Зняття арешту із банківських рахунків боржника, за наслідками виконавчого провадження, яке фактично є припиненим.

Рівень ефективності виконання судових рішень в державі визначає стан дотримання прав людини, гарантованих Основним Законом, та, зокрема, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод 1950 року загалом. В Україні, ефективність виконання судових рішень визначена орієнтовною позначкою у 7-8 % за даними, опублікованими Міністерством юстиції України на офіційному веб-сайті у 2016 році. Проблема невиконання судових рішень в Україні була актуальною з моменту набуття незалежності. Це стосувалося як рішень проти держави та державних органів, так і проти приватних осіб.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Сьогодні порядок виконання рішень судів, а також рішень інших органів, які мають обов’язковий характер в Україні визначається спеціальним Законом України “Про виконавче провадження” прийнятим Верховною Радою України 2 червня 2016 року (далі – Закон). Також із 2017 року в Україні запроваджено інститут приватних виконавців та автоматизована система виконавчого провадження (комп’ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу тощо). Зміни у сфері примусового виконання судових та інших рішень є невід’ємною частиною судової реформи. Проте, реформування системи виконання судових рішень в Україні не вирішило усіх її недоліків.

Нещодавно у моїй адвокатській практиці трапився наступний випадок. Особа В. звернулась за правовою допомогою у зв’язку із виявленням факту блокування (арешту) банківського рахунку на підставі заочного рішення суду про стягнення з неї визначеної суми (далі – борг), ухваленого 7 років назад, яке по факту є скасованим (судом у справі постановлено рішення про стягнення значно меншої суми боргу). В. є зареєстрованою як фізична особа підприємець, разом з тим, судова справа стосувалась особистих прав та інтересів клієнта, як громадянки – фізичної особи.

З цього приводу варто зазначити, що між виконавчими службами та органами Державної фіскальної служби (далі – ДФС) функціонує система обміну інформацією, згідно з якою виконавець формує електронний запит для отримання даних щодо особи-боржника із реєстру, що ведеться ДФС. Однак вказаний реєстр функціонує/містить данні лише щодо юридичних осіб, включаючи фізичних осіб підприємців. Що ж до фізичних осіб, реєстр щодо наявності грошових коштів (банківських рахунків) відсутній.

Разом з тим, виконавці не позбавлені права направляти постанови про арешт коштів, що знаходяться на банківському рахунку то необмеженої кількості банківських установ, такі випадки практично використовуються для виявлення грошових коштів на рахунках боржників-фізичних осіб. Щодо боржника фізичної особи закон дозволяє накласти арешт на всі рахунки боржника, згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, ….. або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Зазначене вище формує наступні практичні випадки, за яких громадяни України опиняються у непростих ситуаціях (для прикладу: арештовані усі кошти на всіх рахунках), вирішення яких існує лише у площині належної комунікації між органами виконавчої служби, громадянами та банками. Вказана комунікація є не достатньо налагодженою на теренах нашої держави.

Так, Закон передбачає випадки, коли матеріали виконавчого провадження можуть бути повернуті стягувачу без їх виконання. Одним із поширених прикладів, які виявлено на практиці – повернення матеріалів у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно статті 40 Закону про виконавче провадження у разі повернення матеріалів виконавчого провадження кредитору арешт, постанова про який винесена у рамках цього провадження, щодо банківського рахунку зберігається.

З теоритичної точки зору, така норма може слугувати ефективним важелем викрнання судових рішень, адже, зокрема, Закон України Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" містить норму, згідно якої у разі наявності у банку інформації про обтяження рухомого майна особи та відкриття такою особою нового банківського рахунку, інформація про це має направлятись виконавцю, який здійснює виконавче провадження, а операції з грошовими коштами на рахунку призупиняються.

Дійсно, виявлення фактів відкриття боржником нових рахунків з метою уникнення відповідальності має важливе значення. Однак ця норма спрацьовує на практиці лише тоді, коли новий рахунок боржник відкриває у тому ж банку. Відсутність єдиної інформаційної системи щодо арештованих банківських рахунків, різне тлумачення банками норми закону щодо обов'язку постійного моніторингу та інформування виконавця про нові відкриті рахунки боржника фактично нівелює цей інститут. На практиці постанова про арешт коштів на рахунку в одному банку практично не забороняє боржнику відкрити рахунок в іншому. Водночас, Закон дозволяє кредитору повторно звернутися із заявою про примусове виконання протягом 3 років з моменту набрання рішенням законної сили.

Отже, яке існує практичне вирішення питань на підставі звернення особи В., у площині надання адвокатом юридичної допомоги?

1. Насамперед, потрібно встановити послідовність винесених судових рішень щодо боржника, набрання ними чинності, тощо. За наявності необхідних документів (при необхідності звернення до судових архівів) підготувати належним чином завірені рішення суду для надання державному/приватному виконавцю.
2. Звернутись до виконавчої служби та дізнатись чи не перебуває справа в архіві, у такому випадку процес зняття арешту із банківських рахунків необхідно буде перенести у площину судового вирішення, звернувшись до суду з відповідним позовом про зобов’язання виконавчої служби зняти арешт із майна боржника.
3. Разом з тим, у разі, якщо, виконавче провадження не списане в архів державним виконавцем, необхідно точно визначити які саме виконавчі дії були вчинені органами виконавчої служби щодо виконання судового (-их) рішення (-нь) щодо боржника (на практиці боржник не часто є обізнаним із усіма діями виконавчої служби щодо нього). Для цього, найбільш інформативним методом є направлення адвокатського запиту – письмового звернення до органів виконавчої служби з проханням надати інформацію щодо боржника, вказавши перелік вчинених виконавчих дій згідно із Законом України “Про виконавче провадження”. Крім того, до адвокатського запиту включити прохання надати належним чином завірені копії процесуальних документів, винесених за наслідками вчинення відповідних виконавчих дій.
4. Водночас, подати заяву, в інтересах клієнта, до державної виконавчої служби про зняття арешту із банківського рахунку та іншого майна боржника додатком до якої надати копії відповідних судових рішень, які свідчать про скасування у моєму випадку заочного рішення суду.

Однак, варто звернути увагу також на те, що боржник повинен погасити борг у зв’язку із виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, у разі наявності останнього.

У випадку дотримання усіх перелічених вище кроків, арешт із банківського рахунку клієнта (та у разі наявності арешту іншого належного йому майна) буде знято. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ є підставою для закриття виконавчого провадження. Відповідно до частини 5 статті 13 Закону, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону (Визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини), та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Автор консультаціїї: Адвокат, Ковальова Олександра