Застосування у адміністративному судочинстві принципу змагальності сторін судом касаційної інстанції ( ВАСУ, судді Мороз Л. Л., Горбатюк С. А, Швед Е. Ю.)

ТОВ є власником нерухомості і при передачі нерухомості в іпотеку дізнається в нотаріальній конторі про наявність запису в Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна на цю нерухомість, який внесений на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради 1981 року у зв'язку збудівництвом на місті нерухомості обчислювального центру обласної контори Держбанку СРСР. ТОВ звертається із позовом до ОМР із позовом при визнання рішення 1981 року нечинним обгрунтовуючи позов тим, що рішення 1981 року порушує право власності на нерухомість та не відповідає сучасним планам міста, адже СРСР вже не існує. В судовому засіданні суд задовольняє клопотання ТОВ про витребовування від ОМР будь-якого документу, який би передбачав будівництво на тій території, де планувалось будівництво у 1981 році. Відповідач в суд не з'являвся і жодних документів з приводу будівнцтва не надав. Відповідач також не доводить правомірність свого рішення усіма іншими можливими процесуальними засобами, як це передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України. Проте суд приходить до висновку, що саме позивач у суді не довів відсутність майбутнього будівництва на земельній ділянці, де розташована його нерухомість, тому не довів і нечинність рішення 1981 року, і відмовляє у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції не розглядає доводи апеляційної скарги ТОВ про обов'язок органу місцевого самоврядування доказувати правомірність свого рішення, якщо він заперечує проти позову, приходить до висновку, що право власності ТОВ на нерухомість рішенням 1981 року не порушується, зазначає, що ТОВ не наведено будь-якого нормативно-правового акту, на підставі якого слід визнати рішення 1981 року нечинним і залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції також не розглядає доводи касаційної скарги ТОВ про обов'язок органу місцевого самоврядування доказувати правомірність свого рішення, якщо він заперечує проти позову і приходить до висновку, що право власності ТОВ рішенням 1981 року не порушується (на відміну від суду першої інстанції). Разом з цим суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ не надано доказів того, що ОМР відмовила ТОВ у задоволенні його клопотання про подання першій державній нотаріальній конторі заяви про те, що рішення 1981р. є архівним документом і припинило виконувати свої функції.

У підсумку касаційну скаргу було відхилено.

Дивиться також: Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2012р. у справі № 2а/1522/100/11

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013р. у справі 2а/1522/100/11

Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін на практиці або історія отримання поштою постанови від державного виконавця (господарське судочинство).

Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство).

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 року м. Київ К/800/31702/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 03.04.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа: Перша одеська державна нотаріальна контора про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фармастор» звернулося до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до виконкому Одеської міської ради в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило усунути перешкоди щодо реалізації права власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 шляхом визнання нечинним рішення відповідача №390 від 18.06.1981 року, зобов'язати виконком Одеської міської ради подати до першої Одеської державної нотаріальної контори заяву щодо вилучення запису про заборону за №8125119 від 29.10.2008 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 03.04.2012 року позов ТОВ «Фармастор» залишено без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року постанову Приморського районного суду м.Одеси від 03.04.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ «Фармастор» подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 18.06.1981р. було затверджено рішення оціночної комісії від 15.05.1981р. про визначення вартості будівель та зелених насаджень, а також розмірів та видів компенсації збитків володільців індивідуальних житлових будинків, у зв'язку з відчуженням земельних ділянок під забудову обчислювального центру обласної контори Держаного банку на пл. Толбухіна, у тому числі зі зносом домоволодінь: по вул. Чорноморська дорога, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84; по АДРЕСА_1, 2а, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16.

Пунктом 3 цього рішення визначено: Управлінню внутрішніх справ міськвиконкому, Першій нотаріальній конторі, Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації, Київському райвиконкому прописку, серед інших, в будинку АДРЕСА_1, а також часткове або повне його відчуження у власність іншим особам - припинити.

04.10.2006р. між ТОВ «Фармастор» та гр.ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі магазину, розташованого по АДРЕСА_1. При укладенні вищезазначеного договору, а ні нотаріус, а ні сторони угоди не врахували факт заборони відчуження спірного будинку, хоча така інформація, хоч і не була внесена до Єдиного реєстру, однак знаходилась в БТІ.

22.02.2010р. у ході ревізії об'єктів нерухомості ТОВ «Фармастор» було виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, заборону від 29.10.2008р., що була внесена першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі рішення виконавчого комітету м.Одеси №390 від 18.06.1981р.

25.02.2010р. ТОВ «Фармастор» звернулося до першої Одеської державної нотаріальної контори із заявою щодо негайного вилучення заборони від 29.10.2008р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна через те, що вказаний запис перешкоджає реалізації його права власності на придбану 04.10.2006р. будівлю.

Листом нотаріальної контори №582/01-14 від 12.03.2010р. товариству було повідомлено про неможливість виключення вказаного запису з Єдиного реєстру, у зв'язку з тим, що запис внесено на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів №390 від 18.06.1981р., яке на час звернення не скасовано.

25.02.2010р. ТОВ «Фармастор» звернулося до виконкому Одеської міської ради з заявою, в якій зазначило, що рішення №390 від 18.06.1981р. є архівним документом та не може служити підставою для внесення заборони №8125119 від 29.10.2008р. до Єдиного реєстру, на яку відповідь товариством не була отримана.

На повторне звернення 28.11.2011р. позивача щодо надання інформації щодо планувальних рішень використання та розвитку територій по АДРЕСА_1, на якій розташована будівля, що належить ТОВ «Фармастор» на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2006р., міська рада повідомила, що для розгляду поставленого питання товариству необхідно надати додаткові документи, а саме - технічний паспорт на приміщення та топогеодезичні матеріали із зазначенням місця розташування об'єкта.

Відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради №629 від 25.12.1996р. документом, який посвідчує згоду виконкому на відчуження та обмін квартир у будинках, підлягаючих знесенню, ветхих, є довідка, підписана, заступником голови виконкому Одеської міської ради, відповідального за питання будівництва. Вказаним рішенням також передбачено проведення нотаріальними конторами, біржами, бюро обміну житловими приміщеннями виконкому міськради оформлення відчуження та обмін квартир у будинках, які підлягають знесенню, відповідно до письмової згоди виконавчого комітету Одеської міської ради.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, товариством не надано доказів того, що Одеська міська рада відмовила ТОВ «Фармастор» у задоволенні його клопотання про подання першій Одеській державній нотаріальній конторі заяви про те, що рішення №390 від 18.06.1981р. є архівним документом і припинило виконувати свої функції.

В обґрунтування позовних вимог позивач не зазначив, якому нормативному акту суперечить рішення відповідача №390 від 18.06.1981 року. Вважає, що зазначене рішення є архівним документом та припинило виконувати свої функції.

Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, доказів в обґрунтування своїх вимог позивачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Доводи позивача відносно того, що рішення №390 від 18.06.1981 року є незаконним, оскільки порушує його право власності є необґрунтованими у зв'язку з тим, що зазначене рішення було прийняте раніше, ніж позивач придбав у власність нерухоме майно. Проте, під час укладення договору купівлі-продажу наявність чинного рішення №390 від 18.06.1981 року помилково не було враховано. Зазначені обставини не можуть свідчити про незаконність рішення №390 від 18.06.1981 року.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові є правильними.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор" відхилити, постанову Приморського районного суду м.Одеси від 03.04.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: