Аліменти з ФОПа на спрощеній системі оподаткування розраховуються виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного його доходу як ФОПа (ВС КЦС, № 754/12768/20 від 24.11.2022 р.)

Фабула судового акту: Мати дитини подала скаргу на дії приватного виконавця і просила перерахувати аліменти із урахуванням доходу батька дитини як ФОПа, бо виконавець відмовляв їй за відсутністю повноважень на це. Батько дитини був ФОПом на спрощеній системі оподаткування - 3 група 5 %, і посилаючись на подані декларації, позивачка обгрунтовувала чималу суму заборгованості.

Водночас, суд першої інстанції (із яким погодився суд апеляційної інстанції) у задоволені її вимог - відмовив. Суди виходили з того, що боржник був зареєстрований як ФОП та перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому нарахування аліментів необхідно проводити відповідно до вимог ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Із таким погодилась і касаційна інстанція. Розглядаючи касаційну скаргу сторони позивачки, ВС КЦС пояснив:

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст. 183 СК України). Порядок стягнення аліментів встановлений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зазначений порядок передбачено приписами ст. 195 СК України, якою визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18 (провадження N 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц(провадження N 61-19631св20) зазначено, що здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно проводити відповідно до вимог ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця.

Отже у цій справі: Установивши, що боржник був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, суди трьох інстанцій дійшли висновку про те, що приватний виконавець правомірно здійснив розрахунки виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості.

Аналізуйте судовий акт: Під злісним ухиленням від сплати аліментів слід розуміти такі дії боржника, які спрямовані саме на невиконання рішення суду, якщо вони призвели до виникнення заборгованості у сумі за три місяці (ВС ККС, справа №191/4386/19 від 15.11.2022 р.);

Стійке погіршення стану здоров`я дитини може бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання (ВС КЦС, справа №128/2206/21 від 23.11.2022 р.);

Обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання дитини з саме з цим із батьків (ВС КЦС, справа №188/1029/19 від 22.11.2022 р.);

Вартість успадкованого або отриманого у дар майна (землі) не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів (ВС КЦС справа №682/1277/20 від 15.06.2022 р.).

Постанова

Іменем України

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 754/12768/20

провадження № 61-8097св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

особа, яка звернулася зі скаргою на дії приватного виконавця (стягувач), - ОСОБА_1 ,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Авторгов Андрій Миколайович,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року у складі судді Бабко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М.

На обґрунтування заявленої скарги ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. перебуває виконавче провадження № 656550263 по виконанню виконавчого листа № 754/12768/20 від 11 травня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини у всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах № 65650263, виконаним приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А. М., станом на 31 жовтня 2021 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 5 239,50 грн. Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах в період з жовтня 2020 року по жовтень 2021 року включно приватним виконавцем здійснено нарахування аліментів виходячи з середньої заробітної плати працівника по м. Києву, без врахування доходів ОСОБА_2 , як фізичної особи-підприємця. Вважає, що даний розрахунок був здійснений державним виконавцем з грубим порушенням чинного законодавства, що порушує її права.

У зв`язку з викладеним просила суд:

- визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості від 01 листопада 2021 року по аліментах ВП № 65650263, виконаний приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А. М.;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів у рамках виконавчого провадження ВП № 65650263 з урахування звітної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за звітний (податковий) період за 2020 рік, в період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, з урахуванням сплаченого податку у розмірі 5%, що становить 82 754,71 грн, та складає недоплату по аліментам за вказаний період у розмірі 84 049,21 грн;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. провести повторний розрахунок нарахованих та сплачених аліментів у рамках виконавчого провадження ВП № 65650263 з урахування звітної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за півріччя звітного (податкового) періоду за 2021 рік, в період з січня 2021 року по червень 2021 року включно, з урахуванням сплаченого податку у розмірі 5%, що становить 57 305,13 грн, та складає недоплату по аліментам за вказаний період у розмірі 243 116,11 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому нарахування аліментів необхідно проводити відповідно до вимог частини другоїстатті 195 Сімейного кодексу України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. звернувся з апеляційною скаргою на неї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. М. залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 серпня 2022 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року.

В касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.

04 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

11 травня 2021 року Деснянським районним судом м. Києва видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 754/12768/20.

02 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65650263 з виконання виконавчого листа № 754/12768/20.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 23 вересня 2021 року ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем та зареєстрований в реєстрі платників єдиного податку з 22 березня 2021 року по теперішній час як платник 3 групи за ставкою 5% від доходу.

27 жовтня 2021 представник стягувача у виконавчому провадженні № 65650263 ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов А. М. в межах зазначеного вище виконавчого провадження подав заяву до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М., в якій просив приватного виконавця здійснити розрахунок заборгованості аліментів в рамках виконавчого провадження № 65650263, з урахуванням суми доходів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Авторгова А. М. від 04 листопада 2021 року, підстави для розрахунку заборгованості аліментів з урахуванням доходів ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця у приватного виконавця відсутні.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах № 65650263, виконаним приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А. М., станом на 31 жовтня 2021 року ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 5 239,50 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Порядок стягнення аліментів встановлений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до наведеної норми, порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зазначений порядок передбачено приписами статті 195 СК України, якою визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

У постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі N 464/6206/18 (провадження N 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі N 757/35562/18-ц(провадження N 61-19631св20) зазначено, що розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, необхідно проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу боржника як фізичної особи-підприємця.

Установивши, що боржник був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець правомірно здійснив розрахунки виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Щодо клопотанняпредставника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. М. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

04 листопада 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. М. засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403 404 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова А. М. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Шаповаловим Андрієм Миколайовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов