Збережена квитанція з парковки стала підставою для відшкодування вартості викраденого авта вартістю більше мільйона гривень (ВС/КЦС № 750/2411/17 від 07.02.2018)

Фабула судового акту: Багато з нас не дуже любить брати різноманітні квитанції, квитки та інші паперці, а беручи їх майже відразу викидають.

Але ж наступне судове рішення ярко свідчить про те, що такі дрібні папірці навіть і на маленькі суми треба берегти, оскільки за їх допомогою можна компенсувати істотно більші гроші.

Згідно частини 1 статті 937 ЦК України договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

При цьому згідно ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

У даній справі особа-користувач автомобіля звернулась із позовом до підприємства-власника платної парковки про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 140 828 грн. та моральної шкоди в сумі 50 000 грн. мотивуючи це тим, що він залишив автомобіль на зберігання на платній автостоянці. Проте, коли позивач прибув на автостоянку наступного дня автомобіль був відсутній.

Як з’ясувалося пізніше, автомобіль було викрадено з належної відповідачу автостоянки з вини її охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а саме повною мірою задоволено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, а у стягненні моральної шкоди відмовлено.

Апеляційним судом зазначене рішення було змінено – зменшено суму відшкодування матеріальної шкоди та стягнуто моральну шкоду в сумі 8 000 грн.

Підприємство оскаржило рішення нижчестоящих судів до КЦС мотивуючи свою незгоду тим, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено неправильний висновок про факт укладення договору зберігання автомобіля, неправильно визначено особу, яка має право на відшкодування його вартості, позбавлено відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права щодо визначення вартості автомобіля шляхом проведення експертизи, а також взято до уваги неналежний доказ – висновок експерта.

Переглядаючи справу Касаційний цивільний суд залишив рішення міцсевого та апеляційного судів в силі та вказав, що відповідно до частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сторонами при укладенні договору зберігання автомобіля дотримано письмової форми.

Згідно зі статтею 950 ЦК України відповідач несе відповідальність за втрату автомобіля, прийнятого на зберігання, перед позивачем як поклажедавцем.

Пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Відтак є обґрунтованим висновок суду про те, що норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, в даному випадку передбачають відшкодування завданих збитків не власнику автомобіля, а поклажедавцеві, який на законних підставах користувався автомобілем.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС : Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну в розмірі і порядку, що визначені законодавством (ВС/КЦС,справа № 456/232/17, 21.03.18)

ВС/КЦС: Видача розписки та довіреності на володіння, користування та розпорядження автомобілем без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним договором та не є підставою для набуття права власності (№ 640/7052/16-ц, 15.02.18)

Транспортний засіб в лізинг або як заплатити гроші і не отримати машину (ВСУ від 18 січня 2017 року у справі 6-648цс16)

Постанова

Іменем України

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 750/2411/17

провадження № 61- 1767 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - публічне акціонерне товариство «Чернігіваргоавтосервіс»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року у складі судді Коверзнева В. О. та на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харченко Л. К.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача:

- 1 140 828 грн у відшкодування вартості викраденого автомобіля;

- 50 000 грн моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок викрадення вказаного автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що він є користувачем автомобіля марки «Lexus», модель «GX 460», 2011 року випуску, державні номерні знаки «НОМЕР_1» (далі - автомобіль), власником якого є ОСОБА_5

ОСОБА_4 вказав, що 28 червня 2016 року о 22 год. 50 хв. він залишив автомобіль на зберігання на платній автостоянці, яка належить ПАТ «Чернігівагроавтосервіс». Проте, коли позивач прибув на автостоянку 29 червня 2016 року о 10 год. 30 хв., автомобіль був відсутній.

Як з'ясувалося пізніше, автомобіль було викрадено з належної відповідачу автостоянки 28 червня 2016 року з вини її охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чергінова від 28 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

При ухваленні даного рішення суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 140 828 грн збитків, завданих викраденням автомобіля, є такою, що ґрунтується на законі, при цьому доведена належними доказами та підлягає задоволенню, а вимога про стягнення з відповідача 50 000 грн моральної шкоди є безпідставною та підлягає відхиленню.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року змінено шляхом викладення першого абзацу резолютивної частини в новій редакції, а саме, позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про відшкодування шкоди задоволено частково, а саме: стягнуто з ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» на користь ОСОБА_4 1 051 386 грн 12 коп. у відшкодування вартості викраденого автомобіля та 8 000 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат, а всього 1 059 386 грн 12 коп.

18 грудня 2017 року ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій зроблено неправильний висновок про факт укладення договору зберігання автомобіля, неправильно визначено особу, яка має право на відшкодування його вартості, позбавлено відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права щодо визначення вартості автомобіля шляхом проведення експертизи, а також взято до уваги неналежний доказ - висновок експерта від 04 липня 2016 року № 2697/16-24.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Встановлено, що 28 червня 2016 року о 22 год. 50 хв. ОСОБА_4 залишив на зберігання на платній автостоянці, яка належить ПАТ «Чернігівагроавтосервіс», автомобіль, а прибувши на зазначену автостоянку 29 червня 2016 року о 10 год. 30 хв. виявив, що автомобіль відсутній.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 1201627001000170 у період з 23 год. 00 хв. 28 червня 2016 року по 01 год. 00 хв. 29 червня 2016 року автомобіль було викрадено з належної відповідачу автостоянки з вини її охоронців, які не забезпечили належний контроль за майном, прийнятим на зберігання.

Прийняття відповідачем від позивача на зберігання 28 червня 2016 року автомобіля підтверджується перепусткою для тимчасового зберігання автомобіля терміном дії з 28 червня 2016 року до 29 червня 2016 року та фіскальним чеком ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» про оплату послуги зберігання від 28 червня 2016 року на суму 8 грн 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 937 ЦК України договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сторонами при укладенні договору зберігання автомобіля дотримано письмової форми.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2, виданого центром Державної автомобільної інспекції в м. Києві № 8001, власником автомобіля є ОСОБА_5

Згідно зі статтею 950 ЦК України відповідач несе відповідальність за втрату автомобіля, прийнятого на зберігання, перед позивачем як поклажедавцем.

Пунктом 1 частини першої статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажедавцеві втратою речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Відтак є обґрунтованим висновок суду про те, що норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, в даному випадку передбачають відшкодування завданих збитків не власнику автомобіля (ОСОБА_5), а поклажедавцеві - ОСОБА_4, який на законних підставах користувався автомобілем.

Доводи касаційної скарги щодо визначення судом розміру збитків на підставі висновку судового експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 04 серпня 2016 року № 2697/16-24 не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 серпня 2017 року задоволено клопотання представників ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» та призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, за результатами проведення якої відповідним висновком судового експерта від 30 жовтня 2017 року №3840/17-24 визначено середню ринкову вартість автомобіля на час проведення експертизи, а саме - 1 051 386 грн 12 коп.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування вартості викраденого автомобіля підлягає 1 051 386 грн 12 коп. та обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.

Наведені у касаційній скарзі доводи ПАТ «Чернігівагроавтосервіс» не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень як підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 29 листопада 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді