Фіксація змісту веб-сторінки в мережі Інтернет як елемент здійснення права на захист авторських прав на твори, розміщені в мережі Інтернет

Забезпечення збору та фіксації доказів в мережі Інтернет є наріжною проблемою захисту авторських прав, оскільки в цифровому середовищі обмін інформацією та використання творів відбувається набагато стрімкіше, ніж в інших. З моменту порушення і до моменту судового розгляду інформація, що міститься на певній веб-сторінці, може бути неодноразово змінена чи взагалі така веб-сторінка перестане існувати.

Основною метою фіксації порушення авторських прав є отримання належних і допустимих доказів, які потім можуть бути використані в суді. Водночас нібито легко зрозуміле завдання допоки так і не знайшло належного розв’язання в Україні ані на рівні законодавчого регулювання, ані на рівні правозастосовної практики. Наприклад, законодавством не встановлений перелік способів фіксації змісту веб-сторінок в мережі Інтернет, не розв’язані інші питання.

Крім того, аналіз норм законодавства та наукових поглядів дає підстави запропонувати класифікацію способів фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет, що може становити користь у процесі правозастосування. Так, за особою, яка проводить фіксацію змісту сторінки в мережі Інтернет, може розрізнятися: фіксація, що проводиться самостійно правоволодільцем (чи його представником); фіксація, яку здійснюють треті особи (нотаріуси, судові експерти, патентні повірені, постачальники посередницьких послуг); фіксація, яку здійснює суд.

У свою чергу за характером фіксації можуть використовуватися наступні способи фіксації: візуальні (за яких здійснюється лише візуальний огляд зображення, яке подається на екран пристрою виведення інформації) та технологічні.

До візуальних способів фіксації слід віднести:

1) Роздруківка веб-сторінки (Web-скріншот).

2) Фіксація особою контенту, шо міститься на веб-сайті, шляхом його збереження на відповідних носіях (CD, DVD, магнітні диски, тощо).

3) Протокол огляду веб-сторінки нотаріусом.

4) Огляд доказів судом за їх місцезнаходженням.

5) Проведення відеозапису процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою.

6) Проведення протоколу огляду веб-сайту адвокатом на підставі його професійного права на збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До технологічних спосіб фіксації (тобто таких, що приділяють увагу технічним аспектам функціонування веб-сторінок) слід віднести:

1) Довідки, отримані від провайдерів (log-файли).

2) Миттєва фіксація веб-сторінок за допомогою приватних онлайн-сервісів.

3) Використання сервісу InternetArchive. WaybackMachine

4) Проведення експертного дослідження за експертизою 10.17 – дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів.

Візуальні способи фіксації:

1) Роздруківка веб-сторінки (Web-скріншот). Відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 р. № 12 роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Втім, матеріали судової практики свідчать про визнання такої роздруківки як доказу за умови відсутності заперечень від інших осіб, що беруть участь у справі. Так, Апеляційний суд м. Києва у справі № 22-9597 встановив, що факт використання твору був доведений позивачем шляхом надання суду письмового доказу – копії роздруківки сторінки з належного відповідачу сайту forum.com.ua, яка містить кольорове зображення твору образотворчого мистецтва – карикатури під назвою "Кан-кан". Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У даному випадку відповідач не надав суду жодного доказу на спростування значення відомостей, які містяться на роздруківці сторінки з належного відповідачу сайту forum.com.ua, що містить кольорове зображення твору образотворчого мистецтва – карикатури під назвою "Кан-кан". За таких обставин у суду немає підстав вважати, що факт використання твору шляхом розміщення твору образотворчого мистецтва на сайті не є доведеним.

2) Фіксація особою контенту, шо міститься на веб-сайті, шляхом його збереження на відповідних носіях (CD, DVD, магнітні диски, тощо) [1, c. 40]. Від попереднього способу відрізняється лише об’єктивною формою існування результатів фіксації. За своєю суттю так само являє фактично роздруківку веб-сторінки.

3) Протокол огляду веб-сторінки нотаріусом. Згідно ст. 75 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями. Однак чи є web-скріншот таким документом? Вважаємо за доцільне погодитися з думкою Т. Рамазанової, що ці об’єкти не можна ототожнювати, «оскільки подібні документи повинні містити найменування суб'єкта господарювання, дату, підпис уповноваженої особи, а в деяких випадках і печатку. Крім того, веб-сторінка не завжди містить посилання на суб'єкт, який використовує інтернет-сайт» [2, c. 27].

Станом на вересень 2017 р. українські нотаріуси відмовляють у здійсненні протоколу огляду веб-сторінки через відсутність такої нотаріальної дії у ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Втім, відповідно до ст. 6. Угоди «Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 20.03.1992 р., сторонами яких є Україна, Білорусь і Російська Федерація, документи, які на території однієї з Договірних Сторін видані або засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах його компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.

Так, відповідно до ст.ст. 102, 103 «Основ законодавства про нотаріат» Російської Федерації нотаріус на прохання зацікавлених осіб забезпечує докази, необхідні у разі виникнення справи в суді або адміністративному органі, якщо є підстави вважати, що подання доказів згодом стане неможливим або складним. Огляд веб-сайту нотаріусом РФ складається з наступних етапів: перевірка доменного імені, встановлення DNS-серверів; перевірка відповідності IP-адреси; перевірка достовірності відображення вмісту веб-сайту з тим, до якого звертається браузер; відображення переходів на сторінки, які цікавлять заявника. Кожен етап фіксується в описовій частині протоколу, результати огляду (веб-сторінки, фотографії, скріншоти) роздруковуються і підшиваються до протоколу [3]. Крім того, в протоколі зазначається опис оглянутих веб-сторінок, зміст доказів, місце та час вчинення нотаріальної дії, відомості про зацікавлених осіб та нотаріуса [4, c.40].

Зазначимо, що згідно з ч. 2. ст. 96-2, ст. 96-4 Закону Республіки Білорусь «Про нотаріат і нотаріальну діяльність» нотаріуси республіки Білорусь наділені повноваженнями із забезпечення письмових доказів, а інформація, розміщена в мережі Інтернет та отримана в результаті проведення нотаріусами огляду інтернет-сторінок, відноситься до письмових доказів.

Результати огляду письмового доказу фіксуються нотаріусом шляхом складання протоколу огляду письмового доказу. Такий протокол має містити: дату, час (години, хвилини) і місце проведення огляду; інформацію про особу, що здійснює огляд (його прізвище та ініціали, статус (нотаріус), найменування нотаріального округу); відомості про осіб, присутніх при огляді; зміст заяви особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, із зазначенням причин, в силу яких представлення доказів стане згодом неможливим або складним; послідовність дій нотаріуса з приводу огляду такої інформації. До протоколу огляду можуть долучатися роздруковані на паперовому носії зображення інформації, опублікованої на сторінках інформаційного ресурсу, а також зображення на паперовому носії, що відображають послідовність виробництва нотаріусом дій по доступу до цієї інформації. У разі залучення до протоколу роздрукованих на паперовому носії зображень інформації в протоколі вказується час (години, хвилини), коли була проведена роздруківка цієї інформації. На прохання особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, до протоколу огляду письмового доказу може долучатися електронна версія оглянутих доказів.

4) Огляд доказів судом за їх місцезнаходженням. Відповідно до положень ст. 85 ЦПК України та ст. 82 ГПК України речові письмові та електронні докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місцезнаходженням. Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. За результатами огляду та дослідження суддею складається відповідний протокол.

5) У п.46 Постанови Пленуму ВГС України від 17.10.2012 № 12 також вказується на можливість проведення відео-, аудіозапису процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайту, стосовно якого є відомості використання його з порушенням авторських чи суміжних прав. Такий запис, здійснений на електронному чи іншому носії (жорсткому диску комп'ютера, дискеті, диску для лазерних систем зчитування, іншому носії інформації), подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено і може бути речовим доказом у справі.

6) Як окремий спосіб фіксації виділяють також проведення протоколу огляду веб-сайту адвокатом на підставі його професійного права на збирання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До технологічних спосіб фіксації (тобто таких, що приділяють увагу технічним аспектам функціонування веб-сторінок) слід віднести:

1) Довідки, отримані від провайдерів (log-файли). У зазначених файлах може міститись інформація щодо дій користувачів з приводу розміщення інформації. Однак зміст такої інформації може різнитися в залежності від налаштувань хостингу. Крім того, такі файли фіксують тільки ім’я файлу, а не його зміст [5].

2) Миттєва фіксація веб-сторінок за допомогою приватних онлайн-сервісів. За такої фіксації здійснюється фіксація не тільки візуального відображення, а й вихідного коду, URL-адреси веб-сторінки та часу здійснення такої фіксації. Різновидом попереднього способу є фіксація за допомогою приватних онлайн-сервісів кешованої копії веб-сторінки у пошукових системах. Так, Т. Жуковський зазначає, що, «якщо з моменту видалення веб-сторінки минуло небагато часу, існує шанс, що вона зберіглася у вигляді кешованої копії веб-сторінки, збереженої відповідною пошуковою системою у момент, коли пошуковик в останнє відвідував зазначену веб-сторінку» [4, c. 41]. Втім, питання щодо належності і допустимості таких сервісів залишається дискусійним.

3) Використання сервісу InternetArchive. WaybackMachine [6], який здійснює фіксацію змісту окремих веб-сторінок як в автономному режимі, так і на вимогу користувача. Зазначений сервіс має статус бібліотеки і підпорядкований праву США. Існують певні технічні обмеження такої фіксації змісту веб-сторінки: так, не зберігаються об’єкти, розмір яких більше 10 МБ, не зберігаються сторінки з обмеженим доступом. Крім того, на вимогу власника веб-сайту дані з цього веб-архіву видаляються. Матеріали української судової практики у спорах про право інтелектуальної власності свідчать про залучення в якості доказів матеріалів судових експертиз, де предметом дослідження, зокрема, є згаданий сервіс, а не в якості окремих доказів.

Так, у рішенні від 24.09.2012 р по справі № 59/230 Господарський суд м. Києва зазначав, що позивач не погоджувався з висновком комплексної комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, оскільки вважав, що інформація, отримана експертом за матеріалами веб-сайту www.archive.org є не точною, ненадійною та такою, що може не відповідати дійсності. Однак позивач не надав суду доказів в підтвердження того, що інформація стосовно веб-сайту відповідача за відомостями веб-сайту www.archive.org є неправдивою та недостовірною [7]. У рішенні Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 р. по справі № 910/11186/16 щодо дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг судом було також оцінено матеріали експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 30.08.2016 р., в рамках якого досліджувалось та було зафіксовано наповнення веб-сторінок Інтернет-архіву «The Wayback Machine» [8].

Матеріали судової практики в іноземних державах свідчать, що збережені копії Internet Archive визнаються судами в якості доказів в Російській Федерації [9] та США [10, c. 203].

4) Проведення експертного дослідження за експертизою 10.17 – дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів.

За умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста, суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет.

При проведенні експертного дослідження у сфері телекомунікацій проводяться наступні дії̈: перевірка доменного імені (експерт встановлює, чи існує web-сайт із відповідним доменним ім’ям в мережі Інтернет на дату проведення дослідження та чи коректно здійснюється з’єднання з ним); фіксація редиректу на інше доменне ім’я (якщо таке має місце); фіксація даних, отриманих за допомогою сервісу WHOIS (експерт встановлює дані про дату реєстрації доменного імені, дату внесення останніх змін, про адміністратора домену); визначення IP-адреси, якій відповідає доменне ім’я; фіксація даних про компанію, що надає послуги хостингу для даного доменного імені; перевірка коректності відображення вмісту web-сайту; відображення головної сторінки; переходи на сторінки, на яких розміщені об’єкти інтелектуальної власності чи інформація, що мають значення для дослідження, та їх фіксація; фіксація аудіо, відео або текстових файлів, розміщених на web-сайті, що мають значення для дослідження (такого роду дослідження вкрай актуальні при порушенні авторських прав в мережі Інтернет); фіксація всього web-сайту, якщо це необхідно [11]. Крім того, при проведенні даного експертного дослідження відбувається дослідження вихідного коду/тексту веб-сайту.

Наголосимо, що авторські права порушує не саме існування веб-сторінки, а розміщення в мережі Інтернет окремого твору (творів) у цифровій формі. Такі твори можуть і не розміщуватися безпосередньо на досліджуваних веб-сторінках, а розміщуватися, наприклад, у складі веб-банерів таргетингової реклами.

Візуальні способи фіксації не включають огляд вихідного коду веб-сторінки, що вкрай важливо для визначення, на якому саме веб-сайті відбувається використання твору (у випадках хотлінкінгу, фреймінгу та використання спеціалізованих тегів інтернет-розмітки, таких як <embed>, <object>, <video>, <audio>, <iframe>). Вважаємо, що при проведенні фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет обов’язково повинен аналізуватися (чи принаймні зберігатися) вихідний код веб-сторінки. Саме за допомогою вихідного коду можливо встановити, на якому веб-сайті розміщений відповідний твір, а відтак – визначити належного відповідача. Жодний з візуальних способів фіксації змісту веб-сторінок не в змозі дати належне і достовірне уявлення про те, що ж насправді розміщується (і чи розміщується) на даній веб-сторінці і чи не була вона модифікована, оскільки такий спосіб є лише відтворенням (останнім етапом використання твору в Інтернеті), яке подається на пристрій виведення інформації, а не дослідженням її внутрішньої структури (що здатне довести правомочності відтворення та надання твору до загального відома публіки). Крім того, таке відтворення може суттєво відрізнятися в залежності від програмного забезпечення, що використовується для проведення фіксації; версії операційної системи; роздільної здатності пристрою виведення інформації, тобто мати адаптивний дизайн, чи регіонального обмеження доступу до веб-ресурсу по ІР-адресі; обмеження доступу до веб-ресурсу протягом певних годин доби тощо. Крім того, протокол огляду веб-сторінки нотаріусами не здатний зафіксувати факт наявності та використання музичних і аудіовізуальних творів.

1. Галабала М. Фіксація доказів, що підтверджують порушення прав інтелектуальної власності в мережі Internet. Ноу-хау / М. Галабала. // Теорія і практика інтелеутальної власності. – 2009. – №5. – С. 39–43

2. Рамазанова Т. К вопросу о способах защиты прав интеллектуальной собственности в Интернете / Т. Рамазанова. // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №9. – С. 25–28.

3. Осмотр веб-сайта в сети интернет [Электронный ресурс] – Режим доступа к ресурсу: http://www.vursta.ru/internet.html.

4. Жуковський Т. Фіксування контенту веб-сторінки як доказу в судовому процесі / Т. Жуковський. // Юридична практика. – 2013. – №39. – С. 40–41.

5. Петровский С. Защита прав автора сайта//Российская юстиция. - 2001. - № 1. -С. 63-64.

6. Internet Archive/ Digital Library of Free Books, Movies, Music & Wayback Machine] [Electronic resource] – Access Mode: https://archive.org.

7. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 р. по справі № 59/230 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26264741.

8. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 р. по справі №910/11186/16 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/62176099.

9. Решение Арбитражного суда Ульяновской области Российской Федерации от 05.03.2013 г. по делу № А72-9996/2012 [Электронный ресурс] – Режим доступа к ресурсу: http://sudact.ru/arbitral/doc/joTLVYKzXEQm/.

10. Eltgroth D. Best Evidence and the Wayback Machine: Toward a Workable Authentication Standard for Archived Internet Evidence / Deborah R. Eltgroth. // The Fordham Law Review. – 2009. – №78. – P. 181–215.

11. Охромєєв Ю. Висновок експерта як один із доказів в мережі Інтернет / Ю. Охромєєв. // Юридична газета. – 2014. – №26-27. – С. 11.