній час. Батько, не маючи можливість спілкуватися з дітьми, подав позов про визначення місця проживання з ним. Він пояснював, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, у їх вихованні, і що вона не створила належних умов для проживання дітей, не надає їм достатньої уваги, догляду. Також зазначав, що у м. Городку Хмельницької області, де проживала сім`я, не ведуться активні бойові дії, а тому є всі умови для повернення відповідачки та дітей до України.

Але суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позову. Відповідно до висновку направленого до суду, орган опіки та піклування теж не підтримав позовні вимоги батька, вказавши, що з інформації центру соціальної опіки у м. Білому Дунайці Республіка Польща мати з часу приїзду у місто належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, була відповідальною особою, яка намагається забезпечити дітям найкращі умови проживання, у вільний час бере участь у поїздках з дітьми, забезпечує їм догляд і безпеку. У разі простудних захворювань, вона постійно контактує з сімейним лікарем Незалежного комунального центру здоров`я в м. Білому Дунайці. Умови проживання, надані власником пансіонату їй та дітям, дуже хороші. Після прибуття в м. Білий Дунаєць мати негайно записала всіх дітей до школи, щоб вони могли нормально спілкуватися в Польщі, вивчаючи польську мову. Діти відвідують початкову школу, одна з доньок зарахована до дошкільного навчального закладу. Мати постійно контактує зі школою, а батько - не виходив на контакт. Крім того, суд взяв до уваги, що батьком не доведено, що визначення місця проживання з ним, забезпечить інтереси дітей.

Його вимоги не підтримав і апеляційний суд, який розглядав подану батьком апеляційну скаргу. Хмельницький апеляційний суд вказав:

Частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На підставі частин 1 і 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини до інших обставин, що мають істотне значення для вирішення спору про визначення місця проживання дитини можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Отже, у цій справі: Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачка ухиляється чи неналежно виконує свої батьківські обов'язки, які б давали підстави для висновку, що проживання дітей з матір'ю суперечить їх інтересам.

Наявність матеріальної спроможності у батька забезпечити належне утримання дітей, умови проживання не підтверджує неможливість матері створити належні умови для проживання та виховання дітей і виконання нею батьківських обов`язків.

Відвідування дітьми початкової школи і дошкільного відділення початкової школи підтверджується також довідками відповідних закладів, а ось апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували правильний висновок суду першої інстанції про необхідність та доцільність повернення дітей.

З огляду на те, що малолітні діти сторін доглянуті, мають хороші умови для проживання і відвідують освітні заклади у Республіці Польща, покращився їх емоційний стан, колегія суддів апеляційного суду - постановила, що позов батька не задоволено правомірно. При вирішенні спору суд першої інстанції врахував якнайкращі інтереси дітей, дотримався балансу між інтересами дітей і правами батьків на виховання дітей. Батько - на думку колегії - не позбавлений можливості забезпечувати дітей матеріально, брати участь у їх вихованні, спілкуванні з дітьми, а у випадку вчинення перешкод у цьому - може вирішити такий спір у порядку, встановленому законом.

Аналізуйте судовий акт: Суд зобов’язав виконавця розробити комплексну стратегію примусового виконання рішення у справі про контакт дитини з батьком (ВС КЦС, справа № 1309/9120/12 від 08.03.2023 р.);

Виконавець може на свій розсуд визначати час та місце побачення з дитиною яка виїхала за кордон лише, якщо їх не визначив у рішенні суд (ВС КЦС, справа № 210/529/19 від 05.04.2023 р.);

Висновок судово-генетичної експертизи (ДНК) має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, проте його необхідно оцінювати урахуванням інших доказів у їх сукупності (ВС КЦС, справа № 592/4443/17 від 30.05.2023 р.);

Суд врахував бажання батька спілкуватись із дитиною, конфлікт із матір’ю і - для забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема права на спілкування з обома батьками - відмовив у позбавленні батька батьківських прав. (ВС КЦС, справа №215/3495/21 від 13.03.2023 р.).

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 672/692/22

Провадження № 22-ц/4820/743/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року (суддя Федорук І. М., повне судове рішення складено 01.02.2023) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради, про визначення місця проживання дітей.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що з 29 вересня 2013 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від спільного проживання мають троє дітей сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . 15 березня 2022 року через запровадження воєнного стану ОСОБА_3 з дітьми виїхали з України до Республіки Польща, де проживають по теперішній час. Відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, у їх вихованні. Мати не створила належних умов для проживання дітей, не надає їм достатньої уваги, догляду. У м. Городку Хмельницької області, де проживала сім`я, не ведуться активні бойові дії, а тому є всі умови для повернення відповідачки та дітей до України. Зазначає, що працює в КНП «Городоцька міська багатопрофільна лікарня» на посаді головного бухгалтера і має достатній дохід, щоб утримувати дітей, позитивно характеризується.

Тому позивач просив визначити місце проживання дітей сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ).

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неправильне застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Суд не надав оцінки доказам, які підтверджують, що кращим місцем проживання для дітей буде разом з батьком. Відповідачка не надала доказів, які б підтверджували її місце роботи і доходи, належні умови проживання та навчання дітей.

У засіданні апеляційного суду позивач і його представник апеляційну скаргу підтримали.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 29 вересня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі і від спільного проживання мають дітей сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім`я проживала у м. Городку Хмельницької області. У березні 2022 року через запровадження воєнного стану в Україні відповідачка з дітьми за згодою позивача виїхали до Республіки Польща, проживають у місті Білий Дунаєць по теперішній час. Між сторонами виник спір щодо місця проживання дітей.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На підставі частин 1 і 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини до інших обставин, що мають істотне значення для вирішення спору про визначення місця проживання дитини можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідачка ухиляється чи неналежно виконує свої батьківські обов`язки, які б давали підстави для висновку, що проживання дітей з матір`ю суперечить їх інтересам.

Наявність матеріальної спроможності у батька забезпечити належне утримання дітей, умови проживання не підтверджує неможливість матері створити належні умови для проживання та виховання дітей і виконання нею батьківських обов`язків.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтвердили обставини проживання ОСОБА_3 з дітьми у Республіці Польща у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, отримання там житла і соціальної допомоги, відвідування дітьми освітніх закладів.

Їх показання не свідчать про нехтування відповідачкою виконанням батьківських обов`язків.

Наявні у матеріалах справи медичні документи щодо стану здоров`я ОСОБА_4 датовані 2019 роком і не підтверджують наявність захворювання на теперішній час чи неможливість отримання за необхідності медичної допомоги у Республіці Польща.

Письмовий висновокоргану опікита піклуванняГородоцької міської ради від 13 липня 2023 року щодо розв`язання спору наданий на звернення апеляційного суду.

Відповідно до цього висновку орган опіки та піклування вважає за доцільне відмовити ОСОБА_1 в позові про визначення місця проживання дітей з батьком. Висновок мотивований тим, що відповідно до інформації центру соціальної опіки у м. Білому Дунайці Республіка Польща ОСОБА_3 з часу приїзду у місто належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, є відповідальною особою, яка намагається забезпечити дітям найкращі умови проживання, у вільний час бере участь у поїздках з дітьми, забезпечує їм догляд і безпеку. У разі простудних захворювань, вона постійно контактує з сімейним лікарем Незалежного комунального центру здоров`я в м. Білому Дунайці. Умови проживання, надані власником пансіонату родині ОСОБА_9 , дуже хороші. Після прибуття в м. Білий Дунаєць ОСОБА_3 негайно записала всіх дітей до школи, щоб вони могли нормально спілкуватися в Польщі, вивчаючи польську мову. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відвідують початкову школу, ОСОБА_12 зарахована до дошкільного навчального закладу. Мати постійно контактує зі школою, а батько ОСОБА_1 не виходив на контакт.

Відвідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 початкової школи № 2 ім. Святої Ядвіги Королеви Польщі і ОСОБА_6 дошкільного відділення початкової школи № 1 ім. Казимира Великого у м. Білий Дунаєць підтверджується також довідками відповідних закладів (а.с. 145-146).

Апеляційна скарга не містить посилання на докази, які б спростовували правильний висновок суду першої інстанції.

З огляду на те, що малолітні діти сторін доглянуті, мають хороші умови для проживання і відвідують освітні заклади у Республіці Польща, покращився їх емоційний стан, колегія суддів вважає що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував якнайкращі інтереси дітей, дотримався балансу між інтересами дітей і правами батьків на виховання дітей.

Батько не позбавлений можливості забезпечувати дітей матеріально, брати участь у їх вихованні, спілкуванні з дітьми, а у випадку вчинення перешкод у цьому вирішити такий спір у порядку, встановленому законом.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374 375 382 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта